Найяскравіші події грудневого місяця

Науковець з природничого музею на ім'я Юра стає очевидцем навмисного підпалу лісу в Херсонській області. Відчуваючи необхідність донести правду про лісові пожежі, він вирішує спробувати себе в ролі журналіста місцевого видання. Юра є центральним персонажем сатиричної комедії "Редакція". У сюжеті він потрапляє в хаос фейкових новин, постправди та корупційних схем напередодні виборів мера.

Це четверта повнометражна стрічка лауреата Шевченківської премії, 42-річного Романа Бондарчука. Зйомки проходили у 2021 році на Херсонщині. "Редакція" продовжує серію фільмів режисера, що досліджують Південь України, до яких належать "Українські шерифи", "Dixie Land" та "Вулкан".

У головній ролі вперше з'явився 31-річний Дмитро Багненко, який раніше працював журналістом, а тепер служить у війську. Світова прем'єра фільму відбулася цього лютого на Берлінському кінофестивалі. Стрічка отримала національну премію кінокритиків "Кіноколо" за найкращий сценарій.

- Щоб написати сценарій, ми говорили з десятками журналістів, які працюють у регіонах. Цікавило, чому реальність навколо не збігалася з тим, що про неї писали. Чому в медіа час ніби застиг, наче суцільний день бабака, - каже режисер. - Із початком повномасштабного вторгнення стало неможливо ігнорувати реальність. Багатьом медіа довелося закритися, евакуюватися, остаточно перейти в онлайн. Окупанти захоплювали редакції та видавництва. З'явилося ще більше каналів поширення інформації, ворожих фейків та інформаційних диверсій.

Роман Бондарчук створює світ, що нагадує кафкіанські мотиви, де раціональність перетворюється на далеке відлуння минулих часів, а сатира з кожною секундою стає все більш безумною, - зазначає голландський кінокритик Фабіан Мелхерс. - Це темний і водночас комічний фільм, схожий на "Бразилію" Террі Ґілліама або "Усі страхи Бо" Арі Астера, але глибоко вкорінений у реальності, що є набагато ближчою до нас. Він абсурдно перебільшений, але в той же час вражаюче болісний.

Випуск стрічки "Редакція", постановник Роман Бондарчук.

1, 20 грудня

Литовський режисер Йокубас Бразіс, якому 29 років, минулого року здійснив свій дебют на українській театральній арені з виставою "Мертві без поховання", основаною на п'єсі французького автора Жана-Поля Сартра, у Франківському драматичному театрі. Цього листопада він представив нову постановку "Прометей закутий", засновану на трагедії давньогрецького драматурга Есхіла, у столичному Театрі імені Івана Франка.

Основою цього твору є міф про титана Прометея, який, викравши вогонь з Олімпу, подарував його людству, за що зазнав гніту богів. Згідно з волею верховного бога Зевса, головного героя приковують до скелі. У своєму новому осмисленні античного міфу Йокубас Бразіс вбачає в кожному українцеві образ Прометея.

- Дослідження театрального мистецтва в Україні - це унікальний досвід, що нагадує іспит на професійну майстерність, - зазначає Йокубас Бразіс. - У Литві, коли ставиш виставу, реальність за межами театральних стін часто втрачається. Натомість тут страхи, загрози та історії людей відновлюють свідомість з летаргії. Потрібно виправдати своє мистецтво усіма відчуттями, адже інакше можна відчути глибоке сором. Це найбільша перевага - можливість переосмислити значення та цінність театру.

Бути тут страшно. Але страх перетворюється на злість - неосяжне відчуття несправедливості, на прометеївський бунт. Творити тут і тепер - необхідно.

Вибір створити виставу про Прометея виник із бажання дослідити теми відповідальності, вогню та людської природи крізь призму міфології. Античність із театральної перспективи є Ґраалем, а міфологія - способом аналізу людини. Хочу притягнути Прометея до відповідальності. Запитати, що він відчуває, спостерігаючи, як його дар у руках людини ненаситно пожирає свій шлях назад до Олімпу. Водночас усе мистецтво нині - про Україну, неможливо не творити про неї.

Постановка "Прометей закутий", під керівництвом режисера Йокубаса Бразіса.

1 грудня о 17:00 та 20 грудня о 18:00 в Києві, в Національному театрі імені Івана Франка, що розташований на площі Івана Франка, 3.

Перед 4 грудня.

Свій дебютний концертний тур в Україні після початку повномасштабної війни розпочне 41-річна співачка та композиторка Джамала. Вона виступить у шести містах з 27 листопада по 4 грудня.

Джамала в своїй творчості гармонійно поєднує соул, джаз, електронну музику та поп, доповнюючи їх елементами фольклору. Цей рік приніс їй Шевченківську премію та національну музичну нагороду Yuna за її сьомий студійний альбом "Qirim", випущений у 2023 році, в якому представлені кримськотатарські народні пісні. Під час туру артистка представить не лише треки з цього альбому, але й популярні хіти, такі як "Шлях додому", "1944", "Крила", а також нові композиції "Мій брате" та "Люблю".

- Протягом понад двох років після початку повномасштабного вторгнення я мала можливість відвідати багато місць, - ділиться артистка. - У різних країнах я усвідомила, наскільки важливо виступати перед іноземною аудиторією, яка не знає нашої історії. Я прагнула через мистецтво донести до них правду про нашу боротьбу та страждання, щоб вони відчували бажання допомагати нам. Часто мені це вдавалося. Я використовувала свою музику, слова і образ переможниці Євробачення-2016 у Європі, Канаді, США та Австралії. За кордоном я зустрічалася з волонтерами, нашими військовими, які чекають на протезування, а також з дітьми. Важливо надихати людей, які знаходяться поза межами України.

Нарешті я маю можливість обіймати своїх слухачів через музику у рідному домі. Цей тур я назвала "Свої", адже прагну зустрітися з вами вперше за довгий час, а ще в новій ролі багатодітної матері. Хочу поділитися своїми емоціями, відчути вашу енергетику, підтримати вас і надихнути. Сьогодні концерти стали символом сміливості та життєствердності, незважаючи на всі труднощі.

Тур Джамали під назвою "Свої"

Івано-Франківськ, Ужгород, Тернопіль, Львів, Луцьк, Рівне - ці міста України відзначаються своєю неповторною атмосферою та культурною спадщиною.

10 грудня можна висловити як "десятого числа грудня".

Хто ж насправді є Юда? Чи є він лише знаряддям у великій грі, чи ж свідомим творцем зради? Це дослідження психологічного лабіринту особистості, чий вчинок залишив глибокий слід в історії людства, - ділиться своїми думками Режисерка Маргарита Стельмах-Юр., яка нещодавно виповнилась 30 років. Вона поставила виставу "На полі крові" за драматичною поемою Лесі Українки у камерному театрі "Маланка", що відкрив свої двері минулого року в Києві. Цей театр спеціалізується виключно на українській літературі.

Основою драми слугує біблійний сюжет про зраду апостола Юди щодо Ісуса Христа. Продавши свого вчителя, він не покінчив із собою, а за отримані гроші придбав безплідну ділянку землі поблизу Єрусалима. Спілкування з паломником перетворюється на глибоку філософську та морально-етичну розмову, відповідно до сюжету. У виставі з'являється третій персонаж - міфічна жінка.

Чому 30 срібняків стали символом зради, і чи було це просто проявом людської слабкості, чи за цим криється щось глибше? Юда, переповнений провиною, готовий відкрити свою душу. Проте, чи почуємо ми виправдання, щире каяття, чи жорстокий розрахунок? — продовжує свої думки режисерка. — Леся Українка вдихнула нове життя в образ Юди. Найбільше цікаво дізнатися, яким було його життя. Цей персонаж має усталений історичний імідж, але злочинці не з’являються на світ такими. Ми надаємо йому можливість висловити свою версію страшної правди. Це сповідь людини, яку прокляли на віки. Вистава занурює нас у темряву його душі та спонукає задуматися про природу зради, спокути та людських слабкостей.

Міфічний світ оповиває сцену, де відбувається зустріч. Кожен персонаж тут має своє значення. Як і Юда, прочанин і жінка також приховують таємниці. Це, в загальному, стосується кожного з нас і прийняття своїх негативних рис. Іноді ми вчиняємо неприємні дії та намагаємося знайти виправдання, але зустріч з власним темним "я" завжди є викликом.

Вистава "На полі крові",

Режисерка Маргарита Стельмах-Юр.

19:00, Kyiv, National Center for Theater Arts named after Les Kurbas, 23v Volodymyrska Street

Не пізніше 11 грудня.

Складається враження, що незвичні персонажі та ігрові сюжети Марії Василенко мають ескапістський характер. Проте, окремі нюанси та загальна напруга фантасмагоричного світу її особистих візій повертають нас із вигаданого світу до реального та відчутного, - зазначають кураторки Лізавета Герман, 36 років, та Марія Ланько, 38 років. У галереї сучасного мистецтва The Naked Room відбулася дебютна персональна виставка молодої художниці Марії Василенко, якій всього 23 роки. Експозиція під назвою "Місце, якого немає" включає понад 40 робіт, створених цьогоріч.

Марія Василенко завершила навчання в Київському коледжі мистецтв і дизайну, а також в Академії імені Михайла Бойчука. У своїх творах вона працює в традиціях темперного живопису, використовуючи фігурні дошки. Куратори її творчості відзначають, що основними темами є прагнення розкрити приховані аспекти фізичних явищ, дослідження позалогічного досвіду та феномену свідомості.

Василенко запрошує нас здійснити подорож у її уявний всесвіт, де відсутні звичні виміри часу і простору. Вона переживає емоційні потрясіння у власний спосіб, перетворюючи їх на міфи та символи. Її світ являє собою проекцію свідомості, яка отримує фізичну форму та починає спілкування з оточенням, - зазначають Лізавета Герман і Марія Ланько. Художниця отримала освіту в галузі академічного живопису, включаючи сакральне мистецтво, проте вирішила відійти від традиційних технік. Її візуальний стиль виник на стику роботи з кольором та формальними елементами іконопису, такими як зворотна перспектива.

Марія відкидає традиційну прямокутну форму картини, яка зазвичай сприймається як вікно у світ. Вона обирає створювати свої роботи на аркушах з переробленої деревини, надаючи їм фізичну присутність. Це наближає сакральні та казкові елементи до глядачів. На виставці Василенко формує спільний простір існування - відриває частину своїх творів від стін, роблячи свій міфічний світ доступним і запрошуючи до тимчасового співіснування.

Виставка Марії Василенко під назвою "Неможливе місце"

Київ, арт-простір The Naked Room, вулиця Рейтарська, 21

Ознайомтеся з повною версією "Афіші" на порталі Gazeta.ua.