Найголовніше - це розповсюджувати український вірус в усіх куточках світу, - стверджує художник Онух.

Необхідно поширювати знання про український вірус по всьому світу. Це допоможе людям усвідомити, що така проблема існує. Цю справу мають здійснювати ті, хто володіє владою та ресурсами.

Цю інформацію озвучив художник, арт-куратор і автор Єжи Онух під час інтерв'ю в рамках проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на каналі Еспресо.

Безумовно, існує аспект української культури, що фокусується на власних традиціях та звичаях. Зокрема, варто зазначити, що в Канаді сьогодні проживає понад мільйон людей з українським походженням. Більш того, понад століття тому українці стали однією з націй, які активно сприяли розвитку Канади. Таким чином, вони увійшли в загальнонаціональну свідомість канадців, - зауважив він.

Онух додав, що кожний канадець знає, що "це є писанка".

"Вони навіть усвідомлюють значення слова 'писанка'. Найбільша писанка у світі знаходиться в Егервіллі. Проте, з’явилися й інші ідеї. Коли на фестивалі, наприклад, демонструють українське кіно, воно стає частиною чогось більшого, глобального контексту. Воно не є ані кращим, ані гіршим за інші, а лише одним із компонентів загальної пропозиції. Така ж ситуація і з виступами оркестрів у філармонії. Головне — поширювати 'український вірус' у всьому світі, щоб люди почали усвідомлювати існування такої культури. І робити це слід за допомогою тих, хто має вплив і можливості", - підкреслив митець.

Він навів приклад: "Якщо у вас є гроші, і ви можете заплатити за концертний зал Carnegie Hall у Нью-Йорку, то це не є програма Carnegie Hall. Carnegie Hall вам просто за 150 тисяч доларів дав на один вечір зал".

"Ваша внутрішня пропаганда, безперечно, може використовувати образ українців у Carnegie Hall. Проте, коли це зробить саме Carnegie Hall і включить у свою програму, це матиме зовсім інший вплив. Найефективніше - переконати організаторів, щоб вони це реалізували. Існує ще один метод, як досягнути цього", - підкреслив Онух.

На його думку, цей спосіб - привозити людей, які мають вплив на побудову, наприклад, культурних програм у різноманітних інституціях.

"І показувати їм найкраще, що можна запропонувати. Але дати також можливість, щоб вони самі казали, чим зацікавлені. Бо коли ми скажемо - оце, а вони, наприклад, можуть бути тим не зацікавлені. Такі люди приїжджають раз, другий, третій. І знову ж таки, те, що ми можемо зробити - це запустити вірус. І вони повернуться", - сказав арткуратор.

Він зазначив, що, ймовірно, це не забезпечує жодних гарантій.

"Можливо, в них спрацює ідея - чому б не розробити українську програму, скажімо, в музеї чи на концерті. І це може стати справжнім успіхом. Це було б найкращим варіантом. Адже, як у різних азіатських бойових мистецтвах, можна використовувати силу партнера, а тут ми маємо на увазі не суперника, а союзника. Очевидно, що Україна не має ресурсів чи фінансів для таких масштабних проектів. Потрібно, щоб хтось інший це профінансував. Без сумніву, в Україні закладено величезний потенціал. Як може не бути потенціалу в такій великій нації з багатою історією? Він існує, просто потрібно позбутися комплексів", - зазначив Онух.

Художник звернув увагу на те, що в даний час чимало людей залишили свої домівки.

"Ви знаєте, це знову актуальне питання великої еміграції, що спостерігається по всьому світу. Мільйони людей залишають свої домівки, і певна частина з них обов'язково повернеться. Проте важливо усвідомлювати, що чим довше триває цей процес, тим менше шансів на повернення залишиться. Часто емігрують молоді люди та діти, які швидко адаптуються до нового середовища. В подальшому їх буде дуже складно відірвати від нової реальності," - зазначив Онух.

На його переконання, важливо усвідомлювати, що вони з часом підростуть і можуть стати нашими "агентами впливу" у тих сферах.

"І це ще не все, адже частина людей повністю асимілюється і втрачає інтерес до своїх коренів. Врешті-решт, їм залишаються лише борщ і вареники. Проте в Канаді є представники п’ятого покоління, які народилися і виросли там, і вони досі цінують ці страви. У цьому немає нічого поганого, адже це їхня ідентичність. Подібні випадки можна спостерігати і в Україні, де багато людей прагнуть жити зовсім іншим життям. Найголовніше — це не відчувати комплекс меншовартості або не вважати себе надто геніальними, поки ніхто цього не помічає," - підсумував митець.