Муроване: населений пункт, що став батьківщиною московської цариці.

Замок Мнішків у Ляшках Мурованих

Село Муроване, розташоване на прикордонні Львівщини, славиться тим, що більше 400 років тому тут з'явилася на світ Марина Мнішек, яка згодом стала московською царицею на короткий період. Під час Першої світової війни російські війська знищили її сімейний маєток. ZAXID.NET розповідає про те, що залишилося від історичної архітектури в Мурованому, яке входить до складу Хирівської громади на Самбірщині, а також про те, як місцеві жителі вшановують пам'ять цієї відомої землячки.

Село було засноване в XV столітті родиною Гербуртів під назвою Ляшки Муровані. Пізніше, нові власники, Тарли, збудували на пагорбі над річкою Стрв'яж оборонний замок. З часом, завдяки шлюбним зв'язкам, село перейшло до родини Мнішеків. Найбільш відомою представницею цього роду стала Марина, яка з'явилася на світ у 1588 році.

Реконструкція замку у Мурованому (автор Орест Мацюк)

Ренесансний замок Тарлів, зведений у XVI столітті, був перетворений на резиденцію львівським старостою Єжи Мнішеком. Олександр Чоловський наводив опис цього п'ятикутного двоповерхового замку, який мав три круглі вежі, а над головним входом височіла прямокутна дев'ятиповерхова вежа з годинниковим механізмом. До кінця XVII століття замок оточував захисний вал з трьома бастіонами, двома наріжними вежами, ровом та підйомним мостом. З фортеці вели широкі підземні проходи до Фельштина, нині відомого як Скелівка.

Біля замку заклали парк. Чоловський перелічує там статуї (позначені літерами G та W на схемі нижче), великий фонтан (D), три водяні шахти (Y), два менші фонтани (M), партери та квіткові клумби, лабіринти (H), затишні куточки (I), павільйони (Q), гроти (a), скити (b), великі алеї, оранжерею (K), тротуари з круговими та напівкруговими розв'язками з монументальними прикрасами. Вельмож розважали в амфітеатрі (P), двох боулінг-клубах (O та Z) та на площі шляхетних лицарських ігор - круглій арені для перегонів (N).

План фортифікацій замку і парку (схема 1734 року Генриха Кляйна, з сайту Polona)

Власники зібрали у замку велику колекцію зброї, живопису та бібліотеку. Там було близько 45 кімнат, розкішні меблі, дві лицарські зали з мармуровою підлогою. Стіни прикрашали позолочені карнизи, ліпнина, дорогоцінні тканини, картини та родинні портрети. Орест Мацюк у книжці "Замки і фортеці західної України" пише, що в замку діяв театр. 25 травня 1604 року Дмитро Самозванець у замку просив руки Марини Мнішек. Звідси вони виїхали у Москву.

Розвали середньовічного замку після завершення Першої світової війни (зображення з Вікіпедії)

Мнішки володіли своїм замком до 1815 року, після чого продали його. Пожежа 1835 року стала фінальним ударом, і замок більше не було відновлено. Російські військові, дізнавшись, що це маєток Марини Мнішек, остаточно зруйнували його за допомогою артилерії. Місцеві жителі використовували цеглу з руїн для своїх будівельних потреб. Сьогодні від колишньої величі замку залишилися лише кілька фрагментів стін і герб, який бережуть у місцевій школі. У краєзнавчому музеї також створено експозицію, присвячену замку Мнішеків та історії Марини.

Залишки фортеці (світлина ZAXID.NET)

Перед навчальним закладом розташована вражаюча, але занедбана вілла. Місцеві історики стверджують, що колишні польські власники, покидаючи її, залишили будівлю у спадок школі. Проте, з невідомих причин, вона опинилася у приватних руках. Наразі вілла не має жодного використання.

Вілла поруч із навчальним закладом (зображення ZAXID.NET)

У Мурованому поруч стоять два давні костели, які нині використовують православні і греко-католики. Перший костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і святого мученика Юрія збудували Мнішки. Спершу це був дерев'яний храм, який 1753 року замінили мурованим. Бароковий храм містить багате оздоблення, частково збережене досі.

Православна громада молиться у костелі XVIII ст. (фото ZAXID.NET)

Проте австрійська адміністрація, через невелику кількість прихожан, передала костел місцевим греко-католикам, оскільки їхня церква згоріла. З того часу католики проводили свої служби в Старій Солі, а на початку XX століття збудували в Мурованому новий неоготичний костел святого Йосифа. Однак і в цій святині парафіяни мали можливість молитви лише протягом короткого часу. Радянська влада закрила її через 43 роки, перетворивши на приміщення для зберігання колгоспного майна.

Греко-католицька громада в костелі, збудованому в 1901 році (зображення ZAXID.NET)

Дизайн інтер'єру греко-католицького храму (зображення ZAXID.NET)

Зараз старий костел перебуває у користуванні церкви святого Миколая ПЦУ, тоді як новіший належить церкві Покрови УГКЦ. Спочатку обидва храми мали білий колір, але тепер барокова церква виблискує яскраво-жовтим відтінком з блискучою булатною покрівлею та золотою банею, тоді як греко-католицька церква пофарбована в ніжний рожевий колір.