Німецька кірха та таємничий будинок, що сльозить: які секрети приховує Лютеранська вулиця в Києві?

Київ -- місто тисячолітньої історії, де кожна вулиця може розповісти свою унікальну історію. Серед них особливе місце займає вулиця Лютеранська -- один із найбільш атмосферних куточків старого міста, де зберігся дух минулих століть.

Розташована в елітному районі Липки, ця невелика вулиця стала свідком багатьох історичних подій та зберегла архітектурні шедеври різних епох. Від німецької кірхи до загадкового Будинку плакучої вдови -- кожна будівля тут є живим свідченням багатонаціональної історії української столиці.

На початку вулиця носила ім'я Графська. Є декілька теорій щодо її назви: можливо, вона була пов'язана з родинами графів Левашова та Гур'єва, які жили неподалік, або ж виникла від географічних особливостей місцевості – зокрема, від Графської гори.

У XIX столітті питанням організації вулиць активно займався київський генерал-губернатор Микола Анненков. Його робота в цій сфері виявилася настільки впливовою, що виникла ідея назвати вулицю на його честь.

Згодом вулиця була названа Лютеранською. Це сталося через те, що тут оселилася німецька лютеранська громада, яка вирішила створити свій духовний осередок - кірху, що мала суттєве значення для життя місцевої спільноти.

Історія лютеранської церкви в Києві бере свій початок в кінці XVIII століття, коли громада оселилася на Подолі. Однак, після жахливої пожежі 1811 року, їй довелося шукати нове місце для свого храму. В результаті, новим домом для церкви став район Липки, зокрема територія, на якій сьогодні розташована вулиця Лютеранська, 22.

Зі зростанням німецької громади в місті, у 1857 році була освячена нова кам'яна кірха, зведена в готичному стилі за проектом видатних архітекторів Штрома і Шлейфера. Ця церква вразила своєю чудовою акустикою і перетворилася не лише на місце поклоніння, але й на важливий освітній центр.

У період існування кірси діяли чоловіче реальне училище та жіноча гімназія, які славилися строгими порядками та високим рівнем навчання. Це були навчальні заклади, де здобували освіту діти німецьких переселенців та інших жителів Києва, що високо цінували німецькі педагогічні традиції.

Однією з найзначніших історичних конструкцій на Лютеранській вулиці є будівля під номером 16, яка є благодійним комплексом, відомим як Сулимівка. Ця назва походить від імені першого власника – генерала та землевласника Акіма Сулимі, котрий є нащадком знаменитого українського гетьмана Івана Сулими.

Після кончини Акіма Сулими, будівля була передана у державну власність з ясною метою — підтримувати тих, хто цього потребує. У 1859 році відбулося урочисте відкриття благодійного комплексу, на якому був присутній імператор Олександр II.

Сулимівка перетворилася на справжній оазис милосердя: тут знаходили прихисток літні люди, учениці гімназій та вдови. У комплексі працювали госпіталь, різноманітні майстерні й церква Святого Олександра Невського. Сьогодні цей історичний будинок повністю відновлений і знаходиться у приватних руках, але досі зберігає атмосферу благодійності, що панувала в минулі часи.

Ще одна цікава архітектурна пам’ятка на вулиці Лютеранській - це будинок під номером 23, який відомий як "Будинок плакучої вдови". Побудований у 1907 році за проектом архітектора Едуарда Братмана, ця споруда в стилі модерн вирізняється незвичним жіночим образом, що прикрашає її фасад.

Особливість скульптури полягає в тому, що під час дощу складається враження, ніби жіноче обличчя плаче - вода стікає, створюючи ефект сліз. Це надає будівлі певної містичної атмосфери та робить її однією з найромантичніших споруд Києва.

Перший господар цього будинку, купець Сергій Аршавський, навряд чи міг уявити, що його житло стане архітектурною істоією. Після націоналізації у 1918 році тут розміщувалися різноманітні організації, а нині приміщення займають державні структури. Незважаючи на зміни власників та функцій, будинок зберігає спогади про своє минуле і лишається одним із найяскравіших зразків київського модернізму.

Сьогоднішня Лютеранська вулиця нагадує музей під відкритим небом, де кожна споруда має свою особливу історію. Прогулюючись цим місцем, можна спостерігати різноманітні архітектурні стилі: від класицизму до модерну, відчути атмосферу різних епох і уявити, як жили кияни в різні часи.

Лютеранська вулиця є яскравим свідченням багатокультурної історії Києва, підкреслюючи важливу роль німецької громади у формуванні міста. Ця вулиця ілюструє, як різні народи та релігійні течії існували в гармонії в українській столиці, збагачуючи її культурну спадщину.

Раніше "Телеграф" повідомляв про яр, де збиралися люди без постійного місця проживання. Наразі ж на цій вулиці розташувалися посольства європейських держав.