Місця пам'яті: Як формується культура пам’яті про цивільних жертв конфлікту на території Київщини.

У лютому та березні 2022 року Буча, Ірпінь і Гостомель привернули увагу світу через жахливі масові вбивства мирних жителів під час російської окупації. Місцеві спільноти вже активно працюють над створенням культури пам'яті на честь загиблих. Проте, за словами опитаних, для реалізації цих ініціатив їм не вистачає професійної підтримки та державного сприяння.

Цивільні жертви, про яких стало відомо після деокупації, не в усіх громадах ушановані відповідним чином. Десь про цивільних загиблих згадують лише родичі, десь проводять виставки в пам'ять про них, висаджують дерева, квіти, а десь ушанування тільки планують.

На території братської могили в Бучі inaugurували меморіал "Стіна пам'яті", на якій викарбувані імена загиблих цивільних осіб. Ірпінь, у свою чергу, підготував електронну книгу пам'яті, що містить дані про жертв серед мирного населення. За даними місцевого архівного відділу, під час окупації в Бучанській громаді загинуло 554 людини. Як зазначив міський голова Ірпеня Олександр Маркушин, в цей же період Ірпінська громада втратила близько 300 цивільних.

Встановлено пам'ятні знаки на місцях масових вбивств, зокрема на вулицях Яблунській і Вокзальній у Бучі, а також у районі зруйнованого Романівського мосту в Ірпені, який був законсервований і перетворений на меморіал. Наразі Гостомель ще не вшанував належним чином пам’ять загиблих цивільних осіб (згідно з даними селищної ради, під час окупації було вбито 78 цивільних).

Першими, хто відреагував на злочини російських військових, стали художники. Серед них - відомий британський вуличний артист Бенксі. Його твори з’явилися невдовзі після звільнення Ірпеня, Бородянки та Гостомеля. Про це митець повідомив на своїй Instagram-сторінці.

Графіті із зображенням дівчинки-гімнастки, що виконує вправи з корсетом на шиї над тріщиною в стіні, було вирізано та збережено. Будівлю, на якій воно було, довелося зруйнувати. Творіння Бенксі тепер експонується у скляній рамці неподалік від оригінального місця, де його було створено.

Як зазначила керівниця відділу меморіалізації Ірпінської міськради Софія Мартинюк, розташування графіті є важливим аспектом, оскільки зв'язок з місцем є суттєвим для вуличного мистецтва. "Ми перемістили роботу всього на 100 метрів від зруйнованого будинку. Вкрай важливо, щоб вона залишилась саме там, оскільки цей район зазнав найбільших втрат. У найближчому майбутньому плануємо створити там сквер," – додала вона.

На сьогоднішній день роботи Бенксі, створені в Гостомелі, зберігаються в Києво-Печерській лаврі. Там художник залишив два графіті. Одне з них, розташоване у Військовому містечку, зображує жінку в домашньому халаті, з бігудями на волоссі, у протигазі та з вогнегасником у руках.

Інша сцена в селі Горенка -- дідусь приймає ванну в залишках свого зруйнованого дому.

"Іноземці відвідують Бенкс, що дозволяє людям дізнаватися про новини селища. Спроба викрадення жінки в протигазі була невдалою, адже її роботу професійно вирізали зі стіни, що дало змогу уникнути втрат. Іншу роботу вдалося зберегти та законсервувати фахівцям Національного науково-реставраційного центру України", -- повідомила керівниця відділу культури Гостомельської ради Катерина Павленко.

Твори вуличного митця, що нині оцінюються в 90 мільйонів гривень, мають намір повернути до населеного пункту.

Одним із ключових місць вшанування цивільних жертв у Бучі є Стіна пам'яті, розташована поруч із церквою Андрія Первозванного, де здійснювалося тимчасове поховання осіб, загиблих від рук російських військових під час окупації. У задньому дворі церкви на пам'ятних плитах викарбувані імена цих людей. Це місце стало неофіційним центром скорботи, яке відвідують як міжнародні делегації, так і родичі загиблих.

Громада має намір створити повноцінний меморіальний комплекс і в даний час активно шукає фінансування для реалізації цього проекту.

"На даний момент у нас є затверджений проєкт, який ми маємо намір втілити за рахунок спонсорських внесків, якщо все піде за планом," - повідомив керуючий справами Бучанської міської ради Дмитро Гапченко.

Мешканці Бучі висловлюють думку, що єдиний меморіал не відповідає масштабам трагедії. Воєнна кореспондентка з цього міста, Марія Ковальова, має надію, що незабаром тут з'являться скульптури, які вшанують пам'ять про події.

"У Бучі необхідно впровадити персоніфіковану меморіалізацію, що передбачає створення міських скульптур, які відображатимуть історії кожного з загиблих мирних мешканців. Легкі бронзові статуї гармонійно доповнять міський простір та сприятимуть збереженню пам’яті про ці трагічні події."

Цю концепцію також підтримують родичі загиблих.

"Це дійсно чудова ідея, і я впевнена, що знайдуться професіонали, які реалізують її на високому рівні. 27 лютого 2022 року в Бучі на власному подвір'ї на Вокзальній загинула моя подруга Тетяна Прохорчук. Зараз про неї пам'ятають лише найрідніші," – ділиться Людмила з Бучі.

Проте є думка, що нині засновувати музеї не на часі, а скульптури й маршрути пам'яті потрібно створювати вже після війни.

"Нині важливо підняти на обговорення тему надання психологічної підтримки військовослужбовцям ЗСУ, організації їхньої реабілітації та пам'яті про живих родичів загиблих", - зазначає у своїй публікації бучанка Світлана.

Незважаючи на різноманітні думки в суспільстві, Буча шукає різні способи, щоб вшанувати пам'ять цивільних жертв.

Найяскравішим символом трагедії в Бучі стала Яблунська, де, згідно з даними комунального видання Бучанської ради, протягом місяця окупації загинуло 78 цивільних осіб. Тут висаджена алея кленів, на стовбурах яких прикріплені металеві таблички з іменами загиблих.

Процес роботи над сквером триває, – заявив керуючий справами Бучанської міської ради Дмитро Гапченко.

На Яблунській, у підвалі підприємства "Агробудпостач", було закатовано вісьмох бучанців. У пам'ять про них американські художники з Лос-Анжелеса Bandit, Tristan і Johny створили мурал, а міськрада виготовила пам'ятні таблички з інформацією про загиблих.

Історик Музею війни Роман Кабачій, що проживає в Бучі, зазначає, що мурали та графіті "відіграють важливу роль, але слугують лише початковою стадією в процесі осмислення масових вбивств".

Кабачій підкреслює, що такі художні прояви повинні бути обдуманими та узгодженими з громадою: "Оскільки питання меморіалізації є порівняно новим для українського суспільства, воно потребує уважного ставлення, професійного підходу та емоційної стійкості".

Депутатка Ірпінської міської ради та колишня заступниця мера Бучі, Михайлина Скорик, вважає, що місто потребує професійного підходу до меморіалізації: "Існують офіційні пам’ятні місця, а також індивідуальні ініціативи родин. Творча спільнота, включаючи архітекторів, має власні ідеї. Зокрема, КОДА також має свої пам’ятники. Але все це вимагає кваліфікованого переосмислення та професійного підходу, адже Буча займає унікальне місце в контексті цієї війни. Пам’яттю тут повинні займатися експерти на національному рівні."

Буча поступово переходить до етапу меморіалізації: у місті з'явилися пам'ятні таблички з QR-кодами, які ведуть до 3D-моделей зруйнованих територій, зокрема на відновленій Вокзальній.

Ірпінь пройшов етап просторової метаморфози. Зруйнований міст, який сполучав обидва береги річки Ірпінь і яким тисячі людей евакуювалися від обстрілів, залишився в руїнах, ставши символом пам’яті. За словами Софії Мартинюк, цю ініціативу висунули представники центрального уряду, і вона отримала підтримку від місцевої влади та громади.

"Інсталяція під назвою "Дорога життя", розташована на зруйнованому Романівському мосту в Ірпені, є частиною соціального проєкту "Київщина. Місця пам'яті", і це справді чудове рішення. Автором цього твору є Микола Канюка, засновник та арт-директор компанії Expolight, який також створив один з найвизначніших меморіалів Київщини – "Хрест Героїв" у Вишгороді," – коментує історик Роман Кабачій.

Весною 2025 року в Ірпені було висаджено 300 кущів лаванди, які стали живим меморіалом на честь загиблих цивільних та захисників міста в період окупації.

Розроблено нову цифрову платформу під назвою "Книга пам'яті Ірпінської міської територіальної громади". Відвідувачі можуть ознайомитися з її змістом на LED-екранах, розташованих у різних точках міста.

У березні 2024 року в Ірпіні було відкрито пам'ятник "Воля", присвячений героям спротиву місцевої громади. Цю скульптуру реалізували активісти та волонтери, які зібрали в місті залишки снарядів і використали їх як будівельний матеріал. На пам'ятнику вигравійовано напис: "Цього металу замало, щоб зламати нашу волю".

Софія Мартинюк повідомила, що в місті існує концепція меморіалу для цивільних жертв. Цей проєкт, створений чилійським архітектором, був переданий місту у 2022 році, незабаром після деокупації. Як зазначила керівниця відділу меморіалізації, концепція потребує доопрацювання та організації громадського обговорення. Існувала пропозиція розмістити меморіал поруч із торговим центром "Жираф", між Бучею та Ірпенем, в тому місці, де на початку 2022 року функціонував блокпост місцевих добровольців, які зупиняли російські війська на підступах до Києва.

Мисткиня прагне знайти нові способи меморіалізації, які не завдавали б повторного болю. Вона готова до обговорень і консультацій з представниками громади та фахівцями.

"У містах, як-от Ірпінь і Буча, де загиблі були не просто статистикою, а реальними людьми — сусідами, близькими та родичами, пам'ять набуває особистісного виміру. Це відкриває можливості для формування глибоких наративів, проте близькість до трагедії вимагає професійної підтримки," — зазначає Мартинюк.

У місті започатковано екологічний проєкт під назвою "Дерева пам'яті", ініціатором якого стали сім'ї загиблих цивільних осіб та військовослужбовців. Реалізацію цієї ініціативи планують на осінь, проте, як зазначила Мартинюк, все буде залежати від наявності фінансування.

"Спочатку виникла концепція створення саду, але через відсутність достатньої вільної земельної ділянки ми вирішили зайняти увесь простір міста. Так виникла ідея мапи з окремими деревами, на кожному з яких буде встановлена індивідуальна табличка з іменем загиблого," – підкреслює художниця.

Гостомель, славний своїм аеродромом "Антонов", досі не виявив належної пошани до пам'яті загиблих цивільних.

Очільниця відділу культури Гостомельської ради Катерина Павленко вважає: "Це через те, що громаду зараз очолює військова адміністрація, а депутати не мають змоги голосувати й ухвалювати рішення".

Незважаючи на це, жителі селища поступово починають реалізовувати проекти за власні кошти. Зокрема, за ініціативою директора Гостомельського ліцею Володимира Захлюпаного було засновано інтерактивний музей.

"Захлюпаний пережив власну трагедію – під час окупації російські солдати вбили його сина Сергія. У музеї створено спеціальний розділ, присвячений окупації, а також загиблим військовим і цивільним. Вчителі проводять екскурсії, розповідаючи про людей, їхні професії та заняття: спортсмени, дизайнери, працівники IT," – ділиться Павленко.

У населеному пункті активно реалізуються заходи з увічнення пам'яті: розміщення меморіальних табличок, збір свідчень очевидців, створення електронної книги пам'яті, хоча наразі вона доступна лише в соціальних мережах.

Музей історії України в період Другої світової війни оперативно відреагував на потребу зберегти пам'ять про події окупації. У травні 2022 року була презентована виставка "Україна — розп'яття", яка включає артефакти з деокупованого Гостомеля.

Елемент експозиції "Україна - страта"

Про це розповідає історик Роман Кабачій:

Одним із елементів експозиції є відтворені підземелля будинків Військового містечка на Проскурівській вулиці, де російські військові протягом 37 днів тримали в заручниках місцевих жителів, серед яких були діти. Речі, які привезли співробітники музею з Гостомеля, доповнюють усні свідчення тих, хто пережив цю трагедію.

Елемент експозиції "Україна - страта"

У населеному пункті створено концепцію парку, в якому передбачено вшанування пам'яті як цивільних, так і військових жертв.

16 липня 2025 року Верховна Рада в першому читанні підтримала проєкт про нацпам'ять. Про це розповідає очільник УІНП, історик Олександр Алфьоров. Він упевнений, що це допоможе розробити спільне бачення формування культури пам'яті, створення місць пам'яті та увічнення героїв, а також протистояти гібридній агресії з боку РФ.

Протягом років повномасштабної агресії не з'явилося чітко окреслених термінів, які могли б бути впроваджені на державному рівні для позначення певних подій. Наразі ми займаємося цим питанням. Це досить складний процес. Серед основних визначень можна виділити "війна за українську незалежність", "злочини проти народу України", "рашизм", зазначає Алфьоров.

"Потрібно знайти спосіб, як обговорювати цивільних жертв, які щодня втрачають життя. Яким чином висвітлювати тих, хто загинув під час окупації, заручників та людей, що стали жертвами, наприклад, внаслідок обстрілів. Ми лише починаємо формувати цей процес, і я маю намір довести цю історію до завершення," -- зазначає історик.

Схожими поглядами ділиться й колишній голова УІНП, народний депутат Володимир В'ятрович, який є членом робочої групи, що займається розробкою єдиного маршруту пам'ятних місць під егідою Міністерства розвитку громад.

Політик вважає, що пам'ять слід формувати вже зараз.

Вкрай важливо вже сьогодні обговорювати основні принципи політики пам'яті стосовно цієї війни. Адже, як тільки вщухнуть останні звуки бою, розпочнеться нова боротьба — за трактування подій. Якщо ми не закріпимо наш наратив у цей момент, це зроблять інші.

В'ятрович підкреслює, що вже зараз слід починати формувати уявлення про те, як ми будемо згадувати цю війну та як передаватимемо цю пам'ять наступним поколінням: "Ця війна відзначається, перш за все, своїм геноцидним характером – прагненням агресора знищити українців як національну спільноту. На жаль, серед жертв конфлікту є й цивільні особи. Це важливо чітко зафіксувати, щоб довести в міжнародних судах геноцидний характер цієї війни. Це той аргумент, який свідчить про Росію як про воєнного злочинця".

В'ятрович зазначає, що для досягнення глобальних цілей держава повинна започаткувати комплексну концепцію культури пам'яті. У цьому процесі важливо залучити міжнародних фахівців, музеологів та урбаністів, аби запобігти хаотичним та непослідовним рішенням.

Цей журналістський матеріал створено в межах проєкту "Важлива інформація для місцевих громад в Україні", реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity.