Олександра Екстер: захоплююча біографія української авангардистки, яка завоювала Париж.

Як українська художниця підкорила Париж та чому Екстер залишається символом модерну, розповідає РБК-Україна.

Олександра Екстер (в дівоцтві Григорович) з'явилася на світ 18 січня 1882 року в Білостоці, що належала до Гродненської губернії (сучасна Польща). Вона походила з родини заможного підприємця: її батько був білоруським євреєм, а мати — гречанкою.

Батьки після народження Олександри переїхали у Київ, де вона здобула освіту - у Київському художньому училищі.

Вона вирізняється як одна з ключових фігур кубофутуризму та конструктивізму — художніх напрямків, які порушили традиційні правила живопису та започаткували нові підходи до образотворчого мистецтва.

Її бачення було кардинально інноваційним: застосування кольору та форми створювало динамічний, емоційний ефект, що відзначався відходом від традиційної фігуративності.

Піонерка європейського кубізму та футуризму, авангарду, одна з основоположниць стилю "ар-деко". Вона стала абстракціоністкою, на що не наважилися її contemporaries — Пікассо, Брак і Леже. Окрім того, вона вдихнула нове життя в театральне мистецтво XX століття, інноваційно оформлюючи сценічні вистави, що згодом були широко впроваджені в Європі та Америці.

Пейзаж Парижа, створений Олександрою Екстер у 1912 році (зображення: Вікіпедія)

Вийшла заміж за адвоката з Німеччини Миколу Екстера і оселилася в Києві на вулиці Б. Хмельницького. У мансарді її житла розташувалася студія, де творила не лише вона, а й молоді обдаровані художники, такі як Вадим Меллер, Анатоль Петрицький та Павло Челищев.

У 1907 році вона здійснила свою першу подорож до Парижа, де зустрілася з Гійомом Аполлінером і відвідала студію Пабло Пікассо.

На думку її друзів, незалежно від місця проживання Олександри, її оселя завжди наповнювалася українськими килимами та вишивками, а на стіл неодмінно ставили вареники у традиційному українському посуді.

Життєвий шлях Екстер охоплює багато значних історичних моментів. Після своїх юнацьких років у творчих середовищах Парижа та Києва, Першу світову війну вона зустріла в Росії, де стала помітною особистістю в авангардному русі.

Вона проводила заняття у своїй студії в Києві, де навчала майбутніх акторів театру та кіно, а також співпрацювала з театральними режисерами, зокрема з Олександром Таїровим, займаючись оформленням сцен і костюмів для сміливих вистав.

Натюрморт, створений у 1913 році Олександрою Екстер (зображення: Вікіпедія)

Одна з перших експозицій в жанрі абстракціонізму під назвою "Ланка" справила фурор - новаторське мистецтво не було зрозуміле публіці. Її засуджували всі: від педагогів та досвідчених митців до членів культурної еліти.

Пізніше Екстер разом зі своєю товаришкою Наталією Давидовою та іншими дослідниками розпочали пошуки народних мотивів, які вони переосмислювали, сучасно інтерпретували та втілювали в супрематичних дизайнах для вишивок на різних виробах, таких як сумки, подушки, килими, пояси тощо. Вони співпрацювали з Казимиром Малевичем, Іваном Пуні та Ксенією Богуславською, а також черпали натхнення з ескізів Розанової та Удальцової.

Незабаром вони створили Київське кустарне товариство та демонстрували свої вишивки з Вербівки на виставках у Києві та в інших країнах Європи. Ці виставки мали великий успіх, а в 1917 році понад 400 їхніх творів були представлені в Москві, проте назад вони вже не повернулися.

Non-Objective Composition, 1917, by Oleksandra Ekster (image: Wikipedia)

У 1918 році Олександра втратила чоловіка, і вже на початку 1919 року вона разом з матір'ю покійного чоловіка змушена була покинути рідне місто, оскільки його захопили більшовики. Так почалося життя художниці в еміграції, бо повернутися додому вона вже не змогла.

Після кількох місяців, проведених в Одесі, її чекав швидкий візит до столиці, а потім, шукаючи нові можливості, вона вирушила до Москви. З цієї точки вона відправилася на Венеційське бієнале і більше не повернулася назад.

Жахи революції та громадянської війни призвели до втрат: частина її робіт була знищена чи розгублена, а життєві обставини вимагали адаптації.

Олександра Екстер (зображення: exter.net)

Радянському Союзу не потрібно було мистецтво, яке не вписувалося в канони соціалістичного реалізму. Саме тому, поки Олександра мандрувала і влаштовувала своє життя на чужині, частина її картин просто зникла.

Як виявилося пізніше, за розпорядженням уряду ці твори потрапили до "спеціального фонду", оскільки вважалися такими, що "перекручують соціалістичну дійсність". Їх планували знищити.

Танцюристки, 1924 р, Олександра Екстер (фото: Вікіпедія)

Чудесним чином вдалося врятувати кілька картин, і всього через двадцять років їх передали до Національного художнього музею України.

Цікаво, що ім'я Олександри Естер тепер є частиною російського культурного пантеону, до якого входить багато українських митців. Таким чином, хоча в часи СРСР її твори піддавалися знищенню, сьогодні ім'я цієї української художниці використовується для підкреслення "величі російської культури".

Екстер змушена була переселитись до Парижа в 1924 році, де мистецькі течії змінювались, а інтерес до абстрактного живопису зменшувався.

У Парижі Екстер продовжила свою педагогічну діяльність в Академії сучасного мистецтва (Académie Moderne), де співпрацювала з Фернаном Леже та розробляла сценічні дизайни для балету, театру та кіно.

Незважаючи на її обдарованість, існування в еміграції виявилося нелегким: скорочення шансів у сфері сучасного мистецтва, труднощі зі здоров'ям і відсутність підтримки поступово відштовхнули її від основних подій європейської арт-сцени.

Венеція, 1915 рік, художниця Олександра Екстер (зображення: Вікіпедія)

Упродовж останніх років свого життя вона мешкала у Фонтене-о-Роз, де відійшла у вічність 17 березня 1949 року, залишивши по собі значну, хоча й частково забуту спадщину.

Екстер заповіла свої твори та архів художнику Семену Ліссіму, який проживав у Нью-Йорку. Завдяки цьому, значна частина її спадщини опинилася на американських теренах.

Наразі роботи Олександри Екстер експонуються в численних музеях по всьому світу. Зокрема, в Національному художньому музеї України в Києві, де вона починала свою творчість, також можна знайти її твори.