Наталка Денисенко: Естетика відвертих сцен у кіно є справжнім мистецтвом.

Акторка поділилася своїми думками про те, якою жінкою вона себе бачить, а також висловила свою точку зору щодо інших жінок.

Українська актриса Наталка Денисенко давно стала частим гостем у світських хроніках. Особливо почали " полоскати" її особисте життя після розлучення з чоловіком Андрієм Фединчиком, майже щодня їй приписували новий роман або знаходили якусь ще "брудну білизну".

МЕТА вирішила дізнатися, наскільки правдиві всі ці чутки, що сама актриса думає про своє амплуа "фатальної жінки" і, звичайно, чим ще в майбутньому вона збирається здивувати глядача.

Після розлучення з чоловіком ваше особисте життя стало об'єктом численних чуток, і майже щодня вам приписують нові романи. Запитати, хто ж завоював ваше серце, було б надто просто. Тож я спитаю: чи подобається вам уявлення про себе як про фатальну жінку, яка здатна підкорювати чоловіків? І наскільки це уявлення відповідає реальності?

Для мене це, з одного боку, виглядає досить дивно, а з іншого – абсолютно зрозуміло. Це дивно, оскільки я, Наталка Денисенко, зазвичай виглядаю як звичайна жінка. Коли я зустрічаю своїх шанувальників, часто чую: "Боже, ви така маленька!". Я не дуже висока, струнка, без великих грудей – зовсім не нагадую супермодель. Мої риси обличчя просто акуратні, і я ніколи не асоціювала свою зовнішність з образом фатальної жінки на кшталт Анджеліни Джолі.

Мене завжди дивувало, коли мене називають фатальною або приписують мені безліч романтичних зв'язків. Мабуть, причина в тому, що моя життєва енергія справляє враження на людей. Я ніколи не відчувала нестачі чоловічої уваги, але завжди надавала перевагу серйозним стосункам: якщо хтось мені подобався, це були глибокі та тривалі зв'язки, які тривали роками. Ми всі складні особистості. У мені є все: я можу бути фатальною, ніжною, спокійною або навіть істеричною. Це все частини мене.

Коли йдеться про те, наскільки мій образ на екрані відповідає реальності, я вважаю, що в житті я ще більш приваблива. Те, що глядачі бачать на екрані, — всього лише роль. У реальному житті я випромінюю набагато більше енергії, жіночності та непередбачуваності. Іноді це навіть може налякати чоловіків. Що стосується того, що говорять про мене, то це більше відображає їхні власні переживання, ніж мене саму. Ми завжди сприймаємо інших через призму своїх власних історій, болю чи травм.

Загалом, ви, напевно, частіше спілкуєтеся з чоловіками, ніж з жінками. З ким вам легше встановлювати контакт?

-Я не можу сказати, що мені важко знаходити спільну мову конкретно з жінками або з чоловіками. Але, мабуть, із жінками мені все ж більше подобається спілкуватися, бо це та природа, яку я розумію. Мене оточують дуже красиві, мудрі жінки -- я свідомо обираю спілкування з тими, хто мені приємний. Якщо людина мені неприємна -- я просто не підтримую контакт і навіть не думаю про неї. Тому поруч зі мною завжди жінки, якими я можу захоплюватися. Мені з ними легко -- вони такі ж, як я, у нас схожа енергія, схожа природа.

У мене також є близькі друзі-чоловіки, колеги, яких я щиро ціную і люблю. Між нами немає жодних романтичних зв’язків, тільки платонічна дружба, і мені дуже подобається спілкуватися з ними. Я взагалі обожнюю спілкування, люблю вести цікаві розмови і дискутувати на різні теми. Зі мною можна обговорити будь-що, тому я не відчуваю жодних труднощів у спілкуванні.

Єдине, що я можу сказати — якщо я відчуваю на енергетичному рівні, що людина мені не підходить, я просто утримуюсь від спілкування. І це не завжди має стосуватися лише жінок чи чоловіків.

-Тут відразу на думку спадає ваша акторська професія. Ви грали різні психотипи своїх героїнь. Який вам запам'ятався більше або був ближчим?

Безперечно, мені особливо цікаво виконувати ролі з характером, що мають конфліктний підтекст. Це ті аспекти моєї особистості, які, наприклад, я не можу втілити в реальному житті з огляду на свої моральні переконання, але в кіно вони отримують можливість проявитися на повну силу. У мене вже були подібні персонажі. Наприклад, у "Столітті Якова" я зіграла дівчину, яка бореться із залежностями, а в серіалі "Дієта номер нуль" – стерву. Насправді я виконувала чимало ролей з відтінком агресії в різних проектах. Коли ж я грала Наталку з "Будиночка на щастя", режисер зазначив: "Я створював цю роль, беручи тебе за основу, адже ти саме така". Цей образ був яскравим, емоційним і пристрасним. Я тоді замислилася: "Вау, ось так мене бачать з боку". Але, чесно кажучи, мені було дуже цікаво грати ці персонажі, адже в повсякденному житті я проявляю себе більш стримано. Щодо того, які ролі мені ближчі, я насправді вважаю, що кожна з них має свій унікальний шарм, оскільки я завжди намагаюся привнести в образ частинку себе, і тому люблю всі свої ролі.

Наприклад, у спектаклі "Кайдаші" я виконую роль баби Палажки, і глядачі не впізнають мене до самого фіналу. Лише коли я виходжу на поклін, скидаю халат і перетворююся на Наталку Денисенко, реакція залу стає просто вражаючою – всі починають кричати "вау!". Ось це мені найбільше подобається – я маю можливість пережити безліч життів під час вистави чи зйомок і все одно залишатися при цьому собою.

Не можу не поцікавитися, чи використовуєте ви акторські навички в повсякденному житті? Можливо, іноді доводиться виконувати певні ролі, навіть коли ви не на знімальному майданчику?

Дозвольте поділитися з вами маленьким відкриттям: ви також активно застосовуєте акторську майстерність у повсякденному житті. Кожен з нас виконує свої ролі. Акторське мистецтво — це вміння контролювати своє тіло, голос та психоемоційний стан. Коли я спілкуюсь зі своєю дитиною, мій голос, жести та енергія кардинально змінюються в порівнянні з тими моментами, коли я розмовляю з колегами на роботі. Часом я свідомо застосовую акторські навички, наприклад, коли хочу донести до сина важливу інформацію без криків. Я можу знизити голос і сказати: "Отже, Андрійко", ставлю паузи і використовую всі свої навички, щоб передати йому те, що хочу. Це ж стосується і взаємодії з іншими людьми. Проте це зовсім не означає, що я постійно "граю" у своєму житті. Іноді важливо активізувати свій голос, змінити положення тіла, перетворити поганий настрій на добрий — це також є використанням акторських технік. Я навіть створила тренінг "Голос жінки", де, завдяки акторським методам, ми працюємо над подоланням блоків, напружень у тілі та життєвих проблем.

-І звичайно питання, яке хвилює багатьох чоловіків, про зйомки в оголених сценах. Розкажіть, наскільки складно було на таке зважитися? І чи готові ви до ще більших одкровень, чи є табу?

-Будучи відвертою, мені досить легко брати участь в таких сценах, я дуже люблю своє тіло. У мене були сцени інтимного характеру -- наприклад, у "Кріпосній" зі Станіславом Бокланом. Звісно, по рівню оголеності в кадрі в мене були та є табу, і дуже вдячна всім режисерам, які мої прохання завжди чують.

Однак я все ж вирішила порушити одне табу на користь мистецтва у фільмі "Коли ти вийдеш заміж?". У сцені, яку ми знімали, була картина Венери, а я лежала в такій самій позі. Режисер запропонував відтворити цю позу в повному обсязі та трохи більше оголитись. Хоча спочатку я була не зовсім впевнена, зрештою погодилася, оскільки усвідомила, що завдяки цьому кадру зможемо донести до глядача основну метафору ситуації. Результат вийшов не лише не вульгарним, а й дуже естетичним.

Проте зараз я усвідомлюю, що вже вичерпала себе в цьому напрямку. Протягом своєї кар'єри я мала безліч сцен у білизні та відвертих образів, і мені хочеться трохи відійти від цього, щоб знайти нові способи самовираження. Водночас я все ще переконана, що естетично виконані відверті сцени в кіно можуть бути справжнім мистецтвом. Якщо їх правильно реалізувати, вони здатні передати всю глибину почуттів і емоцій.

-Не можу не запитати про нинішній український кінематограф. Війна в будь-якому випадку внесла корективи. Яка ситуація зараз - він на підйомі? Українські актори зараз затребувані?

Я вже неодноразово зазначала в різних інтерв'ю, що нині ми спостерігаємо справжній підйом українського кінематографа та серіалів. На жаль, цей прогрес відбувається на фоні трагічних подій, які переживає наша країна, і саме завдяки цьому кінематографічна індустрія змогла відмовитися від впливу російських виробів. Наш народ платить величезну ціну, щоб нарешті наша культура могла розвиватися незалежно від агресивного сусіда.

Нарешті люди зрозуміли, що потрібно споживати україномовний контент, дивитися своє та цінувати його. Зараз знімається чимало фільмів українською мовою, навіть зараз я записую це інтерв'ю, перебуваючи на зйомках другої частини фільму "Коли ти вийдеш заміж?" у Болгарії. Українські актори сьогодні грають на рівні з європейськими, можу сказати, навіть краще. Ми швидші, працездатніші, енергійніші, вміємо швидко і якісно робити свою роботу. І це справді розквіт -- так багато класних українських фільмів не знімалося ніколи.

Якщо порівняти ситуацію з десятьма роками тому, коли виходили українські фільми, реакція була приблизно такою: "Ну, звісно, але краще піду на щось американське". А тепер українські кінематографісти демонструють високу якість своїх робіт, і глядачі з задоволенням віддають перевагу локальним зіркам. Я вважаю, що це справжнє відродження. Чому я говорю про відродження? Бо потенціал ще більший. Коли війна закінчиться, ми матимемо можливість залучати Netflix та Голлівуд, адже у нас є все необхідне: чудові локації, талановиті актори, режисери, оператори та сучасне обладнання. У нас є всі ресурси для створення якісного кінопродукту.

-Чи є режисер, з яким ви мріяли б співпрацювати? І, звісно, цікаво дізнатися, яка роль є вашою найбільшою мрією, якщо така існує.

Так, така роль дійсно існує. Я багато разів згадувала про це, включаючи наші попередні розмови, і вже під час інтерв'ю зазначала, що мені цікаво грати більш складні персонажі. Я не прагну лише виглядати привабливо чи бути виключно позитивною, як це часто буває в кіно. Моє бажання полягає в тому, щоб повністю перевтілюватися. Роль моєї мрії — це психологічна драма або трагікомедія, де я могла б продемонструвати справжнє перевтілення, як зовнішнє, так і внутрішнє. Наприклад, як це зробила Шарліз Терон у фільмі "Монстр". Вона виглядає зовсім не привабливо, але це не тільки фізична трансформація, а й глибока емоційна робота. Я мріяла б про щось подібне і сподіваюся, що така роль буде визнана глядачами.

Щодо режисерів, безумовно, існує безліч видатних і талановитих професіоналів, з якими мені хотілося б співпрацювати. В Україні є чимало обдарованих режисерів, і я впевнена, що наше спільне творчість ще попереду. Моє життя триває, і, як показує досвід, коли говориш про свої мрії, вони мають властивість здійснюватися. Тому не хочу називати конкретні імена – надаю можливість Всесвіту влаштувати все так, як найкраще.

Окрім вашої професійної діяльності та родинних обов'язків, у вас також є свій власний бренд. Які секрети допомагають вам ефективно поєднувати все це? Які методи використовуєте для запобігання вигоранню?

-Відкрити ювелірний бренд UNA -- це була моя дуже давня мрія. Я постійно її відкладала, але на сімейному святі, на Великдень, мій троюрідний брат, який є ювеліром найвищого класу, показував свої роботи. Він створює дуже складні витвори, скульптури й саме в той день я дізналась, що він також створює прикраси для ювелірних брендів. В той момент я зрозуміла, що в мене є все, аби втілити свою мрію в реальність - так почалася наша спільна робота.

Якщо чесно, сама не можу зрозуміти, як все виходить. Усе відбувається якось саме по собі. Перед тим, як ми запустили наш бренд і представили прикраси людям, я пережила сильний стрес. Було занадто багато викликів — безліч питань, рішень, і тягарів, як фізичних, так і емоційних. Я ж звичайна людина, а не машина. У мене теж бувають моменти вигорання — я можу плакати, нервувати і зриватися.

Що рятує мене, так це можливість провести спокійний день. Якщо є така можливість, я обираю вихідний. Якщо ж ні — хоча б насолоджуюсь гарячим душем. Навіть півгодини без зайнятості, телефону чи людей можуть суттєво допомогти розслабитися і перевести подих. А найцінніше — це спілкування з моїм синочком. Він повертає мені відчуття любові та вдячності, нагадуючи, заради чого я все це роблю. Також в моєму житті є друзі, які підтримують мене в усіх справах.

Творчість дарує мені енергію — те, що я створюю, взаємодія зі сценою, спілкування з публікою, участь у благодійності. Коли усвідомлюєш, що твоя діяльність приносить користь, що ти створюєш щось унікальне та корисне, тоді приходить розуміння, чому ти живеш. Мабуть, у цьому й полягає справжній зміст життя.

У часи війни кожен з нас відчуває психологічний тягар. Яким чином конфлікт позначився на вашому житті? Ми всі зазнали змін. Як саме війна змінила вас?

Можу відзначити, що, ймовірно, стала більш стриманою. До війни я… хоча й зараз легко піддаюся емоціям — я справді чутлива й іноді дуже емоційна, запальна. Але раніше це було, напевно, в п'ять-десять разів інтенсивніше. Тепер я відчуваю себе набагато спокійніше.

До цього моменту я практично не стикалася з негативом, лише зрідка — за свою щирість, емоційність, унікальну харизму та енергію. Люди не звикли до такої відкритої емоційності, як моя, і це їх трохи лякає. Однак війна змінила наш медіапейзаж, і тепер у серцях кожного з нас живе біль, з яким важко впоратися. Тому я розумію, чому мої вчинки чи емоції не отримують такої ж підтримки, як раніше.

Мені прийшло усвідомлення, що кожен день у мене може бути останнім, і я просто не маю права жити не так, як я цього хочу по-справжньому. З'явилося більше чесності з собою. Я розумію, що я не можу постійно думати, що скажуть люди, як будуть обговорювати. Мені треба жити своє життя, зі своїми упередженнями та принципами. Зараз щастя -- мій вибір. Це те, що я обираю кожен день. Я стала спокійнішою, щасливішою -- і більше ніж будь-коли вірю, що Бог мене дуже любить і береже.

Чи вже визначили, чим займетеся відразу після нашої Перемоги?

Коли прийде час перемоги, я висловлю подяку Богові за ту силу, яку він наділив наш народ, дозволивши витримати війну, пережити втрати та зберегти нашу національну ідентичність. Проте ми ніколи не зможемо повернути тих, хто віддав свої життя, здоров'я та молодість за цю боротьбу. Тому цей день не буде святковим. Це буде момент тихої вдячності та нагадування про цю велику ціну, яку ми заплатили. Після таких втрат не буде місця для гучних святкувань — залишиться тільки надія, що ми зможемо відновити нашу країну і створити щасливе майбутнє для наших дітей.

- І на завершення, поділіться кількома добрими словами з українцями, щоб підбадьорити їх у ці нелегкі часи.

Хочу висловити свої побажання кожному з вас у цей надзвичайно важкий період. Кожна мить може стати вирішальною - живіть гідно та з натхненням. Реалізуйте свої мрії, які довго відкладали: починайте танцювати, відкривайте свої почуття, укладайте шлюб, ставайте батьками або ж розривайте токсичні стосунки. Цінуйте кожен день, як останній: загляньте всередину себе, будьте щирими з собою та людьми навколо. Бережіть себе - шукайте укриття, фінансово підтримуйте армію, допомагайте, чим можете. Не забувайте: ворог прагне відібрати наше життя на рідній землі, але ми не дозволимо цьому статися.

Раніше ми повідомляли, що українська артистка Олена Тополя розглядає можливість зміни кар'єри. У своєму недавньому інтерв'ю співачка відверто поділилася, що все більше захоплюється дизайном та прикладним мистецтвом.