Нагадував чарівний замок з казки: яким був загадковий "жаб'ячий будинок" у Дніпрі в минулому.

Сьогодні будівля з жабами вже не є тим вишуканим маєтком, яким вона славилася на початку XX століття.

Часто старі особняки стають не тільки пам'ятками архітектури, а й джерелами міських легенд та міфів. Будинки з башточками та ліпниною, балконами та кованими огорожами зберігають у собі атмосферу давно минулих часів і стають героями таємничих оповідей.

У самому серці Дніпра розташований унікальний особняк, який вражає своєю загадковістю та незвичним виглядом, навіть за сучасними стандартами. Місцеві жителі прозвали його "будинком із жабами", і він вже давно став відомою архітектурною пам'яткою. Водночас, у офіційних документах цей об'єкт значиться як особняк Емілія Вюрглера.

У 1912 році в Катеринославі, тоді ще одному з найбагатших міст, швейцарський підприємець Еміль Вюрглер збудував розкішний особняк на вулиці Басейній (тепер Писаржевського). Цей чоловік не лише був успішним промисловцем, але й займав кілька важливих посад: керував підприємствами, що постачали інженерне обладнання, очолював завод, а також представляв інтереси швейцарських компаній. Проте, незважаючи на свої досягнення, Еміль Вюрглер залишався досить закритою особистістю — він рідко приймав гостей, не мав прислуги, а його особисте життя було майже таємницею навіть для сусідів.

Особняк Вюрглера виразно вирізнявся серед сусідніх споруд: його башточки мали гострі контури, а ліпнина і декоративні сходи привертали увагу. Найбільш вражаючими були кам'яні жаби, які можна було знайти скрізь: на паркані, поруч із фонтаном у внутрішньому дворі та навіть усередині споруди. Ці незвичайні елементи стали основою чуток про те, що Вюрглер займався окультними практиками.

Місцеві мешканці говорили, що статуетки жаб мали своє призначення в ритуалах – чи для охорони, чи для залучення багатства. Декотрі свідчили, що одного разу, коли злодії проникли в оселю, вони почули квакання, незважаючи на те, що в приміщенні не було жодної живої жаби. Перелякані, вони поспішно втекли. А під час революційних подій, за чутками, в цьому ж будинку зникли безвісти кілька червоногвардійців.

Згідно з іншою версією, територія, на якій згодом з'явився особняк, колись була заболоченою місцевістю. Чутки стверджують, що Вюрглер нібито натрапив на мішок із золотими монетами, а жаби стали "символами-сторожами" цього багатства. Місцеві жителі навіть вважали, що одна з фігурок приховувала в собі частину скарбу. У 1980-х роках ці статуетки з огорожі ненадовго зникли, оскільки їх відправили на дослідження до будівельного інституту в пошуках золота. Однак нічого не було виявлено, і жаби повернули на свої місця.

Існувала легенда про загиблу дочку Вюрглера, на честь якої, як стверджують, і з'явилися жаби. Проте в офіційних записах згадується лише його син – Олександр. Що саме хотіли передати цими скульптурами – залишається нерозгаданим.

Також стверджували, що жаба як символ потягу до багатства слугувала Вюрглеру для проведення чаклунських ритуалів.

Вюрглер покинув місто в 1920 році. Згодом у цьому особняку відкрили дитячий будинок, а з часом будівлю передали Інституту фізичної хімії, заснованому Левом Писаржевським. Академік мешкав у правому крилі споруди з 1932 по 1938 рік. Під час Другої світової війни в будівлі функціонував госпіталь, пізніше тут розмістили лабораторію, інститут чорної металургії, а згодом Придніпровський науковий центр.

У 1930-х роках будівлю надбудували. Колишніми залишилися лише елементи декору: ліпнина, форма вікон, парадні сходи та жаби на огорожі.

У дворі все ще стоїть фонтан з коронованою жабою, що розташувалася на купі каменів. Однак побачити його можуть не всі, адже вхід до двору тепер обмежений.

У 1994 році завдяки зусиллям професора Ревського з Придніпровської будівельної академії будівля була внесена до Зводу пам'яток історії та культури України, визнана як унікальний об'єкт початку XX століття.