Не замирай: як документальне кіно трансформує спільноту Здолбунова.

Краєзнавчий музей у Здолбунові на Рівненщині - один із наймолодших в Україні. Його історія розпочалася лише 10 років тому. Тоді місцевий історик і краєзнавець Олег Тищенко згуртував навколо себе команду волонтерів для прибирання будівлі, у якій згодом "оселився" музей.

"Наш музей вирізняється серед традиційних краєзнавчих установ місцевого рівня не лише своєю молодістю. Архітектура музею має складну історію. Він розташований у будівлі, зведеній у 1903 році як управління жандармерії, що включало камери для попереднього утримання. Це фактично був поліційний відділ з великим комплексом в'язничних приміщень, який виконував свої функції до 1954 року. Протягом різних історичних періодів — польського, радянського, в часи Третього Рейху і знову в СРСР — ця будівля стала свідком насильства, накопичуючи в собі важкі спогади," - зазначає директор музею Олександр Чижевський.

Олександр Чижевський взаємодіє з аудиторією під час дискусії про фільм.

З часом у цьому приміщенні розташовувалися станція швидкої допомоги, стоматологічний кабінет та відділ Державної служби охорони. Проте, згодом будівля залишилася без належного нагляду і перетворилася на захаращене сміттєзвалище. Очистити її від непотребу стало справжнім викликом. Це завдання потребувало кількох років наполегливої праці активістів і волонтерів. Однак, результати їхньої праці вражають: за десятирічний період музейники вивезли 470 тонн відходів, що могло б заповнити 11 вантажних вагонів. Тепер команда ентузіастів поступово перетворює очищене приміщення на музей своєї мрії.

Олександр Чижевський відзначає, що краєзнавчий музей у Здолбунові за цей період перетворився на справжній "магніт" для молоді. Завдяки зусиллям команди професіоналів та місцевих активістів була створена волонтерська спільнота, яка сприяє його функціонуванню та розвитку.

"Об'єднання людей навколо музею є нашим головним прагненням. Я впевнений, що музей набуває справжнього життя лише тоді, коли в ньому є відвідувачі, особливо молодь і діти, адже без них він перетворюється на простір, де лише скупчуються непотрібні експонати, - ділиться думками директор. - Ми можемо створити тут сучасний європейський простір із чудовими технологіями, але без людей це залишиться просто естетично привабливим складом. Тому ми постійно шукаємо нові способи залучення відвідувачів."

Одним із неочікуваних кроків команди стало створення у 2023 році кіноклубу документального кіно "Не моргай" при музеї, який є частиною мережі DOCU/CLUB, організованої ГО "Докудейз". Ця ініціатива виникла в результаті натхнення, отриманого від колег з інших музеїв України.

"Ми спостерігали за тим, як функціонує мережа. Чітко усвідомлювали, що у музеї нам потрібен кіноклуб подібного формату, однак сумнівалися в своїй здатності реалізувати цю ідею на місцевому рівні. Проте, врешті-решт, організували пробний показ у співпраці з кіноклубом з Рівного, пройшли необхідне навчання і розпочали активну діяльність. У Здолбунові аналогічних ініціатив раніше не існувало. Наше містечко хоч і невелике, але серед 32 тисяч мешканців безумовно є охочі дивитися якісні документальні фільми, присвячені питанням прав людини," ‒ ділиться своїми думками директор.

Сміття, яке довелось розбирати волонтерам

Олександр Чижевський, який став модератором кіноклубу "Не моргай", розумів, що над популяризацією нової ініціативи доведеться попрацювати, адже люди не звикли до документалістики. Але зусилля того варті: обговорення фільмів, вміння чути і поважати думку одне одного формує серед глядачів нову культуру дискусії і діалогу на важливі, а часом і болючі для громади теми.

"Ми відкрили кіноклуб і не прогадали, - зізнається модератор. - Наша ідея спрацювала. Вже бачимо, що на документальне кіно є попит у громаді. Маємо спільноту людей, які хочуть дивитися документальні фільми, а ще більше хочуть їх обговорювати. Людям цікаво спілкуватися одне з одним на важливі теми. Виявляється, що саме кіноклуб дає їм таку можливість".

Краєзнавчий музей у Здолбунові активно використовує в роботі формат "живої" бібліотеки. Музейники розповідають історію рідного краю через історії мешканців містечка, це робить інформацію ближчою і зрозумілішою для відвідувачів. Зʼясувалося, що документальне кіно допомагає почути втрачені чи забуті голоси людей.

Олександр Чижевський ділиться своїм досвідом: "Наш шлях розпочався з документальних стрічок, присвячених Голокосту та подіям Другої світової війни. На початку ми ще не зовсім усвідомлювали, як функціонує кіноклуб, але вже мали певні уявлення про історію та способи її обговорення. Фільм "Безголосся", створений громадською організацією "Після тиші", став справжнім фаворитом наших показів. Авторами цього твору є наші давні колеги та друзі, які зібрали безліч усних свідчень у Здолбунові, і значна частина їхнього архіву стала частиною експозиції нашого музею. Це змушує глядачів активно долучатися до обговорення фільму. Те, що вони бачать на екрані, спонукає їх до розмов про причини геноциду та можливі способи запобігання подібним трагедіям в сучасному світі."

Обговорення ідей, аналіз причин трагічних моментів сучасної історії, а також пошук підтримки та однодумців приваблюють жителів Здолбунова до кіноклубу.

Дискусія про стрічку в кіноклубі

"Наша аудиторія постійно виявляє інтерес до фільмів, що висвітлюють російсько-українську війну, волонтерство та Революцію Гідності. Ми не відмовляємося від цих тем, хоча обговорювати їх іноді вкрай важко, адже це частина нашої сучасної історії, яка завдає нам болю. Напевно, найбільшою випробуванням для нас став показ фільму "20 днів у Маріуполі", оскільки серед глядачів були переселенці з цього міста. Проте кіноклуб має свою перевагу над звичайним кінопоказом: тут люди можуть відкрито ділитися своїми емоціями і обговорювати важливі для них теми. Іноді це нагадує сеанс у психолога. Таке буває. І, на мою думку, саме такі зустрічі є найуспішнішими", - ділиться своїм досвідом Олександр.

Такий настрій сприяє досягненню нових результатів: люди починають більше спілкуватися, знайомляться з сусідами та знаходять нових друзів. Це має особливе значення для тих, хто нещодавно приєднався до громади.

"Нещодавно була у нас прекрасна ситуація. Ми дивилися фільм "Боротьба Джамали" і там познайомилися із сімʼєю кримських татар. Це вже старші чоловік і жінка, які після анексії Криму виїхали в Маріуполь, а з 2022 року живуть у Здолбунові. На превеликий жаль, ми не знали про них раніше. І ось після показу фільму вони раптом заспівали кримськотатарську пісню. Це було так щемко! Люди глибше пізнають одне одного", - пригадує модератор кіноклубу.

Кіноклуб, що функціонує при Здолбунівському краєзнавчому музеї, активно розвивається. Наразі команда клубу складається з трьох модераторів. Як зазначив директор, це стало необхідним для того, щоб встигати організувати всі заплановані покази: "Я знаю, що деякі клуби з Мережі DOCU/CLUB беруть фільми до шкіл та університетів. Однак ми віддаємо перевагу зустрічам лише в стінах музею. У нас є спеціально облаштоване приміщення, сучасне обладнання, зручні крісла, а також чай і печиво — все для забезпечення комфортного перегляду. Іноді ми дивимося повнометражний фільм тривалістю півтори години, а потім обговорюємо його протягом двох-трьох годин. Люди можуть проводити в музеї цілу половину дня."

Ці старання дали свої плоди. Кіноклуб вже сформував спільноту відданих шанувальників. Організатори щиро радіють, що серед них переважають активні учасники громади.

"Серед наших постійних відвідувачів - вчителі, активісти з громадських організацій і небайдужа молодь. Це люди віком від 14 до 45 років, які мають активну життєву позицію. Для них це чудова можливість зібратися, обговорити важливі питання міста та розглянути спільні ініціативи. Ми вже стали осередком для об'єднання. Я впевнений, що це позитивно вплине на майбутнє Здолбунова," - зазначив директор музею.

Кіноклуб, що функціонує при музеї, відкриває нові горизонти для учнів міста. Залучення навчальних закладів до переглядів документальних фільмів, присвячених правам людини, є важливим аспектом діяльності музею. По-перше, тут школярі мають можливість "відчути" документальне кіно та навчитися його аналізувати. По-друге, вони можуть обговорювати питання, які не розглядаються на уроках у школі. І, зрештою, нове музейне середовище сприяє легшому сприйняттю нової інформації учнями.

"Ми обговорюємо такі важливі теми, як булінг і кібербулінг, війна та активізм, а також гендерну рівність. Постепенно знайомимо дітей із документальним кіно, адже сучасні молоді люди швидко втрачають інтерес. Проте в нашому кіноклубі це змінюється - після перегляду фільму ми спілкуємося і разом п'ємо чай. Це зовсім не схоже на звичайний урок, але в такій атмосфері вони без зусиль отримують багато корисної інформації. Ми відкриті до всіх тем, оскільки розуміємо, що краще обговорювати їх із молоддю у комфортному середовищі, ніж сподіватися, що хтось інший зробить це за нас", - ділиться Олександр.

Молодий і небайдужий колектив Здолбунівського краєзнавчого музею не планує зупинятися на досягнутому і думає, як залучити до показів аудиторію людей пенсійного віку.

"Ми прагнемо залучити їх до активної участі, оскільки життєвий та професійний досвід цих осіб є важливим для прогресу нашого міста," - зазначає Олександр Чижевський. Він також підкреслює: "На базі нашого кіноклубу ми створюємо нову культуру для Здолбунова - культуру перегляду документального кіно. Наша діяльність має вплив на людей, а отже, формує наше майбутнє."