Чарівні залишки: стратегічний підхід до роботи з напівзруйнованими культурними об'єктами

Фахівці діляться інформацією про один з підходів до роботи із занедбаними будівлями, що застосовують деякі громади в Європі.

Екскурс у цінні руїни

Місцеві органи влади та активісти все частіше усвідомлюють важливість історичних пам'яток, вважаючи їх значущими ресурсами для розвитку своїх громад. Об'єкти культурної спадщини в малих населених пунктах, незалежно від їх власності та статусу охорони, мають потенціал стати основою для формування туристичних маршрутів і візитівками регіонів. Це, в свою чергу, може стимулювати культурний, туристичний та економічний розвиток територій. Крім того, такі пам'ятки можуть слугувати майданчиками для проведення культурних подій, виставок і фестивалів, що підвищує обізнаність про проблеми збереження культурної спадщини. З огляду на постійний брак фінансів для відновлення будівель, концепція "мальовничих руїн" стає все більш привабливою для роботи з архітектурною спадщиною в Україні.

Олена Жукова, кандидат історичних наук у галузі музеєзнавства і пам'яткознавства, доцент, експерт з управління спадщиною, каже, що прикладів таких споруд дуже багато, і серед них можуть бути як палаци, фортеці, так і так звана сакральна спадщина: наприклад, Фарний костел Івана Хрестителя 1599 року в Ізяславі чи Троїцький костел 1634 року в Підгайцях.

Зображення: надано автором – Фарній костел Святого Івана Хрестителя.

Жукова підкреслює, що незважаючи на існуючі труднощі, архітектурні пам'ятки в Україні мають можливості для відновлення і можуть відігравати важливу роль у формуванні культурної ідентичності та розвитку регіонів. Водночас, єдиним шляхом, який обговорюють представники місцевої влади для зміцнення впливу цієї спадщини, є реставрація, проте це не завжди є виправданим, економічно обґрунтованим та ефективним варіантом.

Одним із можливих рішень може стати концепція "живописних руїн", яка акцентує увагу на частково зруйнованих історичних спорудах. Це може стати основою для розвитку туризму та створення умов для їх реставрації. У науковій сфері цей процес відомий як ревіталізація спадщини — комплексний підхід, що враховує різноманітні фактори, щоб в результаті отримати враження, яке вже спостерігають туристи, — мальовничі руїни з високим рівнем туристичної привабливості, — зазначає Жукова.

Зображення: надано автором – Фарній костел Святого Івана Хрестителя.

Яскравим прикладом використання зруйнованих культових споруд для підтримки туристичної стійкості є досвід шведського острова Готланд. Цей регіон славиться своєю архітектурною спадщиною, оскільки в період з 1100 по 1400 роки тут було зведено 110 кам'яних церков, з яких 92 збереглися до сьогодні, вражаючи відвідувачів своїми масштабами та майстерністю виконання. У контексті сталого розвитку руїни цих пам'яток отримують нові функції. Жукова зазначає, що руїни храмів перетворилися на затишні громадські простори, де місцеві мешканці, діти з дитячих садків та їхні батьки можуть відпочивати і насолоджуватися спокоєм. Наприклад, руїни собору Святого Петра та собору Святого Ганса, об'єднані в один комплекс, створюють унікальну атмосферу для відвідувачів.

Архітектор Іван Щурко вважає, що на сьогоднішній день ідея романтичних руїн є домінуючою в контексті охорони культурної спадщини у Великій Британії, а також у західній та південній частинах Європи.

"Найчастіше такий підхід застосовується до об'єктів, ступінь руйнування яких понад 70 %. І одним із найважливіших аргументів є те, що ті об'єкти втратили свою функцію, наприклад, оборонні замки або сакральні споруди. Концепція мальовничих руїн - консервація того, що збережено, зупинення процесів руйнування. Потім забезпечується туристична доступність, оглядові точки, супровідні візуальні матеріали, й ці споруди продовжують працювати виключно як об'єкти туристичної інфраструктури, як туристичні магніти", - каже Щурко.

Він вважає, що з українських прикладів можна навести фортецю Тустань, де залишився невеличкий фрагмент оборонної стіни. Втім, завдяки грамотній організації та маркетингу вдалося зробити із цих залишків архітектурної споруди туристичний магніт, що приваблює десятки тисяч українців.

Битва за архітектурне Tomorrow

Оксана Федорович, голова Туристичної асоціації Івано-Франківщини, обговорює ще один випадок, коли місцеві активісти та експерти намагаються зберегти історичну пам'ятку. Йдеться про Пнівський замок — архітектурний об'єкт національного значення, розташований у селі Пнів. Раніше, до спорудження Станиславівської фортеці в 1672 році, Пнівський замок був найбільшим і найкраще укріпленим оборонним спорудженням у Прикарпатті. Сьогодні він залишається практично єдиним замком в Івано-Франківській області, який зберігся в доброму стані (приблизно на половину) до наших днів.

Зображення: надано автором Пнівського замку.

"Ми використовуємо термін "триваюча руїна". Ця концепція застосовується щодо збереження зруйнованих або напівзруйнованих пам'яток і передбачає консервацію їх наявного стану (запобігання подальшому руйнуванню) та водночас пристосування для огляду і використання в культурних та економічних цілях", - каже Федорович.

Наразі в межах пам'ятки частково збереглися стіни та залишки чотирьох веж. Цей замок є важливим прикладом інженерних досягнень пізнього Середньовіччя і представляє собою унікальний зразок візантійського стилю, який нині майже зник. Аналогічні комплекси в Україні практично не зустрічаються, проте подібна фортеця збереглася на острові Крит у Греції.

Федорович зазначає, що спадщина замку майже не використовувалася в економічній діяльності навколишніх громадах і не сприймалася як важливий елемент для місцевого розвитку.

Руїни замку також навряд чи можна було назвати повноцінною туристичною атракцією. Його відвідування мало стихійний характер, крім того, на території замку була відсутня будь-яка інтерпретація для самостійних відвідувачів, а також супутня інфраструктура (наприклад, вбиральні). Щоправда, на території замку іноді проводилися місцеві події. Отже, відвідувачі замку не отримували якісного досвіду і не затримувалися тут надовго. Загалом, тоді замок відвідувало приблизно 3 тис. осіб щорічно.

Туристична асоціація Івано-Франківщини розпочала співпрацю з Пнівською сільською радою, що стало поштовхом для ідеї створення Центру інтерпретації спадщини замку. Цей центр, разом із самою архітектурною пам'яткою, має на меті сформувати єдиний культурний простір. Розумне впровадження таких ініціатив дозволить відвідувачам отримати повне уявлення про історичну спадщину замку та насолодитися якісним досвідом під час візиту. На відміну від повної реконструкції, цей підхід вимагатиме значно менше ресурсів, що призведе до зменшення фінансових затрат та скорочення термінів реалізації проекту, пояснює Федорович.

Наразі навколо руїн Пнівського замку встановили систему зовнішнього освітлення, а на його території розмістили 11 інформаційних / інтерпретаційних стендів, серед яких стенд доповненої реальності, що відтворює втрачені елементи замку та оживляє сцену відсічі нападу татар. Створили мобільний застосунок - віртуальний путівник з аудіоекскурсіями для відвідувачів, які бажають самостійно у власному темпі досліджувати атракцію. Також пропонують костюми для театралізованих екскурсій.

Нарешті, виготовили науково-проєктну документацію для виконання невідкладних консерваційних робіт, що включатимуть протиаварійні та укріплювальні заходи, та документацію на будівництво Центру інтерпретації спадщини Пнівського замку. Поки, на етапі підготовки до відновлювальних робіт, є проблема залучення грошей: згідно з кошторисами зазначених проєктів, вартість невідкладних консерваційних робіт за цінами 2023 року становить 95 млн грн, а будівництва Центру інтерпретації - 144,2 млн грн.

Фото: надано автором

"Незважаючи на це, повна реалізація спочатку проєкту збереження замку, а згодом - створення Центру інтерпретації, за найскромнішими оцінками, принесе місцевій економіці прямий дохід у розмірі близько 1 мільйона доларів на рік. При цьому прогнозується, що нова атракція залучить не менше 70 тисяч відвідувачів щороку," - зазначає Федорович.

Проєкт "Мандри Роздільські" реалізовано з метою створення нових туристичних маршрутів, що охоплюють палаци Львівщини. Ганна Гаврилів, засновниця ініціативи "Спадщина.UA" і керівниця проєкту "Палац Розділ", зазначає, що ці маршрути стали альтернативою популярному туристичному маршруту "Золота підкова Львівщини", який включає в себе знамениті палаци та замки в Золочеві, Підгірцях та Олеську. Проте, виявилося, що в регіоні існує безліч історичних споруд, які менш відомі, але мають значну культурну та архітектурну цінність. У результаті, було створено новий туристичний маршрут, який можна назвати "Золота підкова № 2", розповідає Гаврилів.

Однак, вона зазначає, що під час дослідження замків та палаців Розділля на Стрийщині стало очевидним, що значна частина колись величних і вражаючих архітектурних споруд з їх розкішними інтер'єрами безповоротно зникла, а решта опинилась у жалюгідному стані. Це явище ілюструє наслідки як активної, так і пасивної діяльності суспільства, а також безвідповідальності. Деякі з цих будівель зазнали руйнувань внаслідок світових конфліктів, а інші були перепрофільовані під різні комунальні заклади, такі як психіатричні лікарні чи дитячі інтернати.

Зображення: надано автором Палац у Роздолі, 1939 рік.

Гаврилів зазначає, що лише одна з численних історичних пам'яток Львівщини - палац у Роздолі - отримала можливість на відновлення минулого року (він був придбаний на державному аукціоні Prozorro) і тепер перебуває на етапі підготовки до реставраційних робіт; цей палац став символом відновлення культурної спадщини в умовах війни та "незважаючи на всі труднощі".

Палац Жевуських-Лянцкоронських: від минулого до сьогодення та перспективи розвитку.

"Замість цього, всі інші напівзруйновані палаци та маєтки на Розділлі сьогодні відкриті для зовнішнього огляду, і туристи можуть прогулятися по їхніх територіях, частина з яких є парками, що мають статус пам'яток садово-паркового мистецтва. За словами Гавриліва, можна залучати відвідувачів через розповіді та можливість споглядати зовні ще вражаючі палаци або ж живописні руїни."

Наприклад, варто звернути увагу на Палац Станіслава Скарбека, розташований у Закладі. Цей неоготичний архітектурний ансамбль був зведений Станіславом Скарбеком, будівничим театру імені Заньковецької у Львові, за зразком його австрійського маєтку. Палац слугував доброчинним закладом для сиріт, надавав медичну допомогу бідним і виконував функції притулку для літніх та немічних людей.

Фото: надано автором Палац Скарбека у Закладі.

Архітектор Іван Щурко зазначає, що новий туристичний маршрут "Палаци Розділля: живі та втрачені" (відомий також як "Золота підкова № 2") включає безліч значущих будівель. Серед них особняк Абрагамовичів, де збереглися залишки фундаменту, частина парку та паркові скульптури.

"Цю місцевість слід очистити, а руїни - зберегти. Можливо, до маєтку Абрагомовичів варто було б застосувати концепцію мальовничих руїн. Подібний приклад можна знайти в селі Руда - залишки маєтку Виговських, пов'язаного з гетьманом Війська Запорізького Іваном Виговським. Частина цього маєтку стала основою для школи, збудованої в кінці XIX - на початку XX століття, але тут також збереглися оборонні вали, залишки планувальної структури та фрагменти фундаментів палацу Виговських. Це справді цінні архітектурні пам'ятки", - зазначає Щурко.

Переваги часу

Подібних прикладів у регіоні доволі багато, наголошує експерт. Він вважає, що формат мальовничих руїн міг би бути тимчасовим рішенням до моменту, коли знайдуться інвестори, ефективні власники, які зможуть цим об'єктам повернути цілісність і цінність з функціональним використанням.

"Якщо цього не зробити, то об'єкти зникають не тільки з ландшафту фізичного, вони також зникають зі свідомості. Тобто, в першу чергу є шанс повернути ці об'єкти на культурну мапу, на культурний український ландшафт, хай і у вигляді промаркованих стежок, законсервованих фрагментів, фундаментів, стін. Але це також збільшує туристичну привабливість регіону. Тобто, є певна категорія туристів, мандрівників, які не завжди хочуть бачити перфектно відреставрований об'єкт спадщини, а хочуть бачити якісь автентичні структури, хай вони в руїні, хай вони без первісної функції, але вони автентичні", - переконує Щурко.

Такі проєкти, як Пнівський замок, можуть докорінно перевернути ставлення українців до руїн, упевнена Федорович: "Для прикладу, діяльність Центру спадщини Вигодської вузькоколійки сприяла створенню і підтримці приблизно 60 робочих місць у невеликому селищі, започаткуванню низки нових бізнесів. Крім того, поява центру стимулювала владу інвестувати у благоустрій та ініціювати нові інфраструктурні проєкти". За її розрахунками, реалізація проєкту забезпечить цілий ланцюжок вигод у вигляді інвестицій, створення нових бізнесів, робочих місць та інфраструктурних об'єктів, тим самим створюючи додану вартість та забезпечуючи продуктивну зайнятість місцевих жителів.