Міністерство культури запрошує російських акторів до українських кінотеатрів.

Нещодавно я отримав інформацію про намір Міністерства культури та інформаційної політики України дозволити показ фільму "Спіймати на гарячому" ("Caught Stealing"), в якому знімаються два російських актора - Юрій Колокольников та Микита Кукушкін. Це стало для мене справжнім шоком. І справа не лише в тому, що ці актори є представниками агресора, які продовжують участь у російських кінопроєктах. За наявними у мене даними, жоден з них не висловлював публічно свого протесту щодо агресії Росії проти України.

На тлі повномасштабної війни, яку веде росія проти нашої держави, демонстрація в Україні стрічок за участі російських акторів, які є частиною культурного простору агресора, є неприпустимою. Поки Міністерство закордонних справ України та українська діаспора докладають максимальних зусиль для всебічної ізоляції носіїв "руського міра", Міністерство культури, схоже, діє в протилежному напрямку. Це пряме протиріччя курсу, який Україна взяла на культурну та інформаційну ізоляцію держави-агресора. Ця політика відображена в численних рішеннях про заборону російського контенту в українському медіапросторі.

Як це взагалі стало можливим? Згідно з Законом України "Про кінематографію", основною умовою для розповсюдження і демонстрування фільму на території України є його внесення до Державного реєстру фільмів. Цей реєстр веде Державне агентство України з питань кіно (Держкіно). Для внесення фільму до реєстру подається відповідна заява, що має містити інформацію про основний акторський склад. Тобто, Держкіно мало володіти інформацією про участь російських акторів у цій кінострічці. А Держкіно, в свою чергу, спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури. Виходить, що відповідальність за це рішення лежить на Міністерстві культури та Держкіно.

Я не можу залишатися байдужим, коли кінодистриб'ютори та мережі кінотеатрів вбачають у цьому лише можливість заробити, а мільйони гривень, зібрані за фільм, можуть бути витрачені на гонорари російських митців. У час, коли Україна бореться за своє виживання, єдине правильне рішення — це рішуча відмова від будь-якої співпраці з представниками культури країни-агресора.

Особливо хочу підкреслити участь Ліва Шрайбера в цьому фільмі — він відомий як амбасадор UNITED24. Це викликає певне занепокоєння. Незважаючи на мою повагу до Шрайбера та його зусиль на підтримку України, його участь у проекті з російськими акторами є неприйнятною. Навіть враховуючи його активну підтримку, такі проекти не повинні мати місця в українських кінозалах.

З цієї причини я звернувся до виконуючої обов'язки Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяни Бережної з депутатським запитом. Я вимагаю надати копії наказу Держкіно про внесення фільму до Державного реєстру, а також документів, що стосуються його показу. Крім того, я прошу розглянути можливість виключення фільму з реєстру та скасування його прокату. Окрім цього, хотів би отримати офіційну позицію Міністерства щодо демонстрації цієї стрічки та роз'яснення, як така ситуація могла виникнути.

Закликаю кінематографічну спільноту -- Мстислава Чернова, Олександра Рудинського, Олега Сенцова та всіх небайдужих -- звернути увагу на цю ситуацію та натиснути на Мінкульт. Часу обмаль, адже запланований старт прокату 28 серпня. Маємо час на розголос і дії!

Ми не можемо допустити, щоб наші кінотеатри перетворилися на платформу для легалізації російської культури, що слугує інструментом агресії.