Не лише Путін: у Вільнюсі виявили джерела російського імперіалізму.

Міжнародна конференція "Не тільки Путін: російська культура та імперіалізм" відбулася 14 листопада у столиці Литви, зібравши науковців, журналістів, дипломатів та дослідників для аналізу, як російська культура століттями формувала імперські наративи та колоніальне мислення. Організаторами заходу стали Інститут європейського права (Institute of European Right) - аналітичний центр у Вільнюсі, пов'язаний з найбільшою правоцентристською партією Литви, Союзом батьківщини - Литовськими християнськими демократами, та Фонд Конрада Аденауера в країнах Балтії (Konrad-Adenauer-Stiftung Baltic States), який з початку 1990-х років підтримує громадянську освіту та стабілізацію демократії в регіоні.

Подія, що відбулася на фоні безперервної агресії Росії проти України, підкреслила, чому імперські ідеї залишаються основою сучасної політики РФ і формують її сприйняття у світі. Конференцію відкрила надзвичайний і повноважний посол України в Литві Ольга Нікітченко, яка з лютого 2025 року представляє інтереси України в цій країні, передаючи копії своїх вірчих грамот і активно координуючи підтримку Києва. Серед її зусиль — адвокація "Формули миру" президента Володимира Зеленського та сприяння інтеграції України до Європейського Союзу і НАТО.

У своєму виступі дипломат підкреслила: "Імперське мислення глибоко вкорінене в інтелектуальній та культурній ДНК Росії. Воно формувалося протягом століть через її літературу, філософію та мистецтво. Тому нинішня агресія проти України не є просто забаганкою одного диктатора, а є продовженням давньої цивілізаційної моделі, що з'єднує Російську імперію, Радянський Союз та сучасну Росію спільним переконанням: російська культура та ідентичність, мовляв, неповні без домінування над іншими народами". Ці слова знаходять підтвердження в історичних фактах: у XIX столітті Російська імперія колонізувала понад сто етнічних груп, а радянський період з 1922 по 1991 рік супроводжувався примусовою русифікацією та депортацією мільйонів людей, зокрема литовців під час операції "Прібой" 1941 року, коли сталінський режим депортував близько 300 тисяч балтійців. За даними звіту Freedom House за 2025 рік, сучасна Російська Федерація продовжує цю практику через культурну дипломатію, фінансуючи пропагандистські наративи на кшталт "русского міра", які легітимізують анексію Криму в 2014 році та повномасштабне вторгнення в Україну в 2022 році.

Ольга Нікітченко висловила свою вдячність литовському народу, підкресливши: "Литва, як жодна інша країна, розуміє, як російська культура протягом десятиліть використовувалась для маскування та виправдання імперського домінування. Історичний досвід Литви сформував особливий імунітет у суспільстві — здатність чітко ідентифікувати російські наративи як інструменти контролю, а не як відображення 'великої культури'". Дійсно, Литва, яка здобула свою незалежність у 1990 році після півстолітньої радянської окупації, стала одним із найактивніших союзників України: з початку повномасштабної війни Литва надала понад 1,5 млрд євро допомоги, включаючи військову, та прийняла близько 100 тисяч українських біженців, згідно з даними Єврокомісії на листопад 2025 року.

На закінчення своєї промови посол акцентувала увагу на тому, що "цей захід має виняткову важливість - адже життєво необхідно усвідомлювати, що культура здатна як підтримувати тиранію, так і звільняти людей від її впливу".

Ключовим доповідачем стала доктор філософських наук, професорка Київського національного університету імені Тараса Шевченка та голова Наглядової ради Українського культурного фонду Наталія Кривда. У презентації на тему "Культура як простір міфодизайну: чому імперські наративи так важко подолати?" вона проаналізувала, як міфи про "велику Росію" закріплюються в колективній свідомості. Кривда, яка з 2018 року є експерткою фонду та кураторкою програм з європейської інтеграції, зазначила, що подолання таких наративів вимагає деколонізації культурного простору. 14 листопада, в день конференції, вона також оголосила пріоритети Українського культурного фонду на 2025 рік - шість напрямків, включно з підтримкою талантів та відновленням культурної спадщини, з бюджетом на гранти понад 500 млн гривень, що спрямовані на протидію російському впливу через українські проекти.

Учасники обговорення, серед яких виділявся професор політики Доннах О'Бічейн з Дублінського міського університету, який представив основну доповідь з тезою, що "імперіалізм є не помилкою системи, а її невід'ємною частиною", звернули увагу на недоліки в дослідженнях російського колоніалізму.

Зокрема, в аналізі 2024 року, проведеному аналітиками Atlantic Council, підкреслюється, що досвід народів Кавказу, Центральної Азії та Східної Європи, таких як чеченці та татари, які зазнали геноцидів і процесів русифікації, залишається недостатньо врахованим. У той же час культура продовжує залишатися важливим інструментом зовнішньої політики Російської Федерації: щорічні витрати Москви на "м'яку силу", включаючи медіа, як-от RT та Sputnik, перевищують 1 мільярд доларів, що служить для легітимації її амбіцій, як зазначає Carnegie Endowment for International Peace у своєму звіті за 2025 рік.

Організатори та учасники висловили подяку за продуктивну дискусію, яка порушила питання масштабів викликів, пов'язаних з російським імперіалізмом як комплексним феноменом — від історичних імперій до агресії під проводом Путіна. За словами Нікітченка, подібні заходи сприяють колективним зусиллям у протидії цій загрозі в усіх її проявах: від наукових досліджень до дипломатичних ініціатив. Конференція стала важливим етапом у формуванні "імунітету" до імперських наративів у Європі, особливо напередодні запланованого саміту НАТО у Вільнюсі в 2026 році.