Кустуріца, актор, що нагадує Стейтема, та зірка "Трансформерів": кінозірки, які працювали в Україні.

Західний глядач не завжди може зрозуміти, що на екрані зображено українські місця. Наприклад, у фільмі "Смерть Сталіна" Київська мерія виконала роль зловісної будівлі московського НКВС. Ще один приклад - індійський блокбастер "RRR: Поруч реве революція", який боровся за "Оскар"-2023. У фінальній сцені головні персонажі енергійно танцюють на фоні Маріїнського палацу, але західна аудиторія може вважати, що це туристичні краєвиди Індії.

Навколо зйомок популярних фільмів в Україні виникло чимало міфів та легенд. Наприклад, в Одесі проводять екскурсії по місцях, де знімали "Легенду про піаніста" та "Перевізника-3". Вам можуть навіть показати номер 203 у готелі "Лондонський", де, за чутками, зупинявся улюблений актор Квентіна Тарантіно Тім Рот. Проте насправді ні Рот, ні зірка "Перевізника" Джейсон Стейтем не відвідували Одесу. Усі сцени з Ротом були зняті в Італії, в спеціально обладнаному павільйоні, а українську частину знімав дублер Стейтема.

Влітку 2003 року на центральних вулицях Києва можна було зустріти імпозантного стариганя, який перехожим середнього віку здавався знайомим. Коли чоловік ловив на собі уважні погляди, він усміхався і хитрувато підморгував. Зірку знаменитого фільму Стенлі Кубрика "Механічний апельсин" Малкольма Макдавелла в пізньому СРСР знали за фільмом "Калігула". Скандальну стрічку дивилися на піратському відео, за яке можна було отримати кримінальний строк за статтею про поширення порнографії. До речі, 2024-гоу "Калігула", перемонтований без порнографічних сцен, як він й замислювався спочатку, знову вийшов на екрани і став однією з головних кіноподій минулого року.

"Евіленко" — це депресивний італійський трилер, що розповідає про маніяка-педофіла, який став прообразом для відомого радянського серійного вбивці Андрія Чикатило. Малкольм Макдавелл, зі своїм незабутнім негативним шармом, блискуче виконав роль демонічного гіпнотизера, одночасно лякаючи і викликаючи жалість. На відміну від багатьох західних фільмів про Радянський Союз, ця стрічка ретельно приділяє увагу деталям, хоча в ній є кумедний прокол режисера Давида Грієко — бородатий міліціонер, який не відповідає установленим нормам. Атмосфера пізнього СРСР вдало передається завдяки справжнім локаціям Києва, таким як нещодавно відреставрований будинок Центрального вокзалу, музей Другої світової війни з його величним монументом Батьківщині-матері, середня школа № 110, де працював кіноманіяк, а також реальні київські вулиці.

У сучасному кінематографічному середовищі сербський режисер, сценарист, актор і музикант Емір Кустуріца більше виглядає як аутсайдер, аніж як культурний символ. У 1990-х роках його вважали режисером, який має стати знаковою фігурою: його фільм "Підпілля", присвячений війні на Балканах, здобув визнання як шедевр, але також викликав значні політичні суперечки. Крім того, Кустуріца належить до небагатьох митців, чиї роботи двічі були удостоєні головного призу на Каннському кінофестивалі. Проте сьогодні він більше відомий як пропагандист проросійських поглядів, який висловив підтримку вторгненню в Україну.

Починаючи з нульових, Кустуріца більше знімався, аніж знімав сам. За першу акторську роботу у фільмі "Вдова з острова Сен-П'єр" він був номінований на престижну премію "Сезар". У шпигунському детективі "Прощальна справа", що знімався у Києві, Кустуріца грає високопоставленого офіцера КДБ, який передавав на Захід радянські секрети. Сьогодні цей фільм тримає увагу глядача в основному завдяки фактурній грі Кустуриці: справжній підполковник Володимир Вєтров був куди менш симпатичною особою. Але його зрада завдала радянським спецслужбам такої значної шкоди, що навіть через 25 років російське Міністерство культури відмовило французьким кінематографістам у співпраці. Довелося знімати Москву у Києві.

Так, зірка фільмів "Пляж" та "Відок" Гійом Кане вперше зустрічається з героєм Кустуріці на станції київського метро "Золоті ворота". Далі шпигуни проводять конспіративні зустрічі біля сьомого павільйону ВДНГ, у парку музею Другої світової (де раніше знімали "Евіленко") та на лавці біля Інституту фтизіатрії та пульмонології імені Яновського. Його корпуси творці фільму видають за Московський державний університет.

Історичний фільм, створений видатною польською режисеркою Агнешкою Холланд, яка здобула популярність завдяки серіалу "Картковий будиночок", розкриває історію британського журналіста Гаррета Джонса. Цей персонаж не є вигаданим — він справді існував і став першим, хто доніс до західних медіа інформацію про Голодомор в Україні. Щоб це зробити, Джонсу довелося подолати величезні труднощі, об'їхавши українські села для збору свідчень. В умовах жорстокого контролю сталінського режиму цей вчинок був не лише ризикованим, а й неймовірно сміливим.

Фільм виявився значною подією для України та отримав позитивні відгуки від професійних медіа в Європі та США. Джеймс Нортон, відомий з серіалів "Макмафія" і "Війна і мир", знову вразив глядачів, створивши на екрані образ харизматичного та сміливого ідеаліста. Готовий на все заради сенсаційних відкриттів, він занурюється у справжнє пекло сіл, що страждають від голоду, і стає одержимим ідеєю донести правду до решти світу.

Оскільки створити антисталінський фільм у сучасній Росії неможливо, глядачі знову бачать українські локації, що замінюють Москву на екрані. Наприклад, снігові вулиці столиці знімалися в Харкові, де для цього доводилося перекривати центральні райони міста. Проте, щоб піднятися до своєї московської квартири, героїні Ванесси Кірбі (відомої за роллю у серіалі "Корона") довелося вирушити до Києва, на Бульварно-Кудрявську вулицю. Зйомки також проходили неподалік Центрального автовокзалу в Києві, де кінематографісти відтворили атмосферу 1930-х років за допомогою старовинних будівель і промислових об'єктів. Сцени подорожі журналіста знімали в Чернігівській та Житомирській областях.

Наприкінці осені 1996 року, коли в Україні проходили зйомки фільму "Перемир'я", Джон Туртурро, улюблений актор братів Коенів, вже встиг проявити себе в таких культових стрічках, як "Бартон Фінк" і "Великий Лебовський". Проте, його зірковий статус у фільмах "Трансформери" ще тільки чекав на свій час, тому на вулицях його не впізнавали. Українські члени знімальної команди запам'ятали Джона як ввічливу та дружелюбну особистість.

Останній фільм класика італійського кіно 1970-х Франческо Розі -- екранізація автобіографічного роману Прімо Леві, в якому він розповідає про своє ув'язнення в Аушвіці та про подальший шлях додому через усю Європу. У тому числі через повоєнну Україну, де Леві навіть якийсь час жив у Вінниці, працюючи лікарем. "Перемир'я" знімала справжнісінька чемпіонська збірна італійського кіно, починаючи Тоніно Гуерра -- сценаристом великих Федеріко Фелліні та Мікеланджело Антоніоні, і закінчуючи композитором Луїсом Бакаловим ("Джанго"). Не дарма цей фільм, який сконцентрував найкращі риси національного кіно, номінувався на "Золоту пальмову гілку" у Каннах.

Спочатку планували знімати "Перемир'я" в Польщі, однак вартість виробництва в Україні виявилася нижчою. Декорації для табору смерті були створені в Івано-Франківську, а сцени подорожі головного героя знімалися в Києві, Львові та поруч з Вінницею. У одному з епізодів персонажі, яких грають Джон Туртурро та Раді Шербеджія, відомий за роллю в фільмі Гая Річі "Великий куш" (де він зіграв колишнього агента КДБ "Бориса-Бритву"), потрапляють у типовий львівський дворик. Як розповідають учасники зйомок, італійські актори висловлювали незадоволення якістю українських готелів, де не було гарячої води, а таргани були звичним явищем. Вони також побоювалися пробувати місцеву кухню, віддаючи перевагу консервованим продуктам. Однак, страх перед Чорнобилем переважив їх відчуття щодо національних страв, але на цьому негативний досвід італійців про Україну завершився.