Николай Томенко: Как Харьков, переживший войну, превратился в символ свободы, стойкости и украинской идентичности -- Блоги | OBOZ.UA

У російської армії агресорів, варварів і грабіжників під проводом терориста путіна завжди були свої специфічні наміри щодо Харкова.

Під час Революції Гідності, російські агресори намагалися реалізувати проект, відомий як "русская весна", у Харкові, для чого навіть направили туди Віктора Януковича. І досі існують чутки про величезні фінансові вливання з Росії, метою яких було спонукати Харків відкрити свої ворота для російської техніки. Проте ця спецоперація зазнала невдачі.

Удруге Харків став об'єктом підготовки для повторення більшовицького вторгнення в Україну, як це було в 1919 році, але вже в 2022 році. Російські війська планували швидкий вхід до міста, супроводжуючи це активною пропагандою місії "звільнення російського Харкова від бандерівців-нацистів".

І цей путінський блискавичний наступ також зазнав повного краху.

Які причини того, що замисел путіна щодо перетворення Харкова на "столицю русского міра" став каталізатором утвердження Харкова як символу СВОБОДИ, НЕЗЛАМНОСТІ та УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ?

Бо прихильники та слуги Путіна НЕ МАЮТЬ уявлення про історію нашого УКРАЇНСЬКОГО ХАРКОВА!

У свій час це незалежне козацьке місто стало притулком для нашого наймудрішого співвітчизника - Григорія Сковороди. Саме тут виникли його "Байки харківські", які стали своєрідним моральним орієнтиром для ВІЛЬНОЇ ЛЮДИНИ. Більш того, "Філософію серця" та ідею "Спорідненої праці" міг створити тільки УКРАЇНЕЦЬ.

Саме в Харкові його учень Василь КАРАЗІН, який зазначав про Григорія Савича, що "під чубом і в українській свитці ми мали свого Піфагора, Оригена, Ляйбніца", заснував один з перших університетів у Східній Європі.

Ще один відомий харків'янин, Григорій Квітка-Основ'яненко, не тільки підтримував українську творчість Тараса Шевченка, але й у своїй роботі "Салдатський портрет" (1833) застерігав про загрозливу для українців аморальну експансію м@скалів. Він вказував на їхню "московську поведінку", яка була спрямована на те, щоб "зі всього здерти... і де б не знайти можливості для наживи".

Ректор Харківського університету в період з 1841 по 1849 рік, український письменник та перекладач Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ у своїй знаменитій байці "Пан і собака" наводив на роздуми навіть харківських собак, застерігаючи їх від небезпеки мародерства з боку московитів.

"...аби іноді м@скалі..."

(А тоді на селі їх було чимало).

"Щоб м@скалі, кажуть, не зайшли до сховища".

ХАРКІВСЬКІ РОМАНТИКИ, серед яких були Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Ізмаїл Срезневський та Микола Костомаров, активно популяризували українську історію, національні традиції, звичаї та фольклор. Більше того, Микола Костомаров, надихнувшись українською ідеєю в Харкові, після переїзду до Києва не лише став членом "Кирило-Мефодіївського братства", але й створив своєрідну апологію УКРАЇНСЬКОГО МЕСІАНСТВА у своїй праці "Книга буття українського народу".

У Харкові, в 1898 році, завдяки зусиллям родини Алчевських був створений ПЕРШИЙ в Україні та другий у світі пам'ятник Тарасу Шевченку, виконаний скульптором В.О. Беклемішовим.

У кінці 19 століття саме Харківська студентська громада почала використовувати у своєму середовищі наше знамените гасло "СЛАВА УКРАЇНІ!".

У лютому 1900 року в Харкові Микола Міхновський представив свою працю під назвою "Самостійна Україна".

Щодо свого студентського часу майбутній мер Харкова та один із засновників Української академії наук, автор "Історії Слобожанщини" Дмитро БАГАЛІЙ висловиться так:

"Моя українізація не була примусовою, а мала стихійний характер і закінчилася за студентських років до 1880 р. Відтоді з мене назавжди вже зробився цілком свідомий українець".

Слід також не забувати про етап безплідних надій та ілюзій української інтелігенції, а також про спроби знайти спільну мову і демократично співіснувати з "хорошими російськими революціонерами та демократами" в період, коли Харків був столицею радянської України. Короткочасна УКРАЇНІЗАЦІЯ завершилась жорстоким знищенням української культури, яке залишилося в пам'яті під назвою "РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ". Масові репресії проти культурних діячів у Харкові стартували в травні 1933 року з арешту письменника Михайла Ялового та самогубства автора гасла "ГЕТЬ від МОСКВИ" Михайла ХВИЛЬОВОГО, а закінчилися в карельському урочищі Сандармох, де було вбито понад 250 українських письменників та науковців.

Який же був правий Остап Вишня, коли в Харкові написав свій знаменитий "Шовінізм", в якому здивовано відреагував на ставлення до України "дружніх" російських більшовиків:

"Українцем можеш бути, а любити Україну - зась! Повісять!.."

Цей історичний ланцюг подій та видатних особистостей ХАРКОВА, що належить до України, можна розширювати безмежно...

На завершення ще раз нагадаю про нашого найрозумнішого українця та патріота Харкова Григорія Савича Сковороду. У своїй "Молитві за Харків" він висловлював переконання, що це "Місто Захарії стане, як ЯСНЕ СОНЦЕ".

Сподіваємося на те, що спільною боротьбою за нашу ВОЛЮ і НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ми наближаємо ту довгоочікувану мить, коли ХАРКІВ і УКРАЇНА стануть мов СОНЦЕ ЯСНЕ!

(Із мого виступу на Урочистій академії з нагоди 220-річниці заснування Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, 220-річчя розвитку педагогічної освіти на Харківщині та з нагоди присудження мені звання ПОЧЕСНОГО ДОКТОРА ХГПУ.