Москва перетворює всіх на "русскіх": як Кремль знищує литовську ідентичність у Калінінграді.

У Калінінградській області посилюються спроби влади стерти культурну спадщину, пов'язану з литовською, польською та німецькою історією. "Прагнення Кремля знецінити історію Литви, навпаки, надає її історії значущості", -- каже місцевий активіст, який через загрозу переслідування представляється псевдонімом -- Віргіс Балтійський (справжнє ім'я редакції відоме).

У місцевих активістів викликають занепокоєння демонтаж пам'ятних табличок, перейменування музеїв і насадження радянської символіки, а будь-яка активність, пов'язана з підтримкою етнічної ідентичності, опиняється під контролем силових структур.

Активісти на місцях інтерпретують події як елемент більш масштабної кампанії, спрямованої на нав'язування однієї державної ідентичності — "русскості". Відкидаючи європейську спадщину на користь радянських цінностей, Кремль має на меті сформувати вигідний імідж регіону — підкореного, слухняного та позбавленого історичної пам'яті.

"Триває Холодна війна"

Активіст з Калінінграда Вадим Петров в інтерв'ю LRT.lt підкреслює, що перші прояви "божевільної профанації" почалися після анексії Криму. Наприклад, у 2015 році була демонтована меморіальна дошка, що знаходилася на будинку, де колись жила німецька поетеса Агнес Мігель. У 2023 році на цьому ж місці встановили пам'ятник генерал-губернатору Вільно Михайлу Муравйову, якого народ прозвав "вішальником" через його жорстокі дії під час придушення повстання 1863 року.

У січні цього року було оголошено, що меморіальний музей Крістіонаса Донелайтіса, який є одним із засновників литовської літератури і знаходиться в Чистих Прудах, змінив свою назву на Літературний музей.

"Усі ці рішення ухвалювалися в Москві, згідно з вказівками Міністерства культури. Жодного опитування серед населення не було. Люди висловлювали своє обурення. Це виглядає як акт помсти. На мою думку, ми спостерігаємо відновлення Холодної війни," -- зазначає В. Петров.

В інтерв'ю для LRT.lt також висловлюється думка калінінградського активіста В. Балтійського, який підкреслює, що фінансування музею було зменшено, а експозиція зазнала змін — нині акцент робиться на російській історії регіону, тоді як литовська спадщина відійшла на задній план.

"Видимих поки що загроз закриття немає, але можливе перепрофілювання під "російський культурний центр", -- каже він.

Активісти зазначають, що реакція Москви на заяву президента Литви Гітанаса Науседи була надзвичайно жвавою. Він засудив зміну назви музею, підкресливши, що "Караляучюс ніколи не стане Калінінградом". У відповідь Кремль звинуватив Литву в територіальних претензіях до Калінінградської області. Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков охарактеризував Литву як "ворожу державу" і додав, що такі коментарі підтверджують необхідність посилення заходів безпеки.

Культура як поле битви

Навіть литовські страви стали елементом культурної боротьби в цьому регіоні, з усмішкою зазначають активісти. "Литовський холодний борщ — це наша перша літня страва. Його можна знайти в супермаркетах. Слава Богу, поки що литовський борщ не охрестили російським," — з іронією говорить В. Петров.

Він зазначає, що численні мешканці цього регіону продовжують сприймати свій простір як частину європейської культури, зокрема на рівні ідентичності та менталітету. Проте, за словами В. Петрова, дії центральної влади намагаються змінити самосприйняття регіону. Він також згадує ініціативу "карта росіянина", в рамках якої до області переселяють людей з віддалених районів Росії, а також з країн Балтії та пострадянських територій.

"Вони імпортують людей, які не мають уявлення про європейські традиції. Їхні спроби витіснити місцеве населення не матимуть успіху. Нас близько 600 тисяч, і ми завжди будемо звертати погляд на Захід," — переконаний він.

Паралельно, як стверджує Петров, відбувається нав'язування образів і практик радянської епохи -- від перейменування страв до відкриття "їдалень з компотом у гранчаках".

"Вони грають на ностальгії за Радянським Союзом, але молодь туди не йде. Молодь обирає європейське. Вони краще підуть в якийсь європейський культурний заклад, ніж в заклади з радянською культурою. Там висять портрети якихось комуністів -- це жах", -- каже він.

Ідеологічний наступ можна перефразувати як "ідеологічна атака" або "ідеологічний наступ".

Нещодавно в Калінінграді була представлена випущена в Росії російською мовою пропагандистська версія історії Литви. Книга містить численні перекручення, включаючи твердження про "добровільне приєднання" Литви до СРСР, дискредитацію післявоєнних партизанів, події 13 січня 1991 року і звинувачення в неонацизмі та мілітаризмі. Вступну статтю до неї написав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.

Особливу тривогу у В. Петрова викликало присутнє у виданні твердження, що литовського народу не існує -- нібито він є частиною білоруської етнічної групи.

"У тексті стверджується, що литовці не існують. Це просто нелогічно. У своєму дитинстві я дружив із білорусом і литовцем — кожен із них мав свою мову. Подібні заяви не можна ігнорувати," — висловлює своє обурення активіст.

Він вважає, що такі книги не є випадковими, а представляють собою складову частину ідеологічної боротьби.

Коли глава Литви заявив, що "Караляучюс ніколи не перетвориться на Калінінград", це викликало негативну реакцію в Москві. Хоча книга вже була в стадії розробки, після цих коментарів її створення стало більш терміновим. У проект навіть включився Лавров, адже Москва дуже занепокоєна ситуацією в цьому регіоні, — зазначає він.

Активіст Віргіс Балтійський висловлює скептицизм щодо того, що дане видання зможе значно вплинути на мешканців Калінінградської області.

"Ми не так піддаємося кремлівському впливу. У нас є власний досвід, що відрізняє нас, місцевих жителів, від інших регіонів Росії. Ця книга не має великої популярності. Для багатьох Литовська Республіка просто сусідня країна, де у нас є бізнес-партнери, друзі та родичі. Практично кожен з нас відвідував Литву неодноразово," - підкреслює він.

В. Петров, у свою чергу, висловлює думку, що всі події є складовою частиною ретельно спланованої стратегії. Як стверджує експерт, Москва реалізує цілеспрямовану політику, метою якої є заміщення європейської спадщини радянськими цінностями. Проте він переконаний, що регіон все ж таки зуміє зберегти свою унікальність.

Москва перетворює всіх на "русскіх".

Активісти відзначають, що з початку повномасштабної агресії Росії проти України ситуація з національними меншинами в Калінінградській області погіршується. Влада посилила контроль над будь-якою діяльністю, пов'язаною з етнічною або культурною самобутністю. Литовську мову було виключено зі шкільних програм додаткової освіти, закрито Фестиваль литовської культури "Дні Литви в Калінінграді", а "Польський клуб" при Калінінградському університеті припинив роботу.

"Припинено видання газети литовською мовою, нібито через "відсутність фінансування". Обмежено виставки, присвячені литовській історії. Зовсім немає концертів як литовських, так і польських колективів", -- каже В. Балтійський.

Усі дії, що стосуються Литви та Польщі, тепер потребують узгодження з ФСБ і часто зазнають заборон під приводом боротьби з екстремізмом. Після 2022 року контроль над національними організаціями став ще більш жорстким. Спільноти стикаються з невидимими обмеженнями на організацію масових заходів.

В. Балтійський зазначає, що офіційно близько 10 тисяч осіб у регіоні ідентифікуються як представники литовського етносу, проте реальна ситуація виглядає зовсім інакше. Він стверджує, що "дані про етнічну приналежність громадян формуються прокремлівською адміністрацією", і в нинішніх умовах важко визначити точну кількість людей, які належать до того чи іншого народу.

"Москва всіх робить росіянами. І навіть якщо молода людина хоче змінити в РАГСі свою національність з російської, як її записали, на ту, до якої вона має відношення через предків, вона зіткнеться з негласним забороною", -- говорить він.

"Проблема литовської молоді та молоді в області взагалі -- в русифікації. Я тут маю на увазі не вивчення російської мови, а нав'язування русифікації, штучне прищеплення російської ідентичності. Варто розуміти, що "російська ідентичність" -- це не приналежність до народу, а вірність абстракції: московській державі, системі, де людина -- лише функція території. Історично "російськість" визначалася не етнічністю, а служінням -- царю, генсеку, державі. Кров і культура тут другорядні: важливо лише, чи готова людина розчинитися в державі", -- підкреслює активіст.

Він підкреслює, що нинішні етнічні організації фактично не мають справжньої автономії. Наприклад, "Громадська організація "Регіональна національно-культурна автономія литовців Калінінградської області", яка очолюється Альвідасом Муліуолісом, зареєстрована як "некомерційна організація".

"Цю організацію засновано 'Урядом Калінінградської області' як свідчення підтримки малих етнічних груп. Вона не займається жодною активністю, що повністю відповідає інтересам прокремлівських регіональних структур," – зазначає Балтійський.

Він також зазначає роботу Товариства литовської культури Л. Рези в Калінінграді, яке очолює Ірена Іваненко.

"Невелика група, також підконтрольна владі, періодично бере участь у так званих пропагандистських патріотичних фестивалях". Щодо польської громади ситуація аналогічна. Польська громада існує, її активність також обмежена. Є громадська організація "Місцева польська національно-культурна автономія Калінінграда "Полонія". Вона не веде жодної культурно-освітньої діяльності. На межі закриття навіть мовні курси", -- каже активіст.

В. Балтійський зазначає, що "всі взаємодії приватних чи державних осіб із Литвою та Польщею розглядаються як 'співпраця з недружніми державами'". Активістів запрошують на "розмови" до ФСБ, де вимагають звіти про їхню діяльність. Національні меншини, по суті, позбавлені можливості самоорганізовуватися.

Знищення культурної спадщини Європи

Активісти акцентують увагу на тому, що велика частина європейської спадщини залишилася поза увагою. "Церкви та стародавні кладовища перебувають у занедбаному стані. Кремлівська адміністрація не здійснює жодних дій щодо їх обліку та підтримки в належному вигляді", -- зазначає В. Балтійський. У червні 2022 року в Совєтську була знята пам'ятна дошка на честь Відунаса, литовського філософа і драматурга.

В. Петров каже, що багато жителів регіону, особливо ті, хто пов'язаний з литовською культурою, побоюються публічно висловлюватися.

"З початком війни страх охопив людей. Навіть сусіди можуть виявитися спостерігачами. Ті, хто має литовське походження, намагаються залишатися в тіні. Лідери литовських спільнот або покинули країну, або зникли з поля зору", -- розповідає активіст.

Колишній голова литовської громади в Калінінграді Сигітас Шамборскіс, який провів два десятиліття в цьому місті, в інтерв'ю Радіо ЛРТ поділився своїм досвідом. Він розповів, що після "кількох затримань, втрати документів та загроз ув’язнення" остаточно вирішив переїхати до Литви і більше не відвідує Калінінград.

Невідворотний 15-річний термін ув'язнення став ключовою причиною, чому багаторічний учасник і лідер литовської громади був змушений залишити Росію.

"Я отримав би 15 років за дискредитацію Росії або спотворення історичної правди, як вони вважають. Могли завести кримінальну справу. Більш того, нашу громаду насильно зняли з реєстрації за рекомендацією судової колегії, але, звичайно, насправді за рекомендацією Федеральної служби безпеки. Після кількох арештів, після того як у мене відібрали документи, я зрозумів, що більше не можу там перебувати", -- сказав він після повернення до Литви.

"В. Балтійський підкреслює, що політика адміністрації має на меті повне забуття всієї історичної спадщини, яка не асоціюється з Росією."

Опір небайдужих триває

Незважаючи на політичний тиск, активісти в регіоні продовжують захищати культурну пам'ять. У 2022 році, коли в Совєтську демонтували пам'ятну бронзову дошку литовському філософу Відунасу, місцеве населення було приголомшене.

"У 2022 році мешканці Совєтська організували збір підписів на підтримку меморіальної дошки філософа Відунаса, проте влада зняла її, пославшись на формальні причини," -- ділиться В. Балтійський.

Він підкреслює, що місцеві інтернет-ресурси висловлювали незадоволення щодо дій влади, які намагаються "забрати литовську спадщину". Пропозиція запровадження мультикультурного маршруту не знайшла підтримки: "Влада надає перевагу єдиній "російській" версії подій".

Він підкреслює ризики для активістів, оскільки сьогодні така діяльність межує з небезпекою: захист литовської спадщини може бути розцінений як нелояльність, а активісти -- потрапити під тиск.

"Проте краєзнавці та небайдужі городяни, як і раніше, документують сліди спільного минулого. Коли колишній кремлівський адміністратор регіону Аліханов допустив встановлення пам'ятника Муравйову-вішальнику навпроти посольства Литви, місцеві жителі відзначили це як факт неповаги до почуттів і історії сусідів", -- каже В. Балтійський.