Меморіал ГУР Назара Білика і його команди отримав номінацію на престижну архітектурну премію Міс ван дер Рое.

Перший етап меморіалу для розвідників був урочисто відкритий у Києві 24 лютого 2025 року, в день, що передував третім роковинам повномасштабного вторгнення Росії. Завершення всього меморіалу відбулося 17 червня 2025 року. Ідея створення цього пам'ятника належить архітектору Андрію Лесюку та скульптору Назару Білику, який також відомий своїми іншими меморіальними проектами, такими як пам'ятник Героям Небесної Сотні у Львові.

"Ця нагорода дійсно вважається однією з найвищих відзнак у європейській архітектурі. Якщо Пріцкерівська премія є аналогом Нобелівської премії в цій сфері, то премія Міс ван дер Рое, відома також як Європейська премія за сучасну архітектуру, займає друге місце за значущістю, як стверджують самі архітектори," -- зазначає скульптор Назар Білик.

Фото: Дмитро Пруткін Назар Білик

Премія була заснована у 1988 році в Барселоні Фундацією Mies van der Rohe спільно з програмою Європейського Союзу, яка підтримує культурний і креативний сектори. Це щорічна нагорода, що визнає видатні досягнення в архітектурних проектах по всій Європі в категоріях Architecture та Emerging, а також дипломні роботи нещодавніх випускників архітектурних факультетів (категорія Young Talent). EUmies Awards вручається раз на два роки та вважається найвизначнішою і найпрестижнішою архітектурною нагородою в Європі. Вона є частиною культурних премій Європейського Союзу, що підтримуються програмою Creative Europe, і акцентує увагу на видатних архітектурних досягненнях, підкреслюючи важливість якісної архітектури для сталого розвитку та добробуту суспільства.

Премія формує розуміння "досконалості" в комплексному вимірі: вона аналізує, як архітектурні споруди взаємодіють з природними, штучними та людськими середовищами, сприяючи покращенню якості життя в наших містах. Ця нагорода не лише підкреслює найяскравіші зразки архітектури, але й активно поширює їхні історії, роблячи вагомий внесок у розвиток європейської архітектурної політики, започаткованої приблизно два десятиліття тому. Основою цієї політики слугують два основні принципи: з одного боку, це політичні документи, ухвалені Радою ЄС, які закликають Комісію та держави-члени підтримувати якісну архітектуру; з іншого боку, саме нагороди EUmies виконують ключову роль у висвітленні кращих архітектурних практик і досягнень у Європі.

Фото: Дмитро Пруткін

Цього року серед номінантів виявився не лише архітектурний об'єкт, а саме меморіал, в якому органічно переплітаються скульптура та архітектура. Ідеї, закладені в пам'ятник розвідникам, можуть тепер стати частиною широкого європейського дискурсу. Я переглядав премії за останні десять років, і здебільшого вони зосереджувалися на інноваціях у житловій та суспільній архітектурі, а також на культурних проєктах. Але тепер на сцені з'явився меморіал, який потребує не стільки функціонального аналізу, скільки глибшого філософського осмислення змістів, що в ньому закладені. Тому я сприймаю цю номінацію не лише як офіційне визнання, а як особисту творчу радість, адже пам'ять і наша історія, які ми відобразили в меморіалі, тепер стануть більш доступними для європейського глядача. Це свого роду міст, який ми будуємо, живучи в Україні, і який отримує визнання в Європі, -- ділиться думками один із авторів меморіалу.

Фото: Дмитро Пруткін

Назар також наголошує, що ця відзнака не є просто архітектурним конкурсом, де є можливість показати свої проєкти, а є можливістю стати частиною спільного європейського культурного поля.

Пам'ятник розвідникам символізує не тільки монументальність чи функціональність, а й уважність, філософський підхід і глибокий внутрішній погляд. Він містить широкий спектр відсилок, зокрема концепції Петера Цумтора, який відомий своїм мінімалізмом, а також принципи роботи Жана Нувеля (обидва – лауреати Пріцкерівської премії). Таким чином, ми налагоджуємо діалог з європейськими архітекторами та поглиблюємо цей досвід. Для нас ця номінація є свідченням зрілості і підкреслює, що пам'ять про цю війну має не лише національне, але й універсальне, загальносвітове, або принаймні європейське значення. Приємно, що саме ця скульптура, створена особисто, водночас перетворюється на колективний символ, який є водночас конкретним і абстрактним, відображаючи наш досвід війни і стаючи зрозумілою для кожної людини в Європі.