"Оаза?" - це виставка, яка надає нове життя Львівському палацу мистецтв.

У Львівському палаці мистецтв відбувається колективна виставка під назвою "ОАЗА?", в якій беруть участь 39 українських художників і художниць. Кожен з них представив унікальний твір, пов'язаний спільно обраною темою. Хоча кожна робота є самодостатньою, вони також взаємодіють між собою, створюючи єдиний мистецький простір і запускаючи внутрішній діалог. Це перший проєкт у рамках оновлення палацу.

Минулого року скульптори Володимир Семків та Денис Шиманський запросили мене на благодійний аукціон під назвою "Друзі для друзів". Це був захід, на якому одні учасники передавали свої витвори на продаж, інші їх купували, а всі разом підтримували тих, хто зараз служить у ЗСУ. Таким чином, виникло унікальне коло допомоги, де кожен ставав другом для когось і отримував підтримку від інших. Я помітив, що серед митців існує активне товариство, яке швидко налагодило зв'язки. Саме так і народилася ідея цього проєкту. Ми вирішили організувати велику виставку в Палаці мистецтв. Її цінність, окрім художнього аспекту, полягає в горизонтальній організації, - поділився ініціатор виставки, підприємець Северин Хобзей.

Робота над виставкою розпочалася ще в березні. Саме тоді була вигадана назва. Усі учасники одностайно погодилися, що необхідно створити справжню оазу мистецтва.

Зокрема, Володимир Семків підкреслював, що назва "ОАЗА?" повинна бути з питальним знаком, оскільки в умовах війни створювати оазу неможливо. Проте, як зазначав Володко Кауфман, Львів став вимушеною оазою для митців. Під час наших роздумів ми вирішили експериментувати з форматом виставки, де кожен може стати куратором власного проекту. Щодо учасників проєкту, то до нього органічно приєдналися 39 осіб, - ділиться своїми думками Северин Хобзей.

Крім того, проєкт вирізняється своєю оригінальною організаційною структурою. Фінансування виставки здійснювалося не лише однією компанією чи особою, як це зазвичай трапляється. У цьому випадку підтримку надали численні люди та цілі сім'ї, які бажали стати частиною концепції створення мистецької оази.

"Ми домовилися за стипендії для кожного. Володя Семків зробив з дерева авторські скалочки. Їх можна було придбати. Загалом, було лише 39 маленьких скалочок та 15 великих - лімітована кількість, які ми обмінювали на меценатську підтримку. Таким чином ми сформували бюджет для проєкту. Цікаво, що виставку підтримало фактично не 54 особи, а 54 родини. Це ще одна унікальність цієї виставки. Також кілька скалок ми подарували людям, які нам допомагали. Зокрема родині Ярослава Рущишина", - додає він.

"Особливістю цього проєкту є його незалежність від куратора. Участь взяли 39 відомих художників, переважно з Львова, але також з інших міст. Кожен з них створив свій власний проект і самостійно обрав місце для його реалізації. Було цікаво спостерігати, як кожен з художників долав свій егоїзм," – поділився з ZAXID.NET художник і учасник виставки Влодко Кауфман.

"Дивовижно, як спокійно відбувся поділ простору і з якою художньою доцільністю керувалися митці, адже вони змогли самоорганізуватися. Це яскравий приклад того, як творче середовище може функціонувати на основі довіри, поваги та спільного бачення", - підкреслює директор палацу Левко Ванькович.

"Митці самостійно визначали локації для розміщення своїх робіт. Більше того, якщо хтось висловлював потребу в додатковому просторі для свого твору, інші охоче це враховували. Основною метою було створення гармонійної та вражаючої експозиції. Кожен учасник виступав у ролі куратора власного проєкту, а разом вони сформували колективне кураторство виставки", – додав Северин Хобзей.

Проєкт зайняв усі куточки Палацу мистецтв — від трьох поверхів до відкритого даху, куди тепер можна потрапити за допомогою інклюзивного ліфта. На цій верхній площі розмістилася інсталяція художника Влодка Кауфмана.

Учасники виставки: Влодко Кауфман, Олексій Абрамов, Мирослава Бачкур, Микита Віска, Артур Гармідер, Андрій Гелитович, Віталій Грех, Сергій Грех, Сергій Декалюк, Богдана Давидюк, Андрій Дудченко, Дзвенислава Загайська, Стас Жалобнюк, Маргарита Журунова, Олексій Коношенко, Антон HUDO, Павло Круппот, Ольга Кузюра, Богдан Кухарський, Микола Лукін, Богдан Локатир, Ірина Максимова, Максим Мазур, Інна Харчук, Марія Пляцко, Андрій Підлісний, Тарас Попович, Сергій Радкевич, Вікторія Романчук, Андрій Роїк, Наталя Сацик, Петро Сметана, Софія Станко, Юлія Семків, Володимир Семків, Вероніка Чередниченко, Андріана Чуніс, Денис Шиманський, Ярина Шумська.

Оаза – це особистий простір, де можливо все і нічого? Це те, що ми прагнемо знайти у світі невизначеності та нестабільності. Оаза символізує місце надії та порятунку, чи все ж є це лише втеча від реальності? Чи можна вважати оазою вимушений куточок відносного спокою? А може, це те, чого ти щиро бажаєш, але воно завжди залишається поза досяжністю? Врешті-решт, оаза – це спосіб самовираження автора в "безмежних" просторах мистецького палацу, як зазначено в анотації до виставки.

"Концепція та назва проєкту дуже актуальна та цікава сама по собі. А в час війни вона набуває абсолютно нового сенсу. Ми маємо території, які є випаленими пустками і маємо надію, що на них щось з'явилося. І мені подобається, що ці теми не подаються прямолінійно. Тобто відбулася така романтична історія перезапуску простору", ‒ вважає Кауфман.

Однією з основних задач експозиції є модернізація функціонування Палацу та відновлення довіри до нього як до важливої мистецької інституції. Виставка "ОАЗА?" представляє собою перший, але визначальний крок у цьому напрямі. Згідно з висловлюваннями керівництва, процес перезавантаження включає не лише фізичні зміни, але й концептуальні метаморфози самого простору.

"Палац мистецтв стає простором для діалогу, рефлексій, сумнівів, експериментів сучасних українських митців і мисткинь. Оаза - це відновлення розмови про мистецтво в стінах Палацу. Це повернення. До себе. До сенсу. До мистецтва", ‒ наголошують вони дещо пафосно, проте оптимістично не лише для самого виставкового простору, але і для мистецького середовища міста.

Переглянути виставку можна до 26 серпня.