"У минулому році, коли я відвідав ТЦК для оновлення своїх даних, мені вручили повістку," — поділився актор Олександр Яцентюк.

Актор з України Олександр Яцентюк в бесіді з УНІАН поділився своїми переживаннями щодо роботи в умовах війни, розповів про втрату батька та розкрив свої майбутні плани.

24 квітня о 19:40 на каналі 2+2 відбудеться прем'єра загадкового детективу "Злі духи".

Олександр Яцентюк виконав роль столичного детектива Маркіяна Сича, який, після отриманого поранення на фронті, прибуває до санаторію в спокійне карпатське село Ясени для проходження реабілітації. Але замість очікуваного відпочинку, він опиняється в епіцентрі таємничих смертей, стародавніх секретів і забутих ритуалів. Йому доведеться розплутувати цю складну справу разом із місцевим дільничним Басюком, якого зіграв Олександр Ярема.

В унікальному інтерв'ю для УНІАН артист поділився подробицями процесу зйомок, а також розповів про глибокий зв'язок зі своїм покійним батьком і своїх прагнень у житті.

Олександре, чим вам запам'яталися зйомки в серіалі "Злі духи"?

Мабуть, поїздка до Карпат стала справжнім відкриттям, адже подібне рідко зустрічається в серіалах. А також я мав можливість працювати в кадрі з талановитим Олександром Яремою. Було надзвичайно приємно знову зустріти його на знімальному майданчику. Пам'ятаю, під час кастингу для іншого проєкту режисер попросив нас спровокувати один одного, щоб в кінці сцени відступити від тексту і імпровізувати. Олександр ні на мить не згадався, не втратив зв'язок зі своїм персонажем і продовжував грати. Мені здається, що Йому б личила прізвище Глиба, адже він дійсно незвичайний та багатогранний актор. Уже під час кастингу "Злих духів" я зрозумів, що між нами формується яскравий дует, за яким глядачам буде цікаво спостерігати.

Цей текст справив на мене враження своєю оригінальністю, незвичайністю та легким містичним відтінком. Хоча я, як і детектив Маркіян, не поділяю віри в надприродне. Проте я вірю в те, що існують певні сили, які здатні впливати на хід подій і надають мені підтримку.

Що ви маєте на увазі?

Вірю, що мені допомагає сила, пов'язана з моїм покійним батьком, який загинув, коли мені було 9 років. Він трагічно загинув, розбившись на мотоциклі в 31 рік. Мені його дуже не вистачало, і між нами досі є певний зв'язок. Я точно знаю, що він оберігає мене, допомагає у скрутних моментах. Варто мені подумати про нього, і ситуація покращується. Це така дуже особиста тема для мене.

Що було найважчим під час зйомок?

Не можу стверджувати, що мені було надто важко. Так, було жарко, і доводилося підніматися на скелю через круті схили. Проте, це також було неймовірно весело, адже Саша Ярема з гумором коментував усе, що відбувалося, і ми всі просто сміялися до сліз.

Особисто я не відчував якихось фізичних навантажень, оскільки більш-менш слідкую за своєю формою, намагаюсь бути зі спортом на "ти", періодично займаюсь з тренером, якщо потрібно підігнати форму для проєкту чи відпрацювати трюки з каскадерами. У "Злих духах" спеціальної підготовки не знадобилося. Єдине, пропрацював моменти, пов'язані з травмою руки мого героя. Він же приїхав на реабілітацію після поранення, рука в нього нерухома, постійно перебуває в пов'язці. Перед зйомками я спеціально ходив з нею, щоб вжитися в персонажа, відчувати його фізику.

Ваш персонаж - військовослужбовець. Чи замислювалися ви, що і вас можуть призвати на службу?

Я постійно замислююсь над цим і сприймаю ситуацію спокійно. Проте відчуття провини не покидає мене з початку повномасштабного вторгнення. Я не відрізняюся від інших чоловіків, які служать. Розумію, що якщо я не на передовій, то повинен зробити все можливе тут, у тилу, щоб бути корисним. Нам усім потрібно багато працювати, щоб підтримувати, донатити і привертати увагу світу до війни, зокрема через кінематограф.

Наразі я не маю броні, але мав відтермінування. Влітку минулого року, коли поїхав оновлювати дані до ТЦК, мені виписали повістку, я пройшов ВЛК і мав мобілізуватися. Але за кілька днів була запланована прем'єра вистави, в якій я грав ключову роль, і мені дали відтермінування. Воно закінчилось і зараз я, як і всі, можу отримати нову повістку. Якщо так станеться, то я піду захищати країну. Ні ховатися, ні кудись їхати не збираюся.

Ви прискіпливо обираєте проєкти, в яких знімаєтесь, якими принципами керуєтесь?

Чесно кажучи, я відмовляюся від багатьох пропозицій. Перш за все, через якість написання самих тем і підходів до різних продуктів. У мене не так багато часу для кар'єрного розвитку, адже я пізно увійшов у цю професію і хочу взяти участь у дійсно цікавих проєктах. Не прагну застрягати в темних образах, а, навпаки, намагаюся рухатися в бік комедії. До речі, цю ідею можна було б розвинути в продовженні "Злих духів", адже фінал серіалу настільки заплутаний, що можна створити захопливу історію.

Як я обираю ролі? Мені везе в цьому житті трошки, зараз є певні проєкти в копродукції з Польщею, з Британією, також зараз знімаюсь в цікавому зомбі-муві українському. Приваблює мене жанрове, складне кіно, з об'ємними персонажами, втілення яких потребує довгої підготовки, пошуку, експериментів над собою. І такі проєкти одразу помітні тим, скільки праці в них вкладено. Коли передивляюсь свої роботи, помічаю, де можна було зробити по-іншому.

Чи аналізуєте ви свої ролі з критичної точки зору?

Досить критично, бо це допомагає рухатись вперед, виправляти помилки, розвиватися. Самолюбування шкодить професії.

Ви створили короткометражний фільм і маєте намір продовжувати розвивати свою кар'єру як режисер?

Моя дружина і я працюємо над сценарієм серіалу, який я мрію реалізувати. Проте в даний момент я переважно зосереджений на акторському мистецтві. Мене цікавить можливість попрацювати з іншого боку камери, оскільки це допоможе мені створити якісну комунікацію між актором і режисером. Я прагну знайти ту спільну мову, яка дозволить нам вести конструктивний діалог, щоб я міг бути максимально корисним. Для мене ця комунікація має велике значення.

Іноді під час репетицій стає очевидно, що я не готовий до цього виклику, оскільки не розумію, чого від мене очікують, або ж пропонують щось, що не входить у мої плани. Тому я намагаюся знайти людей, з якими буде комфортно, і проекти, що відповідають моїм інтересам.

Чи ваш бізнес з укладання плитки, який ви започаткували ще до великої війни, дає вам можливість мати час на такі пошуки?

Не можу стверджувати, що він забезпечує мене. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення виникло безліч нових труднощів: існує дефіцит робочих рук, а ті, хто є, переважно спеціалісти з західних регіонів, не бажають залишати свої домівки. Більше того, я сам не достатньо залучений у цю галузь. В результаті бізнес не функціонує. Наразі я зосереджений на акторській діяльності, яка приносить мені дохід, і прагну постійно розвиватися в цьому напрямку. Адже найкраща інвестиція — це інвестиція в себе. Тепер я покращую свої навички у польській та англійській мовах, оскільки маю намір вийти на європейський ринок, а згодом рухатися далі на захід.

Ви згадали, що прийшли в цю професію досить пізно, у 28 років. Коли саме у вас виникло усвідомлення, що акторство – це те, чим ви прагнете займатися?

Мені з дитинства подобалось показувати якісь сценки, я так смішив свого діда. В родині казали: майбутній артист росте. Але вже з юного віку потрібно було їздити по заробітках, бо мамі важко було одній виховувати нас із сестрою. Тож думки про сцену відійшли на задній план. Проявити свій творчий потенціал наважився вже у 28 років. Одна хороша людина порадила мені взяти участь у відомому талант-шоу. "В тебе стільки енергії, потрібно її направити в правильне русло", - сказала тоді мені знайома. Там потрібно було співати, танцювати. Я загорівся, захотів спробувати потрапити в цей проєкт. Щоб підготуватися належно, найняв собі режисерку для постановки номера, займався вокалом. Пам'ятаю, відбір проходив у Львові, у відомому ресторані. Я не потрапив у проєкт, але з цього відбору почалася моя дорога в акторство, я пішов вчитися. Напевно, так мало статися, щоб я загорівся і почав рухатись. І я вдячний долі, що все склалося саме так.

Ваш син визначився з професією?

З 2004 року він перебуває в Іспанії, де продовжує своє навчання. Цього року він завершує університет і готується до захисту своєї дипломної роботи, обравши спеціалізацію в галузі IT. Саша не мав бажання займатися акторською діяльністю, і я повністю підтримую його рішення. Вважаю, що важливо не нав'язувати свої мрії, а орієнтуватися на справжні інтереси та нахили дитини, її природу.

Під час війни я відвідав фестиваль в Іспанії, де мав можливість представити свій фільм. Після показу відбулося обговорення, зустріч із журналістами, і мені знадобився перекладач. Я знаю мову, адже прожив там п’ять років і працював, проте з часом деякі слова забулися. Тож я звернувся до Саші за допомогою. Це був його перший вихід на велику сцену, і людей було багато. Я переживав, що він може хвилюватися, але він виступав так впевнено, чітко висловлюючи думки, з абсолютно спокійним виразом обличчя. Я гордий за свого сина.

Яке у вас ставлення до популярності?

Анітрохи. Я усвідомлюю, що це невід'ємний аспект нашої професії: необхідно бути на виду, спілкуватися з людьми, отримувати відгуки та конструктивну критику для особистісного зростання. Мені відомо, що продюсери часто обирають акторів, орієнтуючись на кількість підписників у соціальних мережах. Проте стосовно впізнаваності, це не є моїм пріоритетом. Для мене набагато важливіше, коли глядачі діляться в коментарях, як моя творчість вплинула на їхнє виховання, стосунки з близькими, дала нові сенси або стимулювала до корисних дій. Це справді має цінність для мене.

Я спокійно їжджу в метро, ходжу в магазини чи деінде. Коли люди, пізнають, підходять, мені це приємно.