Мистецтво знищення та створення: аналіз ідентичності та духовності в творчості Алексіса Пескіна.

Алексіс Пескіне — художник-інноватор, чиї твори геніально зливають матеріальні елементи з глибокими метафорами, викликаючи не лише естетичне захоплення, але й значний культурний резонанс. Завдяки своїй оригінальній техніці забивання цвяхів у дерев'яні поверхні, він створює тактильний діалог, що досліджує межі між руйнуванням і творчістю.

Його творчість вивчає складнощі ідентичності африканських нащадків, передаючи унікальний, хоча й жорсткий, сплав духовності, історичної пам'яті та колективної свідомості. Пескіне виходить за рамки звичайного портретного живопису, формуючи візуальну мову, яка звертається до спільної душі, виявляючи нюанси сили, вразливості та змін.

Народившись у 1979 році в столиці Франції, Парижі, Пескіне виростав у різнобарвному культурному середовищі. Його особистість була сформована афро-бразильським спадком матері та французько-литовським походженням батька. Батько, який працював архітектором, разом із дідом, теслею з острова Ітапаріка в бразильському штаті Баїя, прищепили йому глибоку повагу до рукоділля. Спадщина матері, з афро-бразильськими коріннями, зв'язала його з духовними традиціями та культурною спадщиною африканської діаспори.

Виростаючи в Іссі-ле-Муліно, передмісті Парижа, де мистецтво було в центрі уваги, Пескіне з раннього віку отримував підтримку у формуванні свого унікального творчого голосу, черпаючи натхнення з історій та досвіду своєї родини. Його роботи не лише прагнуть втілити красу, але й являють собою безперервний пошук справедливості, зцілення та духовного пробудження.

Алексіс Пескін отримав свою формальну освіту в Університеті Говарда та Коледжі мистецтв Інституту Меріленда (MICA) у США, що стало основою його технічних навичок. Проте його художнє бачення виходить далеко за межі традиційного навчання. Наразі Пескін проживає в Парижі та активно розвиває свою кар'єру на міжнародній мистецькій сцені. Його нещодавня персональна виставка "Лісові фігури", що відбулася в лондонській галереї October Gallery з 3 жовтня по 9 листопада 2024 року, стала знаковою подією в його творчості, презентуючи серію робіт, які об'єднують духовну саморефлексію та інноваційне дослідження форми.

У бесіді з Global Voices Пескіне ділиться своїм творчим шляхом, розкриваючи вплив своєї родини та культурного середовища, а також зміни в акцентах своїх нових творах — від політичних мотивів до глибокого духовного змісту. Його мистецьке вираження втілює відважну візуальну мову, яка не лише відображає реальність, але й має на меті зцілення, поєднуючи матеріальне і духовне в кожному русі молотка.

Далі -- уривки з інтерв'ю:

Омід Мемарян (ОМ): У ваших творах ви часто вдаєтеся до використання цвяхів, які вбиті в дерев'яні основи. Чи могли б ви поділитися технічними аспектами цього процесу та розповісти, як ви вдосконалювали цю техніку з часом?

Alexis Peskine (AP): The idea of incorporating nails into my art first emerged during my time at Howard University. Under the guidance of my mixed media instructor, Professor Sorrels Adewale, I was inspired to view materials through a metaphorical lens. My artistic journey has consistently focused on the experiences of Afro-descendants, shaped by my upbringing in France, my Afro-Brazilian roots, and my experiences across numerous Black American cities and 33 nations in Africa.

My journey into silkscreen printmaking began with a fascination for dot patterns, which I used to delve into the rich historical narratives of our culture. My curiosity about nails was sparked by the Minkisi Nkondi power figures from the Congo, which are striking sculptures embellished with nails. This duality of destruction and creation struck a chord with me. Upon my arrival at the Maryland Institute College of Art (MICA), I discovered an abandoned wooden board left by a former tenant, which motivated me to start incorporating nails into my work in 2004.

I begin my creative journey with a photograph, which I transform into intricate dot patterns through digital software. This method allows me to replicate various shades of gray using dots of varying sizes. Unlike conventional techniques, I employ a black silhouette filled with white dots to depict lighter regions, resulting in portraits that capture the essence of natural sunlight.

Алексіс Пескіне (АП): Ідея використання цвяхів вперше з'явилася у мене під час навчання в Університеті Говарда. Мій викладач з курсу змішаних медіа, професор Соррелс Адевале, спонукав нас сприймати матеріали як символи. У своїй творчості я завжди фокусувався на досвіді африканських нащадків, що сформувався під впливом мого виховання у Франції, афро-бразильських коренів та мого часу, проведеного в різних містах США з чорним населенням і 33 африканських країнах.

Спочатку я був захоплений шовкографічним друком. Мені цікаво було експериментувати з точковими візерунками, аби дослідити історичне значення нашого народу. Мій інтерес до цвяхів зріс після того, як я дізнався про конголезькі фігури влади Мінкісі Нконді — скульптури, прикрашені цвяхами. Ідея руйнування та створення глибоко відгукувалася в мені. Коли я вступив до Коледжу мистецтв Мерілендського інституту (MICA), мене вразила дерев’яна дошка, яку залишив попередній мешканець. Саме в 2004 році я почав впроваджувати цвяхи у свої твори.

Мій процес розпочинається з фотографії, яку я трансформую в точковий візерунок за допомогою комп'ютерного програмного забезпечення, відтворюючи градації сірого через точки різного розміру. Я змінюю звичний підхід, використовуючи чорний силует з білими точками для зображення світлих ділянок, що дозволяє створювати портрети, освітлені природним сонячним світлом.

ОМ: Як ваше дитинство і виховання вплинули на теми і техніки, які ви застосовуєте у своїй творчості сьогодні?

AP: My heritage is a rich blend; my father hails from France and Lithuania, while my mother has Afro-Brazilian roots. A pivotal figure in my family, my grandfather was born in St. Petersburg, Russia, and endured the harrowing experience of a concentration camp in France. These diverse backgrounds, combined with my Brazilian lineage, have profoundly influenced my core beliefs. I was raised in a household filled with artistic spirit—my great-grandmother managed a hardware store, my grandfather was a skilled carpenter, and my father pursued a career as an architect. From an early age, my passion for art was nurtured and celebrated.

These experiences have cultivated a profound appreciation for justice and equity within me, which I incorporate into my creative endeavors. This awareness has heightened my sensitivity to my surroundings, influencing the way I articulate my ideas through artistic expression.

ОМ: Коли вперше знайомимось із вашими творами, вони захоплюють своєю естетикою та балансом. Яким чином ця складна ідея резонує з вашою аудиторією?

AP: I strive to embody a blend of gentleness and resilience, sensitivity and richness—traits that mirror our community. The essence of my art lies not in overpowering force, but in a subtler, more refined presence—an aura that captivates rather than confronts. This approach resonates with the audience, as it captures the essence of the individuals depicted; these pieces are not merely images of people but reflections of a shared spirit. The energy of the subjects infuses the work, creating a bond with those who engage with it.

АП: Моя мета полягає в тому, щоб відобразити одночасно ніжність і міць, чутливість і багатство — якості, що характеризують наш народ. У моїх творах сила не є проявом агресії, а швидше м'яким, тонким вираженням, яке створює особливу ауричну атмосферу. Це резонує з глядачами, адже відображає дух зображених осіб. Це не просто портрети окремих індивідуумів, а втілення колективної ідентичності. Суб'єкти передають свою енергію твору, який взаємодіє з глядачами на глибшому рівні.

Алексіс Пескіне, "Akutjhe" ("Нехай полум'я палає"), 2020 рік. Використано сусальне золото, цвяхи, глину, гібіскус та каву на дерев'яній основі, розміри 150 х 150 см (59 1/10 × 59 1/10 дюйма). Зображення надане авторкою.

ОМ: Ви торкаєтеся складних соціальних і політичних тем. Як вам вдається знаходити баланс між технічною точністю ваших творів і емоційними, а також політичними посланнями, які вони несуть?

AP: Initially, my creations were deeply rooted in intellectual and political themes; however, over the past ten years, my attention has transitioned to exploring the spiritual and energetic dimensions of art. Although political matters influence us all, I feel that my recent endeavors go beyond contemporary concerns. They tap into a timeless essence, aspiring for equilibrium, harmony, and tranquility. The emotions evoked by my work extend past the political sphere, inviting viewers into a more profound, universal experience.

АП: Моя рання творчість була інтелектуальною та політичною, але в останнє десятиліття я зосередився на духовних та енергетичних аспектах мистецтва. Хоча політика впливає на всіх нас, я вважаю, що мої останні роботи виходять за межі нагальних питань. Вони пов'язані з чимось позачасовим, спрямованим на баланс, гармонію та мир. Те, що відчувають глядачі, виходить за межі політики і сягає глибшої, універсальнішої сфери досвіду.

ОМ: Чи можете ви розповісти, які художники чи течії мали найбільший вплив на вашу творчість?

AP: The initial source of inspiration in my life came from my family. My parents supported my creative endeavors, while my aunt, who owned an industrial design firm, provided me with a robust grounding in design principles. During my time at Howard University, I encountered influential figures such as Aaron Douglas and Jacob Lawrence, as well as literary giants like Toni Morrison. The Negritude movement struck a profound chord with me, making me aware that I was part of a broader community of Afro-descendant artists navigating similar experiences.

Artists like Basquiat, Kara Walker, Hank Willis Thomas, and my friends -- Zak Ové,Fahamu Pécou, and Zana Masombuka -- have influenced me. Conversations and exhibitions with them have shaped my perspective. My brothers, who are involved in music and film, have also been a major influence. We critique one another's work, pushing each other to grow.

АП: Найзначніший вплив на мене справила моя родина. Батьки активно підтримували мої художні прагнення, а тітка, яка очолювала фірму з промислового дизайну, надала мені міцну основу в дизайні. Під час навчання в Говарді я познайомився з творчістю видатних митців, таких як Аарон Дуглас та Джейкоб Лоуренс, а також з творами письменників, зокрема Тоні Моррісон. Рух афроамериканської культури глибоко вразив мене, допоміг усвідомити, що моя кар'єра як художника африканського походження є частиною великої спільноти.

На мене вплинули творчість Баскії, Кари Вокер, Генка Вілліса Томаса та дружні стосунки із Заком Ове, Фахаму Пеку і Заною Масомбукою. Обговорення, спільні проєкти та виставки з ними значно вплинули на формування мого світогляду. Вагомий вплив також мали мої брати, які займаються музикою та кіно. Ми часто критикуємо роботи один одного, стимулюючи взаємний розвиток і вдосконалення.

ОМ: Я думаю, що художні школи в США, як правило, трохи добріші, коли критикують роботи.

AP: At Howard and MICA, critiques were harsh, even from classmates who didn't always understand the references in my work. This helped me learn to accept feedback, discern its value, and understand that critique is part of growth as an artist.

АП: У Говарді та MICA я зіткнувся зі суворою критикою, навіть з боку одногрупників, які не завжди розуміли відсилки в моїх роботах. Цей досвід навчив мене сприймати відгуки, бачити їхню цінність і усвідомлювати, що критика є невіддільною частиною мого мистецького зростання.

ОМ: Яким чином ви обираєте теми для своїх творів? Коли створюєте портрет, за якими критеріями визначаєте, кого зобразити? Які фактори впливають на ваш вибір техніки, чи віддаєте перевагу саме скульптурі?

AP: My studio is compact, prompting me to adopt a unique method compared to artists who are constantly in motion. I prefer to take leisurely walks, allowing my intuition to lead the way as I gather inspiration and form mental impressions. I focus on developing cohesive bodies of work rather than isolated pieces, channeling my emotions from distinct moments in my life into my creations.

For example, "Forest Figures" came after my residency in rural Cameroon, where I faced a life-threatening experience. This event sparked a need for peace and healing. The work evolved from the more political "Fire Figures," which reflected my feelings of revolt during the George Floyd protests, to the more spiritual "Forest Figures," which explore healing and reconnection with nature.

АП: Моя студія невелика, тому я працюю не так, як художники, які створюють роботи безперервно. Натомість я дозволяю своєму духу вести мене, сприймаючи ідеї та роблячи ментальні нотатки. Я створюю не окремі роботи, а цілісні серії, які відображають мої почуття та переживання в певні моменти життя.

Наприклад, серія "Лісові фігури" виникла після мого перебування в сільській місцевості Камеруну, де я потрапив у небезпечну ситуацію, що загрожувала життю. Це спонукало мене до пошуку миру та зцілення. Спочатку ця серія була продовженням більш політично спрямованих "Вогняних фігур", які відображали мій протестний настрій під час акцій після трагічної загибелі Джорджа Флойда. З часом "Лісові фігури" перетворилися на дослідження тем зцілення та гармонії з природою.

ОМ: Сучасний мистецький ландшафт зазнав суттєвих змін, з’явилися фестивалі, арт-галереї, виставки та фінансові можливості. Які поради ви могли б дати молодим митцям, які прагнуть визначити своє місце у сфері сучасного мистецтва?

AP: Always look inward and pay attention to how you feel and what you want to express. Don't hesitate to explore what you love and understand yourself. Early on, I wanted to develop my own visual language, and I admired artists who created distinct, resonating works.

Craft with sincerity—allow your artistic vision to flow without being hindered by commercial interests during the creative process. After completing your masterpiece, explore avenues to showcase it. In today's digital age, social media offers unprecedented opportunities to share your creations globally, connecting you with those who resonate with your unique expression.

Having a gallery can certainly be advantageous, as I discovered during my time with October Gallery. However, it's important to recognize that it's not the sole avenue for success. In the beginning, I carried my portfolio around, visiting various galleries and art fairs in an effort to showcase my work. While having gallery representation can be beneficial, it's entirely possible to forge your own unique path in the art world.

Achieving success in the realm of art hinges on one's determination, inquisitiveness, and an eagerness to seek answers. Formal acknowledgment of educators isn't always necessary; what matters more is the presence of a mentor. Whether they are found within academic settings or beyond, it's essential to value and recognize those individuals who guide and support you on your journey.

Learning to talk about your work is essential -- whether you're in school or not. Being able to articulate your vision is as important as the art itself. If you can't do it, find someone who can write or talk about it for you.

АП: Завжди звертайте увагу на свої внутрішні переживання, слухайте свої емоції та визначайте, що саме вас хвилює. Не соромтеся досліджувати близькі вам теми і глибше проникати в самопізнання. На початку моєї професійної діяльності я мав бажання розвинути унікальну візуальну мову і черпав натхнення від митців, які створювали яскраві та емоційно насичені твори.

Створюйте своє мистецтво з відвертістю та щирістю, не зважаючи на комерційний успіх у процесі творення. Коли ваш витвір буде готовий, шукайте можливості, щоб поділитися ним з публікою. Сучасні соціальні мережі надають унікальні шанси для розповсюдження вашого мистецтва по всьому світу і для зв'язку з людьми, які зможуть відчути глибоку близькість до вашого творіння.

Власна галерея дійсно може бути вигідною, але, як показала моя співпраця з October Gallery, це не єдиний варіант досягнення успіху. На початку свого творчого шляху я активно відвідував галереї та мистецькі ярмарки, демонструючи своє портфоліо і намагаючись привернути увагу до своїх робіт. Хоча представництво в галереї може бути корисним, існує безліч інших шляхів, які можна обрати для досягнення своїх цілей.

Ключ до успіху в мистецтві -- це наполегливість, допитливість і готовність ставити запитання. Наставники не обов'язково повинні мати формальне визнання. Якщо у вас є люди, які допомагають вам розвиватися, будь то в школі чи поза нею, цінуйте їхню підтримку.

Вміння ефективно комунікувати про свої творчі роботи є надзвичайно важливим. Це навичка, що має таке ж значення, як і процес створення мистецтва. Якщо вам важко висловити свої думки, варто звернутися до когось, хто зможе допомогти вам сформулювати або озвучити вашу концепцію.

Алексіс Пескіне на виставці своїх творів у October Gallery в Лондоні, 2022 рік. Знімок зроблений Елізабет Лалоушек, арт-директоркою галереї.