Хто був власником незвичайної вілли на вулиці Драгоманова, 58: знаменитий у всьому світі вчений та експерт у криміналістиці.

Вілла криміналіста професора Маркевича зберігається у відмінному стані з 1909 року.

Вітражі, панорамні вікна, бронзова фурнітура, скульптури та сад - це неймовірний світ вілли на вулиці Драгоманова, 58 у Львові, що зберігся донині. Розповідаємо, хто збудував віллу, про що говорить її стиль та які таємниці вона зберігає.

Вілла, розташована на перетині вулиць Драгоманова, 58 та Коцюбинського, була зведена у 1909 році молодим архітектором Людвігом Вельце. Про цю постать в архітектурі збереглося обмаль відомостей у загальнодоступних джерелах, і навіть деталі його життя, такі як місце та час завершення життєвого шляху, залишаються невідомими.

Однак проекти, реалізовані ним на початку XX століття, стали справжньою гордістю Львова. Серед них можна виділити будівлю колишньої приватної школи на вулиці Вітовського, 36, зведену у 1904 році, віллу відомого історика Зигмунта Радзимінського на вулиці Елізи Ожешко, 11 (побудована в 1907 році), а також житловий будинок на проспекті Шевченка, 15, збудований у 1910 році.

Звичайно, на вулиці Драгоманова розташована вілла з власним парком. Ця будівля виконана в романтичному стилі сецесії — унікальному напрямку, що виник на основі віденської сецесії, котра, в свою чергу, є частиною європейського модернізму. Модерн в різних країнах мав свої особливі назви: у Франції його називали ар-нуво, в Італії — ліберті, у Німеччині — югендстиль, а в США — стилем Тіффані.

Цьому стилю притаманне поєднання нових інженерних та планувальних рішень і незвичного "рослинного" декору. Понад 100 років тому у Львові тривав будівельний бум, архітектори шукали свіжих рішень і зверталися за ними до природи.

"Сецесія - це короткий і дивний період, коли на фасадах виросли квіти посеред звивистих зелених ліній", - говорить про цей стиль дослідниця львівської архітектури Тетяна Казанцева.

Вілла, розташована на вулиці Драгоманова, 58, вражає своєю архітектурною різноманітністю: з двох боків вона має два поверхи, тоді як з інших сторін представлена одноповерховими секціями. Особливістю цього будинку є відсутність жодної "плоскої" стіни — усі поверхні прикрашені виступами, нішами, фронтонами та іншими декоративними елементами. Крім того, вілла оснащена вежами з витонченими шпилястими дахами, покритими натуральною черепицею.

В будівлі практично немає двох однакових вікон. Тут можна зустріти як вузькі вікна-щілини, так і просторові потрійні панорамні варіанти. Кожне з вікон має свої особливі завершення - аркові або прямокутні. Багато з них прикрашені кованими решітками, які збереглися з більш ніж столітньої давності, а також з тих часів залишився дашок над входом.

Особливої уваги заслуговує унікальна столярна робота – сходи, поручні та дерев'яні двері, прикрашені витонченою бронзовою фурнітурою. Кожна з цих елементів миттєво привертає увагу, змушуючи думки повертатися до Львова початку минулого століття, коли місто процвітало, не підозрюючи про майбутні випробування у вигляді війн та окупації.

Вілла за адресою вул. Драгоманова, 58 у Львові.

Справжнім ювелірним витвором, що вражає своєю незвичністю, є збережений вітраж, виготовлений відомою фабрикою Желенського в Кракові. Його орнамент, що складається з ромбів і кіл, прикрашає елегантна ваза з квітами, поруч із якою розташоване клеймо виробника. Ще однією перлиною цієї вілли є величезний плафон, що займає всю стелю в передпокої, обрамлений масивними дерев'яними рамами.

В головній залі вілли відвідувачів чекає справжнє диво: на стелі, обрамленій ліпниною, розташовані кілька великих панелей, що зображують хлопчиків-путті, оточених розкішними орнаментами. Крім того, тут можна побачити величезні дверні рами з витонченими карнизами та ряди скульптур, що ілюструють міфологічні сцени.

Окрім своєї унікальної архітектури та естетичної привабливості, ця вілла вражає також своєю територією. Спершу, варто зазначити, що вона займає близько 0,6 гектара. А також на цій ділянці розташований старовинний парк.

Парк розбитий одночасно з побудовою вілли, в одній з його частин - з боку вул. Коцюбинського - розташований заїзд для карет та автівок. Цей заїзд веде до господарського приміщення, що хоч і поступається в красі головній будівлі, проте теж здатне дивувати своїм виглядом та інтер'єрами.

"Справді, тут повинні були проживати цікаві та поважні особи, чи не так?" - запитаєте ви. І це абсолютно вірно!

Юліуш Макаревич, видатний польський правознавець і криміналіст, у 1907 році обійняв посаду професора кафедри кримінального права у Львівському університеті. Він народився в Самборі, але свої шкільні та студентські роки провів у Польщі. Переїхавши до Львова з Кракова, де навчався в Ягеллонському університеті, Макаревич залишався в цьому місті до кінця своїх днів, незважаючи на зміни кордонів і політичних режимів, що відбулися до середини XX століття.

1909 рік виявився успішним для професора Макаревича. По-перше, архітектор Людвіг Вельце зведений для нього чудову віллу в живописному районі Львова, а по-друге, він отримав посаду заступника, а згодом і декана юридичного факультету Львівського університету.

Вірогідно, цей чоловік був надзвичайно натхненним та активним. Зокрема, з 1925 року протягом наступного десятиліття він займав посаду ректора Львівського університету, двічі обирався сенатором у Другій Речі Посполитій, а також був дійсним членом Польської Академії наук.

Юліуш Макаревич мав неймовірну пристрасть до права та його філософських аспектів, що призвело до того, що його наукові ідеї стали основою для розробки Кримінальних кодексів у Данії, Італії та Швейцарії ще за його життя. Крім того, він відіграв важливу роль у формуванні польської правоохоронної системи – у 1932 році Макаревич став автором загальної частини Кримінального кодексу Польщі, який і сьогодні відомий під назвою "кодекс Макаревича".

Можна лише здогадуватися, яким насиченим було життя в резиденції Юліуша Макаревича на вулиці Драгоманова, 58, де він розмірковував про філософські та гуманістичні аспекти права у своєму саду. Однак перша радянська окупація Львова у 1939 році перекреслила всі ці можливості.

Окупанти позбавили Юліуша Макаревича всіх посад і права викладання, та й сам університет закрили.

Як відомо, це не завадило ані професорам Львова, ані студентам — під час Другої світової війни у Львові функціонував Таємний (або катакомбний) університет. Юліуш Макаревич та його вілла на вулиці Драгоманова, 58 стали важливими елементами цього навчального закладу — професор проводив заняття у себе вдома. Протягом трьох років його курс кримінального права відвідали приблизно 50 студентів.

Повторна окупація Львова у 1945 році обернулася для Юліуша Макаревича арештом НКВС, перебуванням в тюрмі на Лонцького та етапом до фільтраційного табору в Краснодоні на Луганщині разом з іншими представниками польської професури.

Проте все ж правознавцю і криміналісту пощастило - восени того ж року він зміг повернутися до Львова. Ще через два роки - знову став викладати у Львівському університеті.

Юліуш Макаревич працював на юридичному факультеті до 1954 року - майже до смерті. Помер професор і всесвітньо відомий криміналіст у квітні 1955 року у віці 82 років та похований на Личаківському цвинтарі.

Вілла Юліуша Макаревича, яка збереглася в прекрасному стані до сьогодні, здатна поділитися безліччю захоплюючих історій з тими, хто вміє спостерігати і має хоч трохи фантазії. Це не лише про архітектурні особливості та повсякденне життя Львова на початку XX століття, але й про глибокий дух, зокрема, дух справедливості.