Николай Томенко: Как советская власть разрушила "Царство белого мрамора" на Аскольдовой могиле в Киеве — Блоги | OBOZ.UA

Сьогодні Україна вшановує День пам'яті Героїв Крут.

Серед історико-меморіальних місць пов'язаних із сьогоднішньою важливою датою і Аскольдова могила, про що читаємо у знаменитому вірші Павла Тичини "Пам'яті тридцяти".

Чому українських патріотів похоронили саме тут?

Дослідники стверджують, що на дніпровських схилах Аскольдової могили в 1786 році було створено кладовище для вшанування видатних мешканців Києва.

У цьому місці знайшли вічний спочинок відомі діячі культури та суспільства, серед яких меценати Василь Тарновський-старший і його син Василь Тарновський-молодший, письменник Андрій Подолинський разом із сином, ученим і громадським активістом Сергієм Подолинським. Тут також спочиває лікар Франц Мерінг, акторське подружжя Миколи Соловцова та Марії Глєбової, підприємець і меценат Василь Симиренко, голова Біржового комітету Києва Микола Хряков, видатний архітектор Георгій Шлейфер, а також військовий льотчик Петро Нестеров, автор знаменитої "мертвої петлі".

Поступово Аскольдова могила перетворилася на одне із красивих місць Києва, яке місцеві жителі називали "царством білого мармуру" і з якого відкривався чудовий вигляд на Дніпро. Некрополь складався не просто з пам'ятників, а із сімейних склепів висого мистецького рівня. Так фамільний мавзолей Василя Тарновського-молодшого із сім'єю був обнесений залізною огорожею, в яку було вмонтовані зображення ліри, а на дверцятах - гербовий щит. Біля чотирьох плит із білого мармуру, у головах яких був сімейний склеп, височів хрест із рослинним орнаментом, виготовлений теж із білого мармуру.

На Аскольдовому цвинтарі спочивають близько двох тисяч видатних особистостей та знаменитостей.

У цьому місці Центральна Рада УНР ухвалила рішення про поховання Героїв Крут 10 березня 1918 року. Газета "Нова Рада" надає таку характеристику цьому траурному заходу:

Вчора відбувся прощальний обряд для студентів та гімназистів, які героїчно віддали свої життя, захищаючи Україну від агресії північних ворогів.

...Коло будинку Ц.Ради процесію зустрів уряд: члени Ради на чолі з проф.Грушевським і міністри на чолі з В.Голубовичем...Далі похід рушив по вулицях Фундуклеєвській, Хрещатику, Олександрівській на Аскольдову могилу".

31 травня 1919 року радянська влада вирішила закрити цвинтар. Але найстрашніше відбулося в 1934 році - очільники більшовицької України вирішили перетворити знаменитий некрополь на міський парк "Аскольдова могила". Тож по-варварськи було зруйновано численні склепи і надгробки, які були утилізовані, а частину статуй передали студентам Художнього інституту як натуру. Збереглися лише поодинокі поховання, які перенесли до інших цвинтарів: Василя Тарновського на Звіренецьке, Петра Нестерова на Лук'янівське, подружжя акторів Миколи Соловцова та Марії Глєбової на Байкове кладовище...

Церкву в Миколаєві, що знаходилася поблизу, у 1936 році адаптували під ресторан, а в 1938 році її реконструювали в павільйон для парку.

Востаннє Аскольдова могила використовувалася як цвинтар під час нацистської окупації Києва. Тут організували цвинтар німецьких офіцерів і солдатів, яких хоронили рядами під одинаковими дерев'яними хрестами. Ці поховання були знищені після звільнення Києва. Натомість було влаштовано невелику алею могил військових радянської армії, які відзначилися при обороні та звільненні міста. Пізніше їх перенесли до парку Вічної Слави.

Сьогодні Аскольдова Могила перетворилася на важливу історико-меморіальну локацію в українській столиці. Крім Меморіалу Героям Крут, тут розташовано пам'ятний знак, присвячений 200-річчю Тараса Шевченка, який колись зобразив цю місцевість у своїх творах. Також у храмі Святого Миколая встановлено пам'ятник князю Аскольду.

(роботи авторства відомих скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова).

Не залишаємо без уваги і супротивників!