Львів проводить в останню путь трьох героїв.

У вівторок, 24 лютого, Львів проведе в останню путь військових Андрія Кіцеру, Павла Антонова та Романа Зінкевича, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Останнє прощання з Андрієм Кіцерою відбудеться о 9:30 у церкві Володимира та Ольги, що розташована на вулиці Симоненка, 5.

Чин похорону всіх трьох воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Полеглих захисників похоронять на Личаківському цвинтарі, у секторі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна).

Львів'ян закликають віддати шану військовим й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.

Біографічні дані про захисників:

Львів'янин Андрій Кіцера (11.06.1972 - 28.01.2026) навчався у ліцеї №46 імені В'ячеслава Чорновола. Згодом здобув професію маляра з художньої обробки у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Також навчався у Катехитично-педагогічному інституті Українського католицького університету.

Служив у армії на строковій основі. Займався оформленням інтер'єрів на приватних компаніях.

За словами близьких, Андрій був людиною з величезним серцем, вихованою, відповідальною, щирою та дбайливою. Він завжди готовий допомогти іншим, виступаючи надійною опорою для своєї родини та вірним другом. Його відрізняли чуйність, доброта, внутрішня сила та незламний дух, а також невичерпна усмішка, життєрадісність і оптимістичний погляд на світ. Андрій дотримувався здорового способу життя, займався дзюдо, гімнастикою та різними бойовими мистецтвами. Він обожнював подорожі, особливо в гори, цікавився історією та мав гарний музичний смак. Окрім цього, Андрій займався бджільництвом і садівництвом, а також любив готувати.

Він говорив: "Земля - це моя сутність". Ґрунтуючись на глибокому знанні Святого Письма, він надавав розумні поради. Часто висловлювався: "Коли Ісус покличе мене, я візьму свій рюкзак і вирушу додому". Для багатьох він уособлював приклад яскравої та потужної особистості.

Був учасником АТО.

З моменту початку повномасштабної агресії російських військ він приєднався до Збройних сил України. Брав участь у бойових діях на Миколаївському, Херсонському, Південнослобожанському, Донецькому, Курському та Північнослобожанському фронтах, служачи в 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Галичини.

Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України "За зразкову службу", відзнакою "За знищеного ворога" та медаллю "Учасник АТО".

В Андрія Кіцери залишилися його дружина, донька, брат і рідні.

Львів'янин Павло Антонов (22.07.1976 - 31.01.2026) здобув професію електромеханіка у Львівському професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу. Працював у сфері будівництва за кордоном та водієм на приватних підприємствах.

За словами близьких, Павло мав пристрасть до музики, рибалки та проведення часу на свіжому повітрі. Він відзначався спокійним характером, ніколи не вступав у конфлікти, був уважним, щирим і товариським. Його любов до тварин і доброта робили його особливою людиною.

У 2025 році я став на захист рідної землі від агресії російських загарбників. Брав участь у бойових діях на Донеччині, служачи у складі 152-ї окремої єгерської бригади, названої на честь Симона Петлюри.

У Павла Антонова залишилися дружина, син та брат.

Роман Зінкевич, уродженець Львова (17.08.1983 - 17.02.2026), отримав освіту в ліцеї №18, а пізніше став автомеханіком, закінчивши Львівське професійно-технічне училище.

Мав досвід роботи в торгівельному секторі на приватних компаніях.

За словами близьких, Роман мав пристрасть до кулінарії і завжди турбувався про комфорт у своїй оселі. Він слугував надійною підтримкою для родини, будучи справжнім господарем – відповідальним, доброзичливим і чесним. Його доброта і щирість проявлялися в умінні вислухати, підтримати і прийти на допомогу в потрібний час.

У 2025 році він вирішив стати на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, служачи в 109-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні.

У Романа Зінкевича тепер є дружина, син, мати, сестра, а також родичі та друзі.