Молодого чоловіка, який облив окупаційну адміністрацію в Криму синьою та жовтою фарбами, засудили до величезного терміну ув'язнення.

-- В цивілізованих країнах за те, що вчинив Богдан, можна отримати адміністративне покарання, проте російська влада "повісила" на мого брата чотири (!) статті за тероризм, -- розповіла "ФАКТАМ" Олександра Баркова. -- Під час слідства Богдана жорстоко катували. Зараз він відбуває покарання у сумно відомій політичній в'язниці Владимирський централ. Цього місяця (23 листопада) брату виповниться 30 років. Мені боляче від думки, що половину його молодості може забрати в'язниця.

Наша родина сподівається, що Богдана вдасться обміняти. Проте, на превеликий жаль, обміни політичних в'язнів відбуваються дуже рідко -- через небажання нинішньої російської влади їх відпускати. Особливо це стосується кримчан. Тому дуже важливо говорити про цю проблему якомога голосніше, щоб вона була на слуху -- підіймати її в засобах масової інформації, соціальних мережах, на різних заходах. Це дає шанси на обміни. Причому підіймати не тільки питання політв'язнів, але й полонених -- як військових, так і цивільних (їх наразі понад 20 тисяч).

Богдан — хлопець-сирота, який у ранньому віці втратив своїх батьків. Моя мама мріяла про те, щоб його усиновити. Але в результаті, опіку над ним взяла його бабуся, що мешкає в Євпаторії. Так Богдан залишив рідну Запорізьку область, де проживала наша родина, і переїхав до Криму. Варто зазначити, що з цією бабусею ми не підтримуємо зв'язок, оскільки вона має проросійські погляди.

Чи ви є кузиною Богдана?

Ні, він мій троюрідний брат. Проте ми маємо дуже тісні стосунки. По суті, найближчими родичами Богдана залишаються моя бабуся, моя мама та я.

Ознайомтеся також: У всіх затриманих були обпечені мови: чотири місяці російські військові утримували священника в ізоляційній камері, де безперервно звучала музика.

-- Богдан радився з вами перед тим, як наважився облити фарбою окупаційну адміністрацію?

-- Ні. Але мені достеменно відомо, що він своєю акцією продемонстрував обурення жахливими злочинами російських військ в Бучі, Ірпені, Гостомелі. Обливши синьою та жовтою фарбами фасад окупаційної адміністрації в Євпаторії (це був свого роду перформанс), брат протестував проти масових вбивств, катуванні та викрадень цивільних. Важливо розуміти, що він людина розсудлива. Розумів, що його вчинок може мати важкі наслідки для нього, проте наважився. Я пишаюсь своїм братом.

Яким чином ви дізналися про причини його дій?

З моменту початку повномасштабної війни наше спілкування з Богданом стало набагато інтенсивнішим, ніж раніше. Він дуже переживав за нас, особливо враховуючи, що мої найближчі родичі опинилися в окупації в Запорізькій області. Незважаючи на те, що бої відбувалися на околицях Києва, я залишалася в столиці. Тому я могла усвідомлювати й відчувати настрій мого брата.

Коли після звільнення Київщини стало відомо про трагедію в Бучі, Ірпені, Гостомелі та багатьох інших населених пунктах, Богдан був глибоко вражений цими подіями. Насильство абсолютно неприйнятне для нього, адже за своєю природою він пацифіст. Як форму протесту брат обрав виключно мирний захід. Проте, в результаті, він отримав чотири статті за тероризм! З точки зору російської влади, просто розлити фарбу на адміністративну будівлю — це терористичний акт! Це не правосуддя, а справжній жах!

Чи є ваш брат митцем за професією?

На даний момент його представляють в іншому світлі, хоча насправді він спеціалізувався на 3D-візуалізації та має пристрасть до живопису.

-- Під час слідства бабусі дозволяли побачення з Богданом?

Це викликало певні труднощі, проте бабуся завжди знаходила спосіб організувати зустрічі та надсилати пакунки.

Богдан ділився з нею, що його мучать.

Ми отримали інформацію про тортури (перше побиття почалося відразу після затримання) від адвоката та з таємно написаних листів, які Богдан зміг передати через цього захисника. Спочатку зв'язок із Богданом здійснювався виключно через його адвоката.

Не можу зрозуміти, як Богдану вдалося скласти ті листи. Можу лише стверджувати, що у легально надісланих листах про катування він не міг згадати, адже цензура це б не дозволила.

Хочу підкреслити, що навіть у відеозаписі, який опублікували загарбники, чітко видно, що мого брата побили — його футболка була порвана, а волосся розпатлане. Такий вигляд абсолютно нехарактерний для Богдана, тому я одразу зрозуміла, що він зазнав насильства.

З листів ми знаємо, що брата катували електричним струмом, змушуючи дати неправдиві свідчення. Але дух його лишається незламним -- навіть у в'язниці Богдан бореться за всіх політичних в'язнів, а також не втрачає надію, що вдасться звільнити і його.

Читайте також: "Зрадник, що мучив мене в донецькому СІЗО, втік до Франції": український патріот з Донбасу витерпів сім років ув'язнення в самопроголошеній днр.

Чи я вірно розумію, що ви змогли знайти адвоката, який є незалежним і працює сумлінно?

Отже, знайти кваліфікованого юриста нам допомогли українські правозахисники. Але спочатку окупаційна адміністрація Криму призначила Богдану адвоката (можливо, вона працює на ФСБ), яка намагалася переконати його свідчити проти себе, запевняючи, що якщо він визнає провину, то отримає менший термін ув'язнення. Варто зазначити, що в таких ситуаціях державні адвокати зазвичай радять підзахисним саме таке -- це звична практика для путінської Росії.

Які моменти з листів Богдана, написаних з в'язниці, залишили у вас найбільше враження?

Найбільш поширеним у мережі став лист Богдана з заголовком "Моя мама – це Україна!" Для цього хлопця-сироти ці слова несуть глибокий зміст. Хочу згадати ще один лист, присвячений наручникам. Коли Богдана етапували на суд у Росії, в Ростові-на-Дону, його руки були сковані кайданками з написом "made in Ukraine". Це справило на нього сильне враження – окупанти навіть вкрали такі деталі. Вони забрали не лише його життя, але й Крим, мирне небо для людей, і навіть кайданки...

Богдан — це людина, сповнена творчості, його листи насичені образами та емоціями. Особливо мене вразила його алегорія "Чи бачили ви, як відходять метелики?". У ній чітко прослідковується паралель між цими вишуканими істотами та політичними в’язнями. Це, по суті, розповідь про життя людей, які опинилися за ґратами.

Які саме формальні обвинувачення пред’явили загарбники Богдану?

Вчинення терористичного акту, спроба організації теракту, заклики до насильства та інші подібні безглузді звинувачення абсолютно не мають нічого спільного з діями мого брата.

-- У Владимирському централі брата тримають в одиночній камері?

Ні, він перебуває там разом з кількома іншими ув'язненими. Як мені відомо, серед них є й Аппаз Куртамет, наймолодший український політв'язень, якому Росія призначила сім років ув'язнення. У Владимирському централі також відбувають покарання ще кілька політичних ув'язнених з Криму.

Ознайомтеся також: "У сина на спині залишилися сліди від електрошокера - його били в одне й те ж місце, рани не встигали гоїтися," - розповідає мати військового медика, який був звільнений з полону.

-- Брату дозволяють телефонувати вам з цієї тюрми?

-- На жаль, ні. Поки що не було жодного дзвінка. Дозволяється листування, але листи йдуть дуже довго. Крайній раз я чекала на звісточку від Богдана цілий місяць. А він мого листа взагалі не отримав.

Чи існує можливість повторного розгляду справи вашого брата?

-- Фактично ні. Адже вже розглядалася апеляція, і це не дало бажаного результату.

Раніше "ФАКТИ" розповідали про страшну долю української журналістки Вікторії Рощиної, яка потрапила до російського полону, а через вісім місяців невідомості рідні взнали, що в неволі вона померла.