Найпривабливіша ратуша України, римський храм і замок з таємничими підземеллями: які секрети ховає містечко Бучач на Тернопільщині?

Чи ви чули про те, що на Тернопільщині, всього за 72 кілометри від обласного центру, існує незвичайне місто, яке в минулому одночасно перебувало під юрисдикцією двох різних держав? Цю цікаву історичну деталь підтверджують давні карти XVII століття, на яких видно, як річка Стрипа ділила це місто між Річчю Посполитою та Османською імперією.

Познайомтеся з Бучачем.

Це одне з небагатьох українських міст, назва якого не змінювалася ще з першої писемної згадки у 1260 році. Походження її, між іншим, досі викликає суперечки. Чи то від давньослов'янського "буч" - "сміливий, гордий"; чи від букових лісів, що оточували поселення, або ж від старослов'янського "буча" - "бистрина, глибінь". А в 1672 році Бучач і взагалі опинився розділений річкою Стрипою між двома державами: Річчю Посполитою та Османською імперією, про що свідчать старовинні мапи тих років.

Бучач вирізняється своєю унікальною рисою: його вулиці вузькі та мають несподівані повороти, що утворюють кути в 50-60 градусів.

Завдяки цьому його справедливо вважають найшвидшорозвивальним містом Тернопільської області.

Знаходиться, як і годиться, в самому центрі містечка і це основна пам'ятка . Бучача і являє собою досить рідкісне для України явище - міську ратушу в стилі бароко.

Легенда оповідає, що фундатор ратуші, Микола Василь Потоцький, мріяв, аби бучацька ратуша була вищою за львівську вежу Корнякта - одну з найвищих споруд того часу. Хоча точні дані про початкову висоту бучацької вежі не збереглися, імовірно, що цей задум не був реалізований. За сучасними вимірами, висота Бучацької Ратуші по різним даним становить чи 35 чи 48 метрів, тоді як Вежа Корнякта сягає 66 метрів.

Проте, що дійсно робить Ратушу особливо виразною, так це її скульптурний декор, виконаний знаменитим майстром Йоганом-Георгом Пінзелем. У цьому мистецтві камінь набуває життя, втілюючи образи з біблійних сюжетів та античної міфології.

Побудована в середині XVIII століття, ця споруда пройшла через численні етапи свого існування: від центру міського життя до музею, та зазнала значних руйнувань. Протягом останніх років, завдяки старанням реставраторів, ратуша активно відновлюється як зовні, так і всередині. У найближчих планах - відкриття музею та туристичного інформаційного центру на її базі.

2. Руїни замку

Щодо головної родзинки Бучача, думки розділяються. Якщо для мене беззаперечним фаворитом є Ратуша, то багато місцевих вважають таким символом саме замок (а точніше те, що від нього залишилось).

Бучацька фортеця XIV століття розташована на високій скелі, що підноситься над містечком і відкриває чудовий краєвид на історичний центр та навколишні території. У минулому вона була обладнана трьома величними вежами і могла похвалитися стінами завтовшки 3,5 метра.

Сьогодні від колись величної фортеці залишилися лише романтичні руїни, які продовжують вражати своєю красою. За переказами, під цими залишками ховається система таємничих підземних тунелів, в яких нібито заховані коштовності родини Потоцьких.

3. Монастир отців Василіян

Заснований ще у 1712 році, монастир отців Василіян був одним із духовних і освітніх центрів краю. Зокрема, тут діяла гімназія, де навчалися відомі українські діячі. Комплекс будівель у стилі бароко зберігся донині, а монастирська церква Воздвиження Чесного Хреста (1771 р) вражає вітражами і фресками.

4. Костел Успіння Богородиці

Храм у стилі бароко, збудований у 1760-х роках, вражає розкішним інтер'єром та вишуканими скульптурами й барельєфами, створеними майстрами з майстерні Пінзеля. Його архітектурні деталі мимоволі нагадують римські базиліки.

5. Резиденції

Місто вражає старовинними модерними віллами, зведеними наприкінці XIX – на початку XX століття. Ці архітектурні шедеври є яскравими представниками свого часу, і кожна з них має свій неповторний шарм.

Відтінки та особисті переживання щодо цього містечка:

Та попри це все, я точно раджу вписати Бучач у свій тревел лист. Хоча б заради Ратуші. Та побачите значно більше.