На найдавнішому цвинтарі людства виявили залишки дитини-гібрида: нові відкриття науковців.

Щоб визначити походження дитини, науковцям знадобилося здійснити низку повторних експериментів.

Трохи більш як 100 тисяч років тому доісторичні люди, що жили на території Леванту, почали хоронити своїх померлих. Це стало одним із найважливіших когнітивних та поведінкових стрибків в історії людства. На найстарішому такому кладовищі дослідники знайшли останки дитини, яка могла бути гібридом неандертальця та сучасної людини, пише IFL Science.

У сучасному Ізраїлі сформувалася традиція поховання померлих. Проте протягом тривалого часу залишалося невизначеним питання, хто саме знаходився в стародавніх гробницях. Деякі з виявлених скелетів нагадували архаїчних Homo sapiens, тоді як інші мали риси, властиві неандертальцям.

Щоб прояснити це питання, дослідники провели повторний аналіз черепа та щелепи дитини, яка була похована в печері Схул приблизно 140 тисяч років тому. Вважається, що це була дівчинка, яка померла у віці від трьох до п'яти років. Спочатку її класифікували як "перехідну форму Homo між неандертальцями та сучасними людьми", але згодом вона була визнана "анатомічно сучасною людиною".

Однак не всі були переконані, що дитина зі Схула належить до роду Homo sapiens. Адже деякі кістки дівчинки виявилися дуже схожими на кістки дітей неандертальців з Франції та Іспанії. Тому автори дослідження провели комп'ютерну томографію черепної коробки та нижньої щелепи, а також створили першу 3D-модель кісткового лабіринту внутрішнього вуха.

Після вивчення різних морфологічних ознак дослідники виявили, що "хоча загальний профіль реконструйованої черепної коробки в задньому вигляді відповідає Homo sapiens, нижня щелепа за формою схожа на неандертальську". Таким чином, вони дійшли висновку, що "поєднання ознак, виявлених у [дитині], може свідчити про те, що вона є гібридом".

"Питання полягає в тому, хто були дорослі, які поховали цю дитину, родовід якої не був виключно sapiens?", - зауважила авторка дослідження та палеоантропологиня Французького національного центру наукових досліджень Анн Дамбрікур Малассе.

Кістковий лабіринт також порівнювали з низкою архаїчних гомінідів, включаючи неандертальців із Франції та ранню групу Homo sapiens, відому як кроманьйонці. Загалом, ця ключова особливість внутрішнього вуха виявилася схожою на сучасних людей і мало схожою на неандертальців. Натомість округла зубна дуга та розташування іклів і різців є характерними ознаками морфології неандертальців.

В кінцевому підсумку, вчені підкреслюють, що не слід визначати дитину як представника конкретного виду. Замість цього, більш доцільно вважати її частиною стародавньої популяції Схул. Додатково, неможливість точно віднести цю дитину до певного роду людей підтверджує гіпотезу про те, що середньопалеолітична спільнота Леванту складалася з різних людських видів, які взаємодіяли та створювали генетично, біологічно та культурно різноманітне населення.

"Отже, всупереч панівній парадигмі, найдавніші відомі похоронні обряди, пов'язані з похованнями, не можуть бути віднесені виключно до Homo sapiens або до Homo neanderthalensis... Той факт, що [дитину зі Схула] не можна віднести ні до Homo sapiens, ні до Homo neanderthalensis, а скоріше до молодого гібрида, сприяє фундаментальним дослідженням у галузі палеокогніції, присвяченим емоційній поведінці та появі символічного мислення", - зазначають дослідники.

У своєму електронному листі до IFLScience Анна Дамбрікур Малассе зазначила, що хоча ці відкриття сприяють заповненню певних прогалин у палеоантропологічних дослідженнях, вони також залишають без відповіді ряд важливих запитань.

Авторка зазначає: "Ми приходимо до висновку, що різні групи Homo мали взаємодію, але які саме їхні родоводи? У Леванті не знайдено настільки давніх решток неандертальців, що породжує безліч гіпотез, які не були висвітлені в [дослідженні]."

Одна з можливих версій полягає в тому, що ці скам'янілості просто ще не виявлені. Проте, за словами Дамбрікур Малассе, народження дитини зі Схула може свідчити про існування "невідомого корінного роду" в регіоні Леванту, який міг існувати до прибуття Homo sapiens і розвивався під впливом факторів росту, схожих на неандертальські.