Не дозволивши Росії узурпувати острів Тузла в Криму: де спочиває колишній прем'єр-міністр України Євген Марчук.

Євген Марчук – видатний український політик, який обіймав посаду прем'єр-міністра в період з 1995 по 1996 роки. Він також відзначився як народний депутат у Верховній Раді, де служив протягом двох скликань. На жаль, у 2021 році його життя обірвалося внаслідок серцево-легеневої недостатності, викликаної COVID-19.

Якою була діяльність політика, чим він запам'ятався і чому помер -- розповість "Телеграф".

Майбутній політичний діяч з'явився на світ у Кіровоградській області в 1941 році. Він здобув освіту в галузі педагогіки, але не реалізував себе у цій професії. У 1963 році Марчук розпочав кар'єру в Комітеті державної безпеки Української РСР, де згодом обійняв посаду заступника керівника 5-го управління КДБ СРСР.

Упродовж 4 років Марчук керував комісією з реабілітації жертв політичних репресій. Деякі дисиденти розповідали, що Євген врятував їх від заслання. У 1991 році чоловік став першим заступником керівника КДБ СРСР. Згодом Марчука обрали першим Головою Служби безпеки України.

Євген обіймав посаду віцепрем'єра в кількох урядах. У 1995 році його призначили прем'єр-міністром, проте на цій посаді він залишився лише рік. Існували припущення, що Кучма усунув Євгена через те, що той надто зосередився на формуванні свого політичного іміджу.

У 1998 році політик виступив кандидатом у парламент під другим номером від партії СДПУ(о), що на той момент очолював Віктор Медведчук. Певний час Марчук очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді. Проте згодом він вирішив створити власну політичну організацію, яку назвав Соціал-демократичний союз.

У 1999 році політик висував свою кандидатуру в президенти. Він боровся за перемогу на виборах з Леонідом Кучмою, але програв йому. Пізніше в інтерв'ю Євген зазначав, що шкодує про те, що не став президентом. Він сказав, що не допустив би окупації Криму, адже Росія проявляла свої імперські амбіції ще в 2000-х. Певний час чоловік працював секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

Протягом 2003-2004 років Марчук обіймав посаду міністра оборони України. У цей час між Україною та Росією розгорнулася суперечка навколо коси Тузла. Як згадував міністр, за допомогою значних зусиль вдалося запобігти "гарячій фазі цієї авантюри". Невдовзі президент Кучма звільнив Марчука з посади через незадовільний стан зберігання боєприпасів.

У 2008 році Марчук отримав статус позаштатного радника президента Віктора Ющенка. У 2014 році він очолив Міжнародний секретаріат з питань безпеки та цивільної співпраці між Україною і НАТО. Наступного року Євген представляв Україну у підгрупі, що займалася питаннями безпеки в рамках Контактної групи в Мінську, що стосувалася ситуації в ОРДЛО. Довший час Євген також був на чолі української делегації під час переговорів з Росією.

У 2021 році політик захворів на COVID-19, що призвело до тяжкої серцево-легеневої недостатності. На жаль, у серпні Євген помер. Його поховали на центральній алеї Байкового кладовища.

Марчук був у стосунках із Ларисою Івшиною, яка обіймає посаду головної редакторки щоденної газети "День". Від свого першого шлюбу він виховує двох синів – Тараса і Вадима.

На території меморіалу було встановлено сірий гранітний пам'ятник у формі широкого хреста. В середині цього пам'ятника розташований бронзовий барельєф Марчука. Поруч з пам'ятником можна побачити гранітну фігуру ангела з витонченими крилами, який на колінах тримає підсвічник. Крім того, на могилу час від часу приносять живі квіти.

Раніше "Телеграф" інформував про поховання Дениса Вороненкова, колишнього депутата Держдуми Росії, який втік до України, рятуючись від переслідувань з боку ФСБ.