Найбільш суперечлива гра 2025 року? Розгляд хорор-гри Horses, яка була заборонена на платформах Steam та Epic Games Store.

Микита Казимиров — журналіст, письменник та біомедичний інженер. Протягом восьми років він зосереджується на темах поп-культури, додаючи до своїх матеріалів трохи іронії та гумору.

Ігрова індустрія, здається, бачила у 2025 році вже все. Нас важко здивувати насиллям, адже ми розриваємо демонів голими руками в Doom та знищуємо нутрощі ворогів найгротескнішими методами у Mortal Kombat. Нас не шокує відвертість, адже у Steam вільно продаються тисячі ігор із порнографічним та фетишистським контентом, які навіть не ховаються за плашкою "мистецтво". Проте наприкінці року сталася подія, яка змусила згадати про те, що цензура, лицемірство корпорацій та загроза знищення творців через "незручні" теми нікуди не зникли.

В епіцентрі контроверзії опинилася інді-гра Horses — чорно-білий сюрреалістичний хорор, розроблений італійцем Андреа Лукко Борлерою та студією Santa Ragione. Те, що планувалося як нішевий реліз для шанувальників артхаусного кіно, стало боротьбою за виживання для студії та тестом для оцінки політики цифрових платформ.

Реліз гри Horses ілюструє, наскільки вразливими можуть бути незалежні розробники у світі платформ-монополістів. Проблеми виникли вже на етапі сертифікації в Steam. Компанія Valve, яка зазвичай пропагує політику "дозволено все, що не є протизаконним", заблокувала гру, посилаючись на серйозну причину: "Зображення сексуальної поведінки з участю неповнолітніх".

Розробники були вражені. Сцена, що спричинила таку реакцію, являла собою сюрреалістичний, кошмарний образ: оголена жінка з конячою головою тримає на своїх плечах маленьку фігуру. У цьому не було жодного еротичного підтексту — це був елемент боді-горору та візуальна метафора. Спробувавши врятувати проект, творці навіть вирішили на самоцензуру, замінивши модель "дитини" на дорослого персонажа. Проте це не дало результату. Підтримка Steam просто перестала реагувати на їхні запити, а згодом остаточно відмовила у публікації, назавжди закривши для проєкту доступ до найбільшого цифрового магазину.

Втрата Steam зазвичай стає фатальною для інді-гри. Проте компанія Santa Ragione мала запасний план - Epic Games Store. Epic Games часто намагається виділитися на фоні Steam. Спочатку їхня команда модерації схвалила гру, що вселило надію на порятунок. Але за день до запланованого релізу, 1 грудня 2025 року, Epic Games несподівано скасувала своє рішення. Магазин послався на порушення норм щодо "ненависті або образливого контенту" і, всупереч висновкам рейтинг-комісій, присвоїв грі рейтинг AO (Тільки для дорослих), що автоматично унеможливило її продаж на платформі.

Ситуація стала критичною. Студія Santa Ragione, відома своїми експериментальними проєктами (Saturnalia, Wheels of Aurelia), опинилася на межі банкрутства. Розробники розраховували на продажі Horses, щоб покрити борги. Подвійний бан від головних платформ означав не просто провал однієї гри, а кінець історії цілої команди.

Магазин, від якого в еру цифрових технологій не очікували такої підтримки, став рятівним колом для розробників. Польський сервіс GOG.com відкрито висловив свою підтримку, зазначивши: "Ми горді тим, що можемо надати цій грі новий дім". Представники магазину підкреслили свою віру в зрілість геймерів та їхнє право на вибір контенту. Крім GOG, гра також з'явилася на платформах itch.io та Humble Store, що дозволило їй дістатися до меншої, але все ж важливої аудиторії, на відміну від Steam та EGS.

Я придбав гру Horses на платформі GOG, щоб дізнатися, чи справді вона така небезпечна, як стверджують модератори великих корпорацій, чи це просто ще один випадок, коли страх перед складним мистецтвом переважає над раціональним мисленням.

Дозвольте мені висловити свою думку: "Horses" мені дуже сподобався. Проте важливо зазначити, що я є прихильником інді-горорів і здатен пробачити цьому жанру його технічні недоліки. Однак, за ярликом "психологічний горор" часто ховається справжнє сміття: "симулятори ходіння", які створюються на швидку руку за вечір, де весь ігровий процес зводиться до пошуку ключів у темряві (так званий "тригер-хантинг") та дешевих скрімерів.

Horses - це все ж інша ситуація, на щастя, у кращий бік. Це продукт, який, попри свій очевидний артхаусний статус та бюджетність, зроблений якісно та охайно. В ньому відчувається рука професіоналів, які розуміють, як працює геймдизайн, ритм та атмосфера. Гра не розвалюється на шматки, вона має чітку структуру і, що найважливіше, в неї цікаво грати.

Це дійсно провокаційна гра. Сюжет обертається навколо ферми, куди головний персонаж приїздить на два тижні, прагнучи підзаробити влітку та здобути досвід дисципліни. Проте замість бажаної пасторальної атмосфери він опиняється в світі, де кордони між людиною та твариною розмиті. "Коні" – це насправді люди в масках, яких позбавили волі, дегуманізували та перетворили на робочу силу. Теми рабства, а також фізичного і психологічного насильства проходять червоною ниткою через увесь сюжет.

Цей текст насправді переповнений жорстокими сценами. Наприклад, один з найбільш вражаючих моментів – це сцена, в якій персонаж змушений самостійно провести процедуру "кастрації" одного з "коней". Власник ферми використовує секатор, щоб відрізати статевий орган, а головний герой має утримувати ноги "коня" в розгорнутому положенні. Потім йому ще належить "залатати" рану грубим будівельним степлером. Звучить жахливо? Безумовно. Але чи можна це вважати порнографією, як вирішили в Steam? Зовсім ні. Це справжній дистильований боді-горор, який викликає фізичне відчуття огиди, дискомфорту і страху. І він справляє саме той ефект, на який розраховувалося.

Однак тут виникає цікавий парадокс у сприйнятті. У світі відеоігор концепція Horses може виглядати як щось заборонене та надзвичайно сміливе. Навіть у 2025 році ігрова індустрія залишається вражаюче консервативною та пуританською, коли мова йде про насильство, яке виходить за межі звичного "стріляти в голови". Ми звикли бачити величезні скупчення тіл у Call of Duty, але одна сцена з секатором, що містить метафоричне насильство, може викликати справжню паніку серед модераторів.

Якщо ж поглянути на Horses у контексті інших видів мистецтва, вона перестає бути таким одкровенням. Література та кіно пройшли цей етап десятиліття тому. Згадайте роман "Корови" Метью Стокоу з його гротескним описом життя на бійні та повною дегуманізацією. Згадайте експериментальний фільм "Народжений" / Begotten Еліаса Меріджа або культову кіберпанк-стрічку "Тецуо - залізна людина" / Tetsuo the Iron Man Сін'ї Цукамото. У світі існують цілі жанри (снафф, гуро, екстремальний трансгресивний горор), які заходять набагато далі у дослідженні темних сторін людської природи.

На фоні інших творів, "Horses" не є культурним відкриттям, яке може змінити усталені уявлення. Він не пропонує революційних концепцій, здатних просунути мистецтво вперед. Натомість, фільм ілюструє людське падіння з різних ракурсів, застосовуючи "сновидну логіку" та метафоричні епізоди. Це вишуканий італійський артхаус, адаптований до ігрового формату.

Що приємно здивувало, так це те, що Horses не набридає. Це рідкісний приклад інді-горору, який тримає темп і пропонує адекватний ігровий процес. Найближчий аналог за відчуттями - хітова The Mortuary Assistant. Там теж рутинна робота, бальзамування тіл, змішувалася з паранормальним жахом. Тут ми маємо схожу формулу: ви маєте розклад на 14 днів, мусите доглядати за "конями", годувати їх, прибирати, виконувати доручення фермера.

Ця рутина поступово захоплює, створюючи гіпнотичний ефект, який іноді переривається сюрреалістичними жахіттями. Розробники успішно інтегрували механіку вибору реплік. Хоча це і не перетворює гру на повноцінну RPG, проте дозволяє глибше зануритися у внутрішній світ головного героя, відчути його сумніви, страхи, а також божевілля і прийняття жорстоких правил цієї страшної ферми. Гра ставить під сумнів вашу "слухняність і участь", як зазначено в офіційному описі, і це дійсно відчувається на протязі всього процесу.

Особливу увагу заслуговує візуальний стиль гри. Вона виконана в чорно-білій палітрі, з ефектом зернистості плівки та характерним мерехтінням, що надає їй відчуття документальності та певної брудності. Цікавою ідеєю стало включення фрагментів з реального відео (FMV). Деякі з цих вставок є досить провокаційними і чудово впливають на загальну атмосферу, викликаючи асоціації з Alan Wake II, де комбінування анімації та живого відео також стало важливим художнім елементом. Це вдале порівняння, яке підкреслює переваги Horses.

Звуковий дизайн виконаний у мінімалістичному стилі, але водночас досить ефективний. Музика практично відсутня, і більшість часу ви чуєте тільки характерний, монотонний звук перемотування плівки в кінопроєкторі. Це не лише естетичний вибір, а й має сюжетне підґрунтя, яке стає зрозумілим ближче до завершення.

Цікавий аспект для тих, хто займається розробкою: при перегляді титрів можна виявити, що творці скористалися великою кількістю безкоштовних асетів (готових моделей і текстур). Зазвичай в інді-іграх це кидається в очі і виглядає недоречно, але в проекті Horses це зроблено настільки вміло, що гра виглядає естетично узгодженою. Візуальні ефекти та продумане освітлення "об’єднують" різноманітні елементи в єдину, атмосферну картину, що свідчить про справжній талант художників.

Ситуація з Horses - це зла іронія долі. Скандал з забороною в Steam та Epic Games Store, який міг знищити студію, врешті-решт може піти їй на користь. Гра отримала таку частку публічності та безплатного піару в ЗМІ, про яку більшість інді-розробників можуть лише мріяти. У сучасному світі, де щодня виходять десятки горорів, загубитися дуже легко. Horses тепер не загубиться.

Чи заслуговує вона на увагу без урахування скандалу? Так, безсумнівно. Це приваблива гра з оригінальною, хоч і доволі незвичною історією, яка триває 3-4 години і не встигає набриднути. Для справжніх поціновувачів жанру, які знайомі з глибинами андерграундного кіно, вона не стане шокуючим відкриттям. Проте на фоні стерильності, "безпечності" та самоцензури, що панують у більшості сучасних ігрових сюжетів, Horses виглядає як сміливий, провокаційний та живий витвір мистецтва.

Вона може викликати відразу, може налякати, може змусити задуматися про природу жорстокості, але вона точно запам'ятається. А здатність врізатися в пам'ять - це, можливо, головна ознака вартісного мистецтва.