Олег Пригода: актор, який поділився своїми думками про роль театру під час війни та розкрив деякі акторські секрети - Кіно.

"Зараз у театрі ставлять вистави, які змушують людей замислитися. І це дуже важливо", - каже актор Національного театру імені Марії Заньковецької Олег Пригода. Війна, новини, втрати - це все стало частиною не лише нашої реальності, а й театру, який вже ніколи не буде таким, як раніше.

Театр здатний встановити емоційний зв'язок між тими, хто на передовій, і тими, хто залишається вдома в очікуванні. Це місце, де фронт і тил переплітаються в єдиній наративі. Він виступає як голос для тих, хто не може висловити свої почуття. Театр існує і розвивається – це свідчення того, що наша боротьба стосується не лише фізичних кордонів, а й душевної сутності нації.

В рамках проекту "Інтерв'ю24" ми мали можливість поспілкуватися з Олегом за чашкою запашної кави в серці Львова. Обговорювали роль театру у 2025 році та дізналися про нюанси акторської діяльності як на театральній сцені, так і на кінознімальному майданчику.

Захоплююче "Він - творіння Божого": бесіда з Марком Дроботом, який виконує роль Івасюка у фільмі "Червона рута"

Сцена або місце зйомок?

Сцена. Театр — це як родина, з якою ти спілкуєшся щодня. Тут можна сваритися, миритися і відчувати любов. Вони знають тебе таким, яким ти є насправді. А ось на знімальному майданчику стосунки з колегами виникають на короткий термін — місяць, два. І зрештою, це завжди закінчується.

Яка роль є вашою улюбленою, яку вам хотілося б виконати ще раз?

Наразі улюбленою є моя перша роль - у виставі "Червона рута". Насправді там я маю три ролі, три персонажі, три епізоди.

Олег Пригода в спектаклі "Червона рута" / Фото з приватного архіву актора.

Репетиції: краще рано вранці чи пізно ввечері?

Основна частина репетицій для акторів відбувається вранці, о 11:00. Це зручно, адже дає можливість підготувати своє тіло та провести розминку.

Яку театральну постановку можете рекомендувати тим, хто вперше збирається відвідати театр?

На сьогоднішній день рекомендую "Червону руту" Максима Голенка. Не лише через її популярність, а завдяки різноманітності тем, які хвилюють сучасного глядача: від стосунків і кохання до страждань, мрій і фантазій. Також варто звернути увагу на "Землю" Давида Петросяна. Ця вистава неодмінно залишить враження. Ви не відчуєте психологічного тиску, проте довго будете пам'ятати про неї.

Наразі в театрі відбуваються постановки, які спонукають глядачів до роздумів. Це надзвичайно важливо.

Актори театру Марії Заньковецької / Зображення з приватного архіву Олега Пригоди

Три терміни, що найкраще характеризують ваше театральне життя.

Любов. Відносини. Повага. Повага і до себе, і до інших людей.

Що для вас означає бути актором сьогодні - у час війни та великої відповідальності?

Життя в театрі – це унікальний досвід. Тут можна відволіктися, зануритися в мрії та уяву. Твій герой може бути абсолютно протилежним тобі. Сьогодні театр для мене символізує саму суть життя. Він спонукає до сміху та сліз. Звичайно, є вистави різного рівня: деякі вражають, інші – ні. І в минулому були постановки, які запам’ятовувалися, а були й такі, що проходили повз. Але мені подобається, що тепер більшість нових вистав має глибокий зміст. Навіть комедії сьогодні повинні бути наповнені ідеями. Люди купують квитки, аби відчути емоції та енергію, і саме за цим вони відвідують театр.

Не можу стверджувати, що "Червона рута" є виключно комедією чи трагедією. У цій виставі присутнє все. Вона захоплює і формує, залишаючи глибокий слід у свідомості глядача. Під час перегляду виникає безліч думок, а емоції охоплюють широкий спектр. Це оповідь про життя нашого видатного Володимира Івасюка, яка відкриває молоді нові грані його постаті, а старшому поколінню дарує можливість зануритися в спогади юності.

Ми мали можливість поспілкуватися з акторським складом мюзиклу "Червона рута" та відвідати закулісся. Це дало нам шанс не лише спостерігати за підготовкою артистів до нового виступу, а й обговорити значення таких театральних проектів для сучасної України.

Так само з виставами "Сірано де Бержерак", "Землею", "Чумою" та багатьма іншими. Сучасний театр - це театр слова. Важливо розуміти, що добре зроблені вистави живуть не день, не місяць, не два. Вони живуть роки. І це цінно.

Олег Пригода у постановці "Чума" / Зображення з приватного архіву актора

На мою думку, в умовах війни театр виконує переважно терапевтичну роль, а не стільки культурно-просвітницьку. Чи поділяєте ви цю точку зору?

Звісно, я абсолютно з цим згоден. Мене дуже радує, що театр привертає увагу молоді, підлітків. Вони захоплюються, відчувають емоції та активно долучаються до цього мистецтва. Можливо, їм ще не довелося пережити деякі події, які відображені у виставах, але вони обов'язково знайдуть щось корисне для себе. Це й є найголовніше.

На одній з вистав "Червона рута" була присутня 16-річна дівчинка. Вона так плакала, що не могла зупинитися. Сказала: "Я побачила життя". Звісно, що театр не замінить психолога, не закриє якісь внутрішні потреби. Але коли ми дивимось виставу, виникають якісь емоції, думки, які трансформуються в наше життя. І це дуже добре, адже в такому випадку ми не тільки підтримуємо своє, а й збагачуємось культурно.

Актори театру Марії Заньковецької / Зображення з приватного архіву Олега Пригоди

Безумовно, театр залишається дорогим задоволенням, як і раніше. Проте мене дуже радує, що люди знаходять можливості і відвідують вистави. Вони йдуть туди і не шкодують ні часу, ні грошей. Кожна особистість формується під впливом суспільства, в якому вона живе. Нас формують люди навколо нас.

Коли ми відвідуємо театр не лише кілька разів на рік, а робимо це регулярно, починає активно формуватися наша особистість. Спілкуючись із людьми, які діляться своїми знаннями про вишиванки, українські традиції та інші культурні аспекти, ми стаємо більш закоханими в цю спадщину. Це неймовірно! Театр відкриває нові горизонти, приносить свіжі емоції. Кіно не зможе зрівнятися з тією енергією, яка передається зі сцени. Враження, отримані в театрі, залишаються з нами на довгий час. Театр не лише лікує, він активно формує наш світогляд.

Це та енергія, яку ми так потребуємо. Зараз чимало людей відмовляються від масштабних вечірок і танцювальних заходів. І це цілком зрозуміло. Навіть святкування вже не нагадують ті, що були раніше. Ми повинні усвідомити, що те, що було, більше не повернеться.

Тому театр став таким популярним саме зараз?

Так. Бо новий театр - це місце дотику, місце зустрічі. Туди можна красиво одягнутися, вигуляти нову сукню, піджак, просто відпочити. Людина, яка зараз має цінності свідомого українця, не піде на дискотеку чи в нічний клуб. І її оточення цього не зробить. А похід в театр - це привід зібратися разом, поспілкуватися.

Здається, ви описуєте театр як лікувальний процес не лише для глядачів, а й для акторів. Проте, незалежно від обставин, важливо виходити на сцену, залишаючи свої особисті труднощі позаду. Чи є у вас якісь "досвідчені прийоми" для виступів? Наприклад, як уникнути забування тексту або що робити, якщо це все ж сталося?

Хочу поділитися цікавою історією. Якось стався справжній форс-мажор – один з провідних акторів захворів. Потрібно було терміново знайти заміну, адже вистава вже призначена на завтра, і всі квитки були розпродані. За одну ніч мені довелося освоїти 15 сторінок тексту та 3 пісні з оркестром. Я наполегливо працював з 16:00 до 5:00, намагаючись все вивчити.

Спочатку ходив парком, вголос читав, намотував кола. Мені було байдуже, що подумають люди. Потім уночі просив колегу, щоб він мені надсилав свої репліки, а я йому надсилатиму свої. Коли я говорю свій текст, він говорить текст іншого персонажа, легше запам'ятати на слух.

Після цього я почав записувати свою роль вручну. А в кінці взяв чисті аркуші і намагався відтворити текст з пам’яті, точно, слово в слово. Адже кожна репліка має значення для партнерів по сцені. Я переписував те, що не пам’ятав, знову переглядав текст і викреслював фрази, які не знав. Так працював до п’ятої ранку. Потім ненадовго задрімав, прокинувся і помчав до театру на репетицію.

Будьте певні, якби я не мав цього бажання, я б і не зміг запам'ятати. Проте це чудовий приклад того, що коли ти справді чогось прагнеш, то тобі все під силу.

Олег Пригода на сцені театру Марії Заньковецької / Фото з особистого архіву актора

На майданчику зйомок сценарій надають за два дні до початку роботи. Вивчати його слід за кадрами, оскільки епізоди серіалу знімаються в випадковому порядку. Це залежить від обраних локацій, партнерів по зйомках та інших факторів. Якщо в театрі є можливість трохи імпровізувати, то в серіалах і фільмах це неможливо. Більш того, на зйомках присутня особа, яка слідкує за точністю виконання тексту; якщо актор помиляється, сцену доводиться перезнімати. Це надзвичайно важливо для подальшого монтажу.

Справді? Чи кожен елемент настільки значущий?

Отже, крапка - це крапка, а кома - це кома. Тут не місце для імпровізації.

Кажуть, що актори часто вірять у різні прикмети. А чи є у вас свої "заборонені" ритуали перед виходом на сцену?

Колись справді було багато забобонів, але вони не працюють. Особисто мій ритуал перед кожною виставою - це молитва. А в жодних забобонах немає сенсу, бо вони не розслабляють, а навпаки напружують.

Яким чином ви займаєтеся розвитком голосу та тіла? Чи є у вас якісь ефективні вправи, які допомагають перед виступами?

Підготовка до вистави не може розпочатися в останній момент. Це повинно стати частиною щоденної рутини. Адже перед виходом на сцену є безліч інших завдань: одягнути костюм, зробити грим, налаштуватися на образ тощо. Працювати над собою та своїм тілом слід щодня. Це не просто розминка, а справжній тренінг для фізичної форми. І те ж саме стосується роботи з голосом.

На мою думку, виконувати розминки перед виставою - це безглуздо. Актор повинен бути завжди готовим до будь-яких ситуацій.

Актори театру Марії Заньковецької / Зображення з приватного архіву Олега Пригоди.

Я усвідомлюю, що, крім театральної діяльності, ви також займаєтеся дітьми та театральними колективами. Що ви прагнете їм передати, окрім майстерності та технічних навичок?

Я реалізую масштабний проєкт з дітьми, до якого залучені досвідчені актори. Діти долають свої страхи та виступають на сценах великих, справжніх театрів.

Театр дає комунікацію, формує. Ми починаємо по-іншому дивитись на ті чи інші речі. Зникає страх вийти до людей, бути на публіці. Коли дитина відчуває "я можу", вона стане лідером. А нам в Україні дуже потрібні лідери.

Які рекомендації ви могли б дати молодим акторам, які тільки розпочинають свою кар'єру і зустрічаються з непростими викликами?

Я дуже тішуся, що мене прийняв театр. Там працюють фантастичні люди. Театр - це не лише актори. Це величезна команда, яка є поза сценою: від головного режисера до людини, яка прибирає гримерку. Це потужний механізм, де кожен з членів команди важливий, без кожного будь-яка вистава буде неможливою.

Люди часто висловлюють думку: "Йому пощастило". Але мало хто усвідомлює, що за моментом удачі стоїть безліч спроб – мільйон невдалих. І лише на цю мільйонну першу спробу мені справді пощастило. Але все це стало можливим тільки завдяки моєму щирому бажанню досягти мети. Ніхто не завітав до мене в дім і не оголосив: "Ми запрошуємо вас до театру". Для цього знадобилося докласти чимало зусиль.

Отже, необхідно постійно працювати над власним розвитком, проявляти зусилля та терпіння. Важливо вірити в те, що якщо це твоє призначення, то в якийсь момент все обов'язково збудеться так, як має бути.