Мародери пройшли повз. У пограбованій гробниці в Казахстані виявили золоту статуетку ведмедя.

Археологи, що досліджують 2300-річний курган у казахстанському Алмати, який зазнав пограбування в минулому, знайшли невелику золоту статуетку ведмедя, а також численні залишки людських тіл.

Раніше проведені дослідження свідчать про те, що в цій гробниці, можливо, знаходились останки чотирьох дорослих і трьох дітей — таке скупчення людей є аномальним для курганів такого розміру в цьому регіоні, повідомляє Arkeo News.

Археологічні дослідження, які здійснив Алматинський музейний союз, проходили на кладовищі Карагайли, розташованому в Науризбайському районі міста. Курган, діаметр якого сягає близько 25-26 метрів, а висота досягає 2,5 метра, відноситься до IV-III століть до нашої ери, що відповідає сакському етапу раннього залізного віку.

У серці гробниці розташована яма, викопана мародерами, глибиною приблизно три метри. Археологи з’ясували, що цей курган був обкрадений ще в давні часи, внаслідок чого більшість похоронних предметів виявилися розкиданими по території. Проте найціннішим відкриттям стали залишки невеликого золотого артефакту, який не був захоплений грабіжниками. Ця золота фігурка, виготовлена методом лиття, зображує ведмедя. Наявність маленьких отворів на виробі вказує на те, що вона, можливо, використовувалася як прикраса для головного убору. Головні убори, які прикрашалися фігурками тварин, були важливими елементами одягу в культурі сакських племен.

Ляззат Сагиндикова, директорка Алматинського музейного союзу, підкреслює, що ця знахідка є винятковою для казахстанської археології. За її словами, в країні раніше не було виявлено жодної подібної золотої фігурки ведмедя. Цей артефакт може також відіграти важливу роль у вивченні культурних спільностей, які простягаються від Чорноморського регіону до Алтайських гір.

Інші зразки подібних прикрас знайдені в сакських похованнях на території Казахстану. Однією з найвідоміших є золота прикраса у вигляді гірського барана, яка була виявлена на головному уборі знаменитої Золотої людини. Також у 2014 році на кладовищі Кок-Кайнар знайшли фігурку леопарда, яку також вважають частиною головного убору. Проте фігурка ведмедя з Карагайли є новим і раніше невідомим прикладом цієї мистецької традиції.

Другою важливою знахідкою розкопок стала кількість людських останків, знайдених у гробниці. На основі початкової оцінки кісток археологи вважають, що тут могли бути поховані четверо дорослих та троє дітей. Однак через плутанину, спричинену давніми пограбуваннями, точна кількість людей у гробниці ще не встановлена.

Марат Нурпеісов, старший науковий співробітник Алматинського музейного союзу, відзначає, що наявність великої кількості людських решток в одному кургані є незвичайним явищем. За його словами, подібні кургани в Казахстані зазвичай розраховані на поховання лише однієї або двох осіб. Разом із кістками в цьому гробницю були виявлені фрагменти кераміки, що належать до сакського періоду. Проте, через втручання мародерів, первісне розташування знахідок було суттєво порушене. Внаслідок цього дослідники досі не змогли з'ясувати, чи відбувалися поховання в один час, чи ж в різні етапи.

Нові дослідження за участю антропологів мають на меті з'ясувати точну кількість осіб у гробниці та умови поховання. Дослідники також спробують зрозуміти, чому курган має відмінний від подібних споруд спосіб поховання.

Саки — це народ, який мешкав на обширних просторах центральноазіатських степів у першому тисячолітті до нашої ери. Відомі своїм мистецтвом обробки золота, а також унікальними зображеннями тварин і величними гробницями, сакська культура має важливе значення для археологічної спадщини Казахстану. У художній традиції, відомій як "звіриний стиль", часто можна побачити оленів, хижих котів, гірських баранів та різноманітних птахів. Ці образи використовувалися не лише в ювелірних виробах, але й на зброї, кінській упряжі та в церемонійному вбранні.

Фігура ведмедя, виявлена в Карагайли, є свіжим доповненням до багатої художньої традиції. Проте, на даний момент не вдається точно розгадати символіку цього виробу. Вчені наразі акцентують увагу на формі фігури, технології її виготовлення та схожості з іншими артефактами сакської культури.

Раніше NV Техно писав, що археологи в Казахстані виявили "Місто семи ярів" -- величезне протомісто бронзової доби з цехами для металообробки, житловими будівлями та культовою спорудою. Стародавнє місто Семиярка займало площу 140 гектарів, що більш ніж учетверо перевищувало площу аналогічних поселень у регіоні на той час.

Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Antiquity, це поселення, датоване 1600 роком до нашої ери, є у своєму роді унікальним. У ньому розташовувалися кузні, які працювали з міддю і оловом.