Міфи про безпеку на мінах: що є справжнім, а що лише небезпечним міражем.

Уявлення про мінну небезпеку можуть здаватися відносно безпечними, але часто саме вони призводять до трагедій. Чи дійсно міна вибухає лише один раз? Чи здатні домашні улюбленці відчувати вибухівку? І чи справді всі небезпечні зони позначені табличками? У країні, де міни стали частиною реальності, знання та міфи про мінну безпеку можуть врятувати життя.

Олександр Антко, заступник керівника піротехнічної групи в Миколаївській області, який уже декілька років виконує свою роботу в небезпечних умовах розмінування, ділиться з "МикВісті" своїми думками про найпоширеніші міфи, пов'язані з мінною небезпекою.

Мій особистий досвід роботи в деокупованих регіонах, зокрема у Снігурівщині, довів, що усвідомлення мінної небезпеки є критично важливим для всіх, хто знаходиться в небезпечних зонах.

Дослідимо найбільш розповсюджені міфи.

Багато людей вважають, що заміновані території завжди позначені яскравими знаками чи табличками, що створює ілюзію безпеки – мовляв, небезпеку завжди можна легко виявити. Проте, маркування не завжди є можливим або ж ефективним:

-- Це не завжди так. Маркування -- це лише коли є можливість позначити. Якщо бої ще не вщухли або територія важкодоступна, то навіть якщо і була маркована, табличка може просто зникнути. Це не гарантія безпеки. Тільки перевірка на місці дасть відповідь на питання, чи безпечно тут знаходитися.

Багато хто вірить, що роботи або спеціальні машини здатні повністю очистити територію від мін. Однак техніка не завжди може дістатися до всіх мін або їх правильно знешкодити.

-- Хоча техніка значно полегшує процес розмінування, вона не є панацеєю. Роботи не можуть бачити всі небезпеки, які непомітні на екрані. Наприклад, маленькі протипіхотні міни можуть просто прилипнути до гусениці робота й не спрацювати. Крім того, навіть після перевірки роботом сапери повинні вручну перевіряти землю, адже техніка може пропустити міни, заховані глибше або в складних місцях. Був випадок, коли собака здетонувала на боєприпасі, після того як його перевіряла машина. Це тільки підтверджує, що не можна покладатись лише на техніку.

Чимало людей вважають, що якщо міна не спрацювала з першої спроби, то вона більше не є загрозою. Проте насправді міна може залишатися небезпечним об'єктом навіть після того, як відбувся перший вибух.

Ні, якщо міна detonувала, це не свідчить про те, що вона стала безпечною. Частини вибухівки можуть відірватися і залишитися вкрай небезпечними. Вибуховий матеріал може відламатися і чекати, поки з ним не здійснять якісь дії.

Іноді люди вважають, що міни, які знаходяться в землі протягом тривалого часу, втратили свою небезпеку. Однак, вибухові пристрої можуть залишатися небезпечними навіть після багатьох років.

Багато людей помилково вважають, що після декількох років перебування мін у землі вони стають безпечними. Це не відповідає дійсності. Сподіватися на те, що міна сама по собі "зникне" з часом, — велика помилка. Ми навіть виявляємо міни, які залишилися з часів Другої світової війни, і вони все ще можуть вибухнути.

Це один із найбільш поширених міфів, що вкорінюється через кінематограф. Насправді ж, коли людина наступає на міну, вибух відбувається миттєво. Таку ситуацію навіть не можна порівняти з фільмами, де герої зазвичай чекають на порятунок.

Олександр Антко розповідає про інцидент, коли один із саперів натрапив на протипіхотну міну. Хоча він зазнав поранення, наслідки могли б бути значно серйознішими — міна могла б відрізати всю ступню, а не лише частину пальців.

-- Багато людей дивляться фільми, і розповсюджений міф -- що наступив на міну і стоїш, чекаєш на порятунок. Такого не буває, вони працюють миттєво. Якщо людина наступила на міну, то вона вже отримала травму. У нас був випадок, коли наш колега наступив на протипіхотну міну -- йому відірвало кілька пальців, хоча наслідки могли бути набагато серйознішими, і він міг втратити всю ступню.

У численних кінопроектах персонажі без остраху беруть до рук міну, і все завершується благополучно.

Ідея про те, що можна безпечно забрати міну, здається занадто оптимістичною, щоб бути правдою. Вона не має нічого спільного з реальністю.

Міни є надзвичайно чутливими пристроями, і навіть легкий дотик може викликати вибух. Багато з них мають механізми, які активуються при переміщенні або зміні їхнього положення. Це створює значний ризик не лише для тих, хто намагається їх знешкодити, але й для всіх, хто перебуває в близькості. Тому категорично заборонено торкатися підозрілих об'єктів.

Багато людей вважають, що якщо певна місцевість не була свідком військових дій протягом тривалого часу, то вона автоматично є безпечною. Однак, навіть після закінчення конфліктів, територія може залишатися забрудненою мінами.

Ця думка є вкрай небезпечною. Хоча бойові дії вже закінчилися, не слід бути впевненим у тому, що територія повністю очищена від мін. Вибухові пристрої можуть залишатися там протягом десятиліть, і сама природа не позбавить нас від них. Тому важливо ретельно перевіряти кожен сантиметр. Навіть після проведення розмінування загроза може залишатися. Міни можуть бути заховані в найнесподіваніших місцях — під землею, серед дерев, у водних об'єктах або на відкритих ділянках.

Існує поширене переконання, що замерзла земля зменшує активність мін. Але це не завжди відповідає дійсності, і взимку робота з мінами може стати ще більш складною.

-- Зимовий період дійсно впливає на мінну активність, але не завжди так, як ми очікуємо. Якщо земля замерзла, міни можуть не спрацювати через твердість ґрунту. Але працювати з ними все одно набагато складніше -- земля не дає можливості правильно оцінити ситуацію.

Існує стереотип, що мінні поля завжди розташовані на відстані від житлових зон. Проте, міни можуть бути встановлені в будь-якому місці, навіть поруч із житловими будинками, якщо це має стратегічну важливість для військових операцій.

Міни можуть бути розташовані в найрізноманітніших місцях, включаючи віддалені села, де на перший погляд це виглядає безглуздо. Їх встановлюють не з огляду на proximity до населених пунктів, а для виконання конкретних військових завдань. Таким чином, навіть у найспокійніших регіонах можуть виникнути мінні небезпеки.

Існує ще один поширений міф, що тварини здатні відчувати вибухові речовини і сповіщати людей про загрозу. Хоча дійсно деякі тварини можуть мати підвищену чутливість до певних ароматів, їхні можливості виявлення мін залишаються обмеженими.

Зазвичай собак готують для виявлення мін, але цей процес вимагає тривалої підготовки. Тільки спеціально навчені собаки мають здатність виявляти аромати, пов'язані з вибуховими речовинами, тоді як звичайні домашні улюбленці не можуть це робити.

Складається враження, що особа з достатніми знаннями про міни зможе їх безпечно знищити. Проте навіть найкваліфікованіший спеціаліст може натрапити на сучасні технології, які вимагають спеціального обладнання для їх нейтралізації.

Це поширене непорозуміння! Багато людей у Миколаївській області вважають себе фахівцями у розмінуванні. Але не можна просто підійти до міни, оцінити її зовнішній вигляд і вирішити, як її знешкодити. Це абсолютно заборонено. Багато людей, як у кіно, вважають, що достатньо лише обрізати певний провід, щоб міна стала безпечною. Це серйозна помилка. Необхідно знати не лише типи вибухових пристроїв, а й мати практичний досвід роботи з ними, розуміти, що може бути всередині та під ними. Сучасні міни розроблені спеціально так, щоб їх неможливо було знешкодити без відповідних інструментів і знань.

Багато людей вважають, що вибух міни завжди завершується миттєвою загибеллю. Але насправді ситуація є значно більш складною.

Дійсно, результати вибуху залежать від ряду чинників, включаючи тип вибухового пристрою. Багато людей, які стали жертвами вибуху, отримують серйозні травми, але не завжди гинуть на місці. Завдяки своєчасному наданню медичної допомоги, постраждалий має шанс на виживання, хоча наслідки можуть бути дуже серйозними. Тому не слід поспішати з висновками щодо тих, хто опинився в такій складній ситуації.

Олександр Антко також згадує один момент, коли під час обстеження території з лініями електропередач поруч з ними людина підірвалася на міні. Це було дуже небезпечно, адже чоловік отримав важкі травми, і Олександру та його колегам довелося діяти миттєво, щоб врятувати життя постраждалого.

— Ми встановили турнікети і терміново відвезли його до медичного закладу. Це була критична ситуація, коли порятунок людини вимагав негайних дій, і кожна секунда була на рахунку, — ділиться він.

Розвінчуючи міфи про небезпеку мін, Олександр Антко підкреслює критичне значення постійної обізнаності та уважності. Знання основних правил безпеки може захистити не лише від травм, а й від загроз, що можуть призвести до фатальних наслідків. Поки сапери продовжують звільняти українські території від мін, важливо усвідомлювати, що справжні небезпеки часто залишаються непоміченими. Лише ретельність та навчання зможуть допомогти зберегти життя.