"Матеріалісти": загадки геометрії кохання

Кінокритик Ігор Кромф ділиться думками про те, як канадська режисерка, яка має корейські корені, переосмислює та оновлює популярний жанр, що здобув популярність два десятиліття тому.

Люсі працює професійною свахою; побачення вважає важкою працею, а шлюб -- математичним розрахунком сумісності параметрів партнерів: зріст, вага, колір очей і волосся, матеріальний стан і хобі (образ Люсі ідеально втілює холоднокровною грою Дакота Джонсон). Цей алгоритмічний підхід до стосунків виникає в героїні після важкого розставання з Джоном (Кріс Еванс): він був хоч і коханий, але занадто бідний. Тепер Люсі вважає, що їй потрібен найкращий за розрахунками чоловік. Ним стає Гаррі (його з вродженою інтелігентністю та латиноамериканською харизмою грає Педро Паскаль): високий, симпатичний, розумний, зі смаком й успішною кар'єрою. Люсі називає його єдинорогом шлюбного ринку.

Так у фільмі виникає любовний трикутник. З одного боку -- стосунки з Гаррі, що здаються проєкцією ідеального шлюбу: холодний розрахунок тут чесний, з обох боків. Люсі бачить в Гаррі єдинорога, а Гаррі в Люсі -- поєднання краси, розуму й гумору; з такою і вдома не нудно, і у вищому світі не соромно. Інша вершина трикутника -- це Джон. Минулі стосунки з ним були сповнені пристрасного кохання й не менш пристрасних сварок. Джонові вже 37, та він досі працює офіціантом, орендує житло разом з друзями, але все ще не втрачає надії стати популярним театральним актором. Розрахунки стосунків з Джоном невтішні, але бути з ним хочеться більше, ніж з алгоритмічно ідеальним Гаррі.

Зображення: компанія B&H Сцена з фільму "Матеріалісти".

Режисерка Селін Сон вразила кінематограф у 2023 році своєю меланхолійною драмою "Минулі життя", що порушує теми складних стосунків. Фільм отримав кілька номінацій на "Оскар" і отримав схвальні відгуки від легендарного режисера Мартіна Скорсезе. У "Минулих життях" Сон досліджує корейську концепцію ін-йон (인연), що стверджує: душі, які зустрілися одного разу, обов'язково знову з'являться одна перед одною. У наступній роботі "Матеріалісти" Сон, хоч і менш очевидно, знову звертається до цього принципу, повертаючи в розмірене й успішне життя Люсі Джона.

За основу режисерка бере просту й навіть банальну історію про вибір між комфортом і коханням. Це один з базових сюжетів ромкомів -- жанру, який після карколомного успіху у 2000-х майже зник з великих екранів і міцно осів на стримінгах. Та Сон, звісно ж, не збирається знімати чергову шаблонну історію: вона вивертає назовні жанр романтичної комедії та перезбирує його. Хоч формула цього любовного трикутника ніби й очевидна, але теорема, з якої її можна вивести, значно складніша, ніж у тих фільмах, які два десятиліття тому зробили кар'єру Г'ю Гранту.

Зображення: компанія B&H Сцена з фільму "Матеріалісти".

Новий фільм Селін Сон -- великою мірою діалогове кіно. Тут не надто багато подій, однак дуже багато розмов. У діалогах режисерка по черзі вводить цілком притомні аргументи і на користь комфорту за розрахунком, і на користь кохання й невідомості. Водночас авторський голос у фільмі не робить вибору: він лише показує, що будь-який варіант буде особистою позицією, яка навіть на думку героїв не є істиною.

"Матеріалісти" — це фільм, що через призму прагматизму демонструє, що не все в житті підлягає розрахункам. Стрічка уникає моралізаторства та не прагне представити типовий романтичний хепіенд у вишуканих кольорах ідеального світу. Вона досліджує концепцію ідеалу в умовах неідеальності, нехай це буде низький зріст чи обмежений фінансовий стан. Ця робота — розповідь про самотність, подана з іронічним ставленням до віртуальних образів, які створюють ілюзію досконалості. Замаскована під звичний романтичний комедію, стрічка нагадує нам, що любов, свобода і щастя є дорогими розкошами, досягти яких можна лише через щирість і здатність відчувати близькість до інших.