Николай Томенко: Киев или Москва — цивилизационный выбор XXI века накануне 80-летия окончания Второй мировой войны — Блоги | OBOZ.UA

Триває світоглядний вибір країн світу щодо шляхів вшанування памʼяті жертв нацизму та 80-річчя завершення Другої світової війни.

Держава-терорист на чолі з міжнародним вбивцею-злочинцем Путіним включила всі можливі й неофіційні методи щодо залучення керівників держав світу на так званий парад перемоги в Москві 9 травня 2025 року. Щоб зрозуміти, який неймовірних фінансових та дипломатичних зусиль докладає путінська росія до організації цього дійства, варто нагадати, що з 2010 року путін ососбисто обгрунтовує доктрину "победы россии у Великой Отечественной войне БЕЗ УКРАИНЫ". А переписування історії Другої світової світової в інтересах партійних вождів Росії розпочав ще Сталін в 1944 році, коли показово заборонив знаменитий твір Олександра Довженка "Україна у вогні".

Ось як автор відреагував на це обмеження:

"УКРАЇНА ЗАЗНАЛА НИЩЕННЯ, ЯКЕ НЕ ПІДДАЄТЬСЯ ПОРІВНЯННЮ З ЖОДНОЮ ІНШОЮ КРАЇНОЮ У СВІТІ. Усі міста зруйновані та пограбовані. Ми залишилися без шкіл, університетів, музеїв та бібліотек. Наші історичні архіви знищені, загинули твори живопису, скульптури та архітектури. Війна знищила всі мости, дороги, а національну економіку поставила на коліна, забрала життя людей, знищила, повісила, змусила до втечі. У нас майже не залишилося вчених, а майстрів — обмаль. І коли я чую ЗВИНУВАЧЕННЯ за "Україну в огні" у НАЦІОНАЛІЗМІ, мені стає жаль, сумно на душі..."

Як видно, Путін продовжує справу Сталіна, переписуючи історію війни та ігноруючи ключову роль України та союзників антигітлерівської коаліції.

Якими ж цинічними і фальсифікованими особами потрібно бути, щоб заборонити навіть згадувати про УКРАЇНСЬКІ ВТРАТИ та ВНЕСОК у Другій світовій війні.

Повернемося ще раз до "Щоденників" фронтовика Олександра Довженка:

"Внаслідок війни Україна зазнала втрат у розмірі тринадцяти мільйонів людей. І це, можна сказати, з певним оптимістичним перебільшенням... Якщо ж ми додамо ще два-три мільйони, навряд чи ми помилимося. Перед початком війни з Західної України було депортовано півтора мільйона осіб, і зараз продовжуються висилки. Відновлення народжуваності можна очікувати лише приблизно в 1950 році."

Відомий історик Володимир Косик у своїй праці "Україна і Німеччина під час Другої світової війни", спираючись на радянські документи, підкреслює, що:

У січні 1941 року населення Української РСР становило 41,9 мільйона людей, з яких 14 мільйонів мешкали в містах. На 1945 рік чисельність населення на території України зменшилася до 27,4 мільйона, з яких 7,6 мільйона проживало в міських районах.

Таким чином, загальні демографічні втрати оцінюються приблизно в 14,5 мільйона осіб, включаючи загиблих, тих, хто помер від хвороб і голоду, евакуйованих, депортованих, мобілізованих, емігрантів, а також втрати в природному прирості.

Якщо ж брати до уваги прямі втрати, а це більш як 5,5 мільйонів цивільних жертв і 2,5 мільйона загиблих на фронті, то ці 8 мільйонів загиблих, тобто 19 % від усього населення і 40 - 44% від загальних втрат у війні всього СРСР.

Інший вимір "Української" Другої світовій війни - це вклад українського народу в перемогу над нацизмом:

- понад 2,5 мільйона українців нагороджені орденами і медалями;

У 2020 році звання Героя отримали 2020 осіб, 32 з них стали двічі Героями, а льотчик Іван Кожедуб здобув це почесне звання тричі.

У складі чотирьох Українських фронтів, що звільняли Європу від нацистського режиму Гітлера, українці становили найбільшу частину. Зокрема, в рамках 1 Українського фронту понад 50% військових були українцями.

- українці воювали проти нацистської Німеччини в складі інших армій.

У Канаді налічується приблизно 45 тисяч, у США – близько 80 тисяч, в Польщі – приблизно 120 тисяч, у Франції – 5 тисяч, а у Чехословацькій бригаді Л. Свободи – понад 50% від загальної чисельності...

Отож, роль тодішної БЕЗДЕРЖАВНОЇ УКРАЇНИ, яка опинилася між двома тоталітарними режимами Гітлера і Сталіна, стала, без сумніву , ВИРІШАЛЬНОЮ в часи Другій світовій війні.

Сьогодні, в той час як НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА стоїть на захисті своєї ВОЛІ та СВОБОДИ, а також захищає демократичні цінності всієї ЄВРОПИ, світ повинен зайняти чітку позицію:

Їхня роль на "параді в Москві" поруч із товаришами терориста путіна чи

в Києві разом із українським народом, який боронить свою свободу і незалежність.

Вірю, що 8 травня 2025 року, в День Пам'яті, Україна повинна зібрати в Києві всіх своїх друзів і партнерів, щоб продемонструвати єдність цивілізованого світу в протистоянні терористичній державі.

Нехай наш спільний девіз звучить так:

"ПЕРЕМОГЛИ нацизм Гітлера - ЗДОЛАЄМО і рашизм путіна".

Бо хто не підтримує нас, той на боці путіна та його союзників-диктаторів!