Оборонна церква XV століття на Поділлі, відреставрована з залишків.

Костел відбудували, але він втратив первісний вигляд

Кілька століть тому Поділля було військовим форпостом, який оберігав Річ Посполиту від набігів ординців. Тому більшість архітектури була оборонною, навіть сакральна. У селі Зіньків на Хмельниччині зберігся костел XV ст. Ще 50 років тому він був у стані руїни, без даху і з повністю знищеним інтер'єром. Нині ця давня будівля знову є храмом та архітектурною пам'яткою. Історію оборонного костелу розповіли на сторінці Національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець".

У 1453-1454 роках місто Зіньків перебувало у власності старости Яна Лаща. Це містечко успішно вирішувало свої економічні та оборонні задачі. На його території розташовувався замок, а під його підніжжям збудували костел.

Церкву спорудили поблизу замку (зображення Петра Грушка з Вікіпедії)

"Точний час зведення костелу залишається невідомим. Вірогідно, у 1450-х роках поблизу замку було збудовано костел Св. Трійці для вірян, які прибули з розграбованого міста Рів (Бар), а також для місцевого католицького населення. Відповідно до візитації костелу 1830 року, зазначено, що Андрій Одровонж заснував цей костел у 1450 році", - повідомив молодший науковий співробітник заповідника Руслан Нагнибіда.

Невдовзі костел був укріплений за рахунок встановлення двох контрфорсів і зведення двох великих аркбутанів, які виконували роль опорних конструкцій у формі висячих напіварок. Після того, як турки залишили Зіньків наприкінці XVII століття, фінансування для оформлення інтер'єру костелу забезпечив Адам Миколай Сенявський.

Підлогу храму викладено теребовлянським червоним пісковиком. Головний вівтар, виконаний з дерева та прикрашений витонченими різьбленнями, підтримують чотири колони, пофарбовані в темно-сапфіровий відтінок, на вершинах яких розташовані статуї. На засуві вівтаря зображено розп'яття Ісуса Христа. Інтер'єр храму вражає поєднанням готичних нервюр склепінь і розкішних барокових фресок.

Позолочені бічні вівтарі прикрашали зображення Непорочної Діви Марії, святого Анни, святого Йозефа Обручника та святого Антонія з Падуї. У кам'яних менсах цих вівтарів зберігалися мощі святого Модеста та святого Вінсента. Орган, розташований на хорах костелу, містив десять регістрів.

Втрачений інтер'єр костелу

Біля вхідної брами була дзвіниця на чотирьох стовпах. Поруч з костелом були будинки пробоща, органіста та шпиталь для бідних. Навчання дітей відбувалось у будинку пробоща. Костельний двір оточував кам'яний мур, поруч висадили фруктовий сад, а на господарському дворі розводили велику рогату худобу та птицю.

Іконографічні джерела другої половини XIX століття свідчать про те, що дах костелу був покритий ґонтом, але на фотографіях 1930-х років вже видно, що він покритий металевими листами. У ніші третього ярусу башти костелу розміщувалася скульптура Діви Марії в образі Непорочної, а сама башта мала барокові форми й була увінчана хрестом.

Металеве оздоблення даху та невисока вежа храму.

У 1938 році радянська влада закрила костел, знищивши його церковне начиння та розбивши орган. Під час Другої світової війни храм отримав серйозні ушкодження. На світлині 1970 року видно, що покриття збереглося лише на дзвіниці та вівтарі. У 1979 році костел був визнаний пам’яткою республіканського значення, проте його стан продовжував погіршуватися.

Костел втратив свій дах і склепіння повністю.

У 1989 році храм, що перебував у занедбаному стані, був переданий релігійній спільноті. Частина його була відновлена, а з південної сторони до пресвітерію було добудовано приміщення для настоятеля. Протягом 1990-х років храм underwent significant renovations, а також була зведена нова дзвіниця.

Сучасний вигляд костелу (фото заповідника і з Google Photo)