Олена Шоптенко розповідає про своє весілля в замку, нові етапи сімейного життя та терапевтичний вплив танцю.

Зовсім нещодавно ми захоплювались знімками Олени Шоптенко, яка уклала шлюб з австрійським експертом у галузі безпеки та управління ризиками Крістіаном Кайросом. Їхнє весільне святкування пройшло в старовинному замку в Австрії.

Ім'я Олени знову стало популярним, оскільки вона знялась у новій стрічці "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс", що 8 жовтня debuted в українських кінотеатрах.

В інтерв’ю Коротко про Олена детально поділилася історією свого весілля та розповіла, які суттєві зміни в її житті сприяли зустрічі з чоловіком, якого вона завжди мріяла знайти. Також вона пояснила, чому у фільмі грає з іншим актором, і чому її чоловік спокійно ставиться до цього.

Вражаюча багатогранність цієї жінки не залишає байдужим. Вона здобула популярність як талановита танцівниця та хореографка, завдяки своїй участі у телевізійному проекті "Танці з зірками". Протягом усієї історії шоу вона п’ять разів виходила на паркет з різними знаменитостями, починаючи з Володимира Зеленського у 2006 році, коли їхня пара здобула перемогу. Згодом вона стала основним хореографом програми.

І ось ми дізнались, що вона вийшла заміж у Австрії, але й там не покидає танці. Правда, тепер це загалом не розвага, а спосіб навчитися відновлюватись тілесно і ментально завдяки танцювальним рухам. Не за горами й третя вища освіта у галузі психології. Тож нам є про що поговорити.

Коли мені ставлять питання про мої можливості, я відповідаю, що в танці здатен на все.

Олено, ви нещодавно взяли участь у українській комедійній пригоді "Крашанка 2.0. Квантовий парадокс". Як ви опинилися в цьому проекті? І чи є це ваш дебют у великому кіно?

Якщо бути відвертою, то я намагалася пригадати, чи брала участь у чомусь ще за свій 20-річний досвід у шоу-бізнесі. Співпрацювала з Ахтемом Сеїтаблаєвим над фільмом "Номери" і долучалася до створення багатьох інших чудових українських стрічок, але переважно в ролі хореографа-постановника. Також була залучена до боллівудського проекту "RRR", який знімали влітку 2021 року на площі біля Маріїнського палацу. Моя роль полягала в постановці масштабних танцювальних сцен, де до масовки входило 300 акторів, а ще 50 танцівників та оркестр.

Цей фільм, до речі, подавався на "Оскар", і пісня з нього (Naatu Naatu. - Авт.) отримала перемогу в номінації "Найкраща оригінальна пісня" (перший "Оскар" в історії індійського кіно. - Авт.). І саме під цей саундтрек я ставила сцену, де герої зʼявляються на європейському балу і там у них починається їх конфлікт. Я ставила головним героям різну хореографію і робила ціле дослідження щодо вальсу 20-30-х років ХХ сторіччя саме з погляду того, як його тоді танцювали. І це все відповідно відтворювала в цій сцені. Тобто в кіно я завжди була по інший бік камери.

Щодо стрічки "Крашанка 2.0", я мала честь з'явитися в камео. Мене переповнювали емоції від знімального процесу і від роботи режисера Тараса Дудара. Він запросив мене взяти участь у фільмі разом з Володимиром Гладким, аби виконати танцювальну сцену, яку я сама й choreографувала.

У тизері персонаж Гладкого ніжно цілує вас. Це означає, що він відчуває до вас почуття, тож можна стверджувати, що ця сцена має романтичний характер?

- Ну не прям цілує, але близько. Не буду спойлерити, але так було задумано, і закоханість певна в сцені існувала. Виходить, у мене зараз одразу два інфоприводи - власне весілля і в премʼєрному фільмі любовна сцена з моєю участю. Цікаво. Є невеличкий когнітивний дисонанс (сміється). Але мені дуже приємно, що я знялася в такій прекрасній, добрій та теплій історії в цей складний час. Це те, що нам зараз дуже потрібно.

Ви нещодавно вступили в шлюб і перебуваєте в новій країні... Чи залишається у вашому житті час для танцю?

- Ну звісно. Танець нікуди не дівся. У моєму житті він присутній завжди, бо є важливою його частиною. Трошки в іншому форматі, однак все одно я ставлю хореографію, що є частиною моєї більш креативної діяльності. Ну і взагалі те, що найбільше зараз мене займає в професійному плані, - це танцювально-рухова терапія та терапевтичний танець зокрема.

Чи не відкрили ви власну студію у Відні?

Ні, приватної студії у мене поки що немає, хоча, зізнаюся, ця ідея вже почала мене цікавити. Я ніколи не володіла власним простором для роботи. Мій шлях завжди полягав у фрілансі, я подорожувала і займалася своїми проектами. Але зараз настав момент, коли варто щось змінити в цьому аспекті.

В даний момент я активно займаюся роботою з людьми як у індивідуальному форматі, так і в групах, зосереджуючись на танцювально-терапевтичних практиках. Крім того, я займаюся викладанням. Коли мені ставлять питання про мої можливості, я відповідаю, що в танці можу все. Це стосується як навчання естетичному виконанню танцю, так і проведення сесій танцювально-рухової терапії для глибшого самопізнання.

Останнім я займаюся вже майже п'ять років. До того я навіть не знала, що так можна. А це, насправді, виявилося для мене найглибшою частиною танцю. Я проводжу великі майстер-класи, групові сесії, а ще маю онлайн-проєкт. Я намагаюся донести до людей, що танець - невід'ємна частина нашого життя. Наші предки споконвіку використовували його, щоб проживати емоції, об'єднуватися, відчувати зв'язок одне з одним. Адже танець - це не лише рух. Це ще й соціальний зв'язок, і спосіб психоемоційної саморегуляції. Танець був із нами завжди. Просто ми забули, що він може бути інструментом, який допомагає нам краще розуміти себе, проживати свої емоції та відновлювати внутрішню рівновагу.

"Всюди, де є я - рух і танець, і це буде завжди набагато більше, ніж просто розвага"

Який саме онлайн-проект мається на увазі?

- Мій міжнародний проєкт Hush! DANCE THERAPY. Там є вправи, цілі заняття - кожна людина може самостійно вдома саме через тіло й танець змінювати свій стан, досліджувати себе і в цілому краще почувати себе. Ця практика широко використовується в світі, особливо в Штатах, ну і в Європі. Моя місія донести це в Україну - що танець набагато більше, ніж розвага, що це класний власний безкоштовний метод, як швидко привести себе до тями.

В даний час українці переживають величезний стрес, і ці практики їм дійсно необхідні.

Цей проєкт доступний на моєму Instagram, а зовсім скоро планується запуск повноцінного сайту, де будуть зібрані всі мої практики. Це дійсно ефективний інструмент: за допомогою руху ми можемо зменшувати напругу, відновлювати зв'язок із собою та поновлювати енергію. Крім того, я регулярно ділюся окремими вправами та запрошую на практики у своєму Telegram-каналі.

Для українців я регулярно організовую практики на базі донатів, які потім передаю фонду "Твоя опора", з яким співпрацюємо вже тривалий час. В цілому, я систематично направляю частину доходів від своїх майстер-класів у Європі на підтримку їхнього ментального центру в Бучі.

Перед прем'єрою фільму "Крашанка 2.0" я провела пряму трансляцію в Instagram, під час якої ми разом з Володею Гладким вчилися танцювальним рухам та працювали над зняттям стресу. Де б я не була, танець і рух завжди супроводжують мене. Це для мене більше, ніж просто розвага; це справжня пристрасть. У своїх заняттях я вже впроваджую методи, які допомагають людям знизити напругу в даний момент.

Співпраця з психотерапевтом є однією з найцінніших інвестицій у власний розвиток.

Ви вирішили зануритися у світ психології на серйозному рівні: зараз здобуваєте освіту у Великій Британії, спеціалізуючись на фасилітації Shadow Work — методи роботи з тіньовими аспектами особистості. Що спонукало вас до цього рішення?

- Сьогодні психологія й терапевтичні практики стали набагато поширенішими. І це чудово, адже нарешті в Україні люди почали сприймати той факт, що ментальна гігієна й терапія - це не соромно, це нормально. Я сама працюю з психотерапевтом уже понад десять років. І це, на мою думку, одна з найкращих інвестицій у себе. Наприклад, мій батько досі вважає все це шарлатанством. Але що поробиш - він виріс в іншому поколінні.

Я кілька разів помічала, зокрема й на прикладі власного досвіду, як терапія, самопізнання та робота з внутрішніми протиріччями можуть допомогти людині стати більш щасливою, доброзичливою та спокійною.

Проте слід усвідомлювати, що я не просто переходжу в сферу психології. Насамперед, я займаюся інструментами, в яких маю більше двадцяти років практики — танцем і рухом. Тепер я розширюю ці знання, поєднуючи їх із розумінням психіки та терапевтичними методиками.

Щодо отримання третьої вищої освіти, зокрема в галузі психології, я також не відкидаю таку можливість. Важливим моментом у моєму житті став соціально-культурний та дипломатичний проєкт, який я реалізувала у Відні. Це був флешмоб, в якому взяли участь 200 українських жінок, які стали вимушеними переселенками, разом зі своїми дітьми. Ми підготували вражаючу танцювальну постановку на площі Святого Стефана всього за п'ять днів. Пізніше наш проєкт став частиною новорічного привітання Володимира Зеленського у грудні 2022 року.

Цим проектом ви прагнули передати свої почуття щодо війни?

Так, я з самого початку задумала цей проєкт як культурно-дипломатичну ініціативу. Мені хотілося донести до світу українську культуру через танець, адже я вірила, що іноземці та європейці зможуть відчути його суть без слів. Я навіть не могла уявити, що цей проєкт також стане терапевтичним як для учасниць, так і для мене особисто.

Я замислилася над незвичайною силою, яку може мати танець. Ми зібралися з метою культурного обміну та дипломатії, але в результаті створили простір, де люди відчули підтримку, єдність і змогли відновити свої сили, виражаючи свій біль через рух. Це стало поштовхом для мого глибшого зацікавлення тілесними та танцювально-терапевтичними практиками, які відкривають можливості роботи з емоційним станом через тіло та рух.

Я навчалася у Швейцарії, а також переймала досвід у надзвичайно сильної психотерапевтки з Німеччини, українки за походженням. Вона стала моєю головною вчителькою в цьому напрямі й передала мені свої знання та практичний досвід.

Поступово я почала формувати власну систему роботи. Мене це захопило, тому що я побачила в танці не просто мистецтво чи спосіб самовираження, а потужний інструмент саморегуляції та підтримки людей. Інструмент, який дає змогу поєднати те, чим я займаюся понад двадцять років, із глибшим розумінням людини, її психіки та емоційного стану. І саме в цьому я сьогодні бачу для себе найбільший сенс.

"Мені страшно, тому що я відходжу від того, чим займалася все своє життя"

Проте методи Shadow Work представляють собою вже інший підхід.

Так, цей досвід є зовсім іншим. У процесі свого навчання та пошуків я усвідомила, що юнгіанська психологія викликає у мене особливий інтерес. Мені імпонують її символічний та метафоричний підходи, а також те, як вона відкриває наші внутрішні складнощі через образи і архетипи. Вважаю, що це органічно поєднується з танцем, адже через рух ми можемо досліджувати різні грані себе, навіть ті, для яких поки важко знайти слова. Саме тому я отримала запрошення спробувати Shadow Work під час одного з тренінгів у Португалії, організованих британською школою, яка вивчає цей американський метод.

Якщо говорити просто, Shadow Work — це процес взаємодії з нашою "тінню": тими аспектами нашої особистості, які ми не завжди усвідомлюємо, не приймаємо або намагаємося приховати від себе. Це можуть бути страхи, емоції, внутрішні конфлікти, певні риси характеру чи бажання, які нам складно прийняти. Суть полягає в тому, щоб не боротися з цими частинами себе, а знайти можливість зрозуміти їх, дізнатися, як вони впливають на наше життя. Цей процес може відкрити величезний внутрішній потенціал.

Я була вражена тим, наскільки глибоко можна заглибитись у себе всього за одну сесію. В моєму внутрішньому світі відбулися потужні зміни, які суттєво змінили моє життя. Я відчула, як зникла частина внутрішньої напруги, почала по-іншому сприймати людей і трансформувати своє оточення. Зовні вивільняється безліч емоцій — і це не завжди комфортно. Проте саме це і захоплює: ти починаєш помічати те, що раніше залишалось непоміченим, і усвідомлювати, яким чином це впливає на твоє життя в цілому.

Мій власний досвід настільки вразив мене, що я почала вірити в можливості цього методу та вирішила зайнятися його вивченням професійно. Я сподіваюся отримати сертифікацію на початку наступного року, щоб нарешті мати змогу працювати з людьми в цій сфері. Для мене це абсолютно неймовірно! Я усвідомлюю, наскільки глибоким може бути процес самопізнання, коли ти готовий чесно поглянути на себе, навіть якщо те, що ти побачиш, може виявитися не дуже приємним.

Але, розумієте, мені на даний момент відчувається страх. Я поступово виходжу за межі звичного для себе заняття — танцю, як я його знала увесь цей час. Це моя пристрасть, якою я займаюся вже понад 30 років. І тепер, коли я вирішила спробувати щось нове та знову стати ученицею, це справді є викликом.

Але з іншого боку, життя одне. То чому б не спробувати, не досліджувати себе, не розвиватися в різних напрямках? Тим паче я не відмовляюся від танцю. Навпаки, мені цікаво, як усе, що я зараз вивчаю, може поглибити мою роботу з рухом і допомогти мені створювати для людей ще більше можливостей для самопізнання.

Приїжджайте додому, і ви зможете випробувати свій підхід на нас.

Я обов'язково привезу цей метод до України і поділюся новими знаннями. Чому я взялася за це? Моя щира мета — підтримувати українців. Коли те, що я зараз освоюю, стане моєю основною спеціалізацією, я з радістю передаватиму це людям. Це стане моїм внеском у розвиток нашої країни.

Я достойна мати таку людину поруч із собою.

Чи можна стверджувати, що завдяки цим змінам у танцювальному мистецтві ви відкрили для себе власне щастя і знайшли супутника життя?

Звісно! Я переконана, що завдяки самовдосконаленню, роботі над своїми внутрішніми проблемами та зміною поглядів на світ і людей, я знайшла ту особу, з якою тепер ділю своє життя.

Чесно кажучи, я тривалий час сумнівалася в можливості зустріти людину, з якою у нас буде таке партнерство, про яке я мріяла. Одним із моїх внутрішніх бар'єрів була недовіра до чоловіків. Мені знадобився певний час, аби переосмислити свої уявлення та усвідомити, чого ж я насправді прагну.

Я дійсно вірю, що заслуговую на такого партнера, оскільки багато зусиль вклала у власний розвиток і з часом досягла рівня зрілого партнерства. Водночас я з ніжністю і вдячністю згадую своїх колишніх чоловіків. Кожен із них відіграв важливу роль у моєму житті, моїх переживаннях та формуванні як особистості.

Я не вважаю, що всі мої попередні стосунки були невдалими. Просто я приймала рішення, виходячи з того, ким була на той момент. Вірю, що в минулих стосунках мені просто не вистачало готовності для створення справжнього партнерства, яке дійсно має значення.

Ну і, крім того, я стала більш зрілою, давайте вже відверто! (усміхається).

Ваш партнер займається безпекою та управлінням ризиками, і мені відомо, що до того, як ви познайомилися, він брав участь у місіях в Україні.

- Робота Крістіана пов'язана з безпекою та допомогою людям і організаціям у кризових ситуаціях. Він займається цим уже понад 25 років, працював у місії ООН у Косові, а також із гуманітарними організаціями в різних країнах світу. Так, в Україну він приїжджав по роботі ще задовго до нашого знайомства. І я знаю, наскільки йому небайдужа моя країна. Він навіть за власні кошти підтримував і реалізовував там гуманітарні проєкти. І в найближчому майбутньому він також буде залучений до проєктів, пов'язаних з Україною.

Раніше ви виховували тільки сина, а тепер ваша родина значно розширилася, адже у вашого чоловіка також є діти. Наскільки складно вам з цим справлятися?

- Сімʼя - це велика відповідальність. Знову ж таки, це частина твого ресурсу, який треба присвячувати родині. Для мене це досить відчутно, бо я людина, яка завжди була дуже орієнтована на кар'єру і власний розвиток. Зараз я відчуваю, що це змінилося.

Для мене завжди буде важливо реалізовувати свої потенціали, адже це невід'ємна частина мого єства. Водночас я усвідомлюю, що моя родина тепер стала значно більшою, і це одна з найважливіших складових мого життя. Я із задоволенням вкладаю в неї свої сили та енергію. Додатково, у нас чудові партнерські стосунки. Я несу відповідальність за сім'ю не сама — ми працюємо в парі і завжди готові підтримати одне одного. Це дійсно приємно, адже таке відчуття я отримую вперше.

- Що входить нині у ваші господарські обов'язки?

Вся відповідальність за харчування моєї родини лежить на мені. Я прагну, щоб ми дотримувалися здорового способу харчування, хоча це не завжди просто, адже діти, як відомо, часто вимагають шкідливих смаколиків. Проте я не здаюся. Я впевнена, що звички формуються в дитинстві, особливо коли йдеться про харчування. Раніше я багато працювала з нутріціологами, тож тепер моя родина обов'язково споживає здорову їжу. Я докладаю максимум зусиль до цього, адже вірю, що правильне харчування сприяє тривалості життя і зміцнює тіло. А здорове тіло, в свою чергу, позитивно впливає на психоемоційний стан. Однак я не є суворою, тому іноді ми можемо дозволити собі відступити від правил. Але це швидше виняток, ніж правило.

Ваше весілля пройшло в замку, і я не можу не порівняти це з казкою про Попелюшку — величний замок, принц і кришталевий черевик. Однак ваша унікальна історія зовсім не схожа на її. Чому ж ви обрали саме замок для цього важливого дня?

- Це було, по-перше, дуже екстрено і спонтанно в сенсі організації. І цим ми, здається, "зламали" австрійську систему, тому що нам вдалося розписатися буквально за місяць, хоча насправді у Відні це робиться за рік.

- Чому ви так поспішали?

- Ми і так довго чекали. Крістіан давно вже зробив мені пропозицію, це я довго зріла. Але ж дозріла (сміється). І ми подумали: якщо вже справляти весілля, то щоб це був певний ритуал. І ми насправді в цьому плані з чоловіком досить схожі: якщо вирішили щось робити, то вже робимо капітально і впевнено намагаємося йти до своєї цілі. І всесвіт пішов нам на зустріч, все складалося якось само собою. Навіть ця дата, яка щасливо для нас з'явилася в РАЦСі.

Щодо замку Schloss Haggenberg, я розглядала його як ідеальне місце для проведення своїх танцювально-терапевтичних ретритів. Вже давно планую реалізувати у цьому чудовому закладі ефективну програму, спрямовану на комплексне відновлення психоемоційного стану жінок, і рік поспіль спостерігала за цим замком.

Потім мені спала на думку ідея, що це чудове місце для святкування нашого кохання. Однак я навіть не сподівалася на це, адже графік замку був запланований на цілий рік уперед. І раптом, як за помахом чарівної палички, з'явилася вільна дата. Ми вирішили, що якщо вже така удача, то варто скористатися нею. За місяць ми встигли все організувати, і я хочу висловити вдячність усім нашим друзям, які підтримали цю авантюру. Це було трохи стресово, але в підсумку все вдалося.

Це місце справжня казка, насичене потужною енергетикою. Це не просто величний замок з вишуканими деталями; його історія сягає XII століття, і в його інтер'єрі переплітаються давні традиції з сучасними акцентами. Атмосфера тут пронизана духом минулого. Наразі замок знаходиться у власності родини реставраторів Осман, які протягом багатьох років займаються відновленням старовинних замків по всьому світу. Їхня робота полягає не лише в ремонті, а й у збереженні первісного духу та суті кожної споруди. Тут немає розкішних оздоб, але все настільки вражаюче і живе... Раніше цей замок ставав місцем зустрічі австрійської мистецької богеми, а сьогодні він слугує свідком нових початків, тому його нерідко називають "замком Афродіти".

Тепер це місце стало для нас особливим, і я б хотіла, щоб ми з чоловіком туди традиційно поверталися на наші річниці. Як, власне, і туди, де Крістіан мені освідчився. Він зробив мені пропозицію на Віденському колесі огляду Wiener Riesenrad у парку розваг Пратері. Це найстаріше з діючих великих коліс огляду у світі та головний історичний символ Відня. І там є спеціальний вагончик, облаштований для приватної вечері. Це було дуже романтично і несподівано. І тепер щороку в цей день ми повертаємося туди, щоб зробити спільне фото.

На ваше весілля ви зупинилися на двох сукнях українських марок — BEVZA та WONÁ Concept. Виглядали ви в них просто неймовірно! Але що спонукало вас вибрати саме ці бренди?

Не було жодних сумнівів, що моя весільна сукня буде створена українським брендом. Це чудова можливість підтримати нашу індустрію та розповісти про українські модні марки, які є невід'ємною частиною нашої культури. Я вражена тим, як вони працюють, як представляють свої колекції, і, незважаючи на складні часи, якість їхньої продукції залишається на високому рівні. Я, як жінка, яка прагне виглядати красиво, вважаю, що вибір українського бренду — це правильний крок. Для мене важливо, щоб у сукні відчувався український дух. У фактурі сукні EVANGELINE я помітила колоски на плечах, а також ми додали живий вінок, що надає особливого символізму цьому образу.

- Цей наряд неймовірно пасує вам та вписується в інтерʼєр замку. А щодо вибору наряду від BEVZA?

- Це було питання конкретної сукні, ми її з моєю стилісткою Тетяною побачили і вже нічого іншого не шукали. Бо в ній оця коса - це настільки українська ідентичність, що подана з цікавої мінімалістичної сторони. Я в неї просто закохалася. І плюс вона невагома і дуже зручна для танцю, бо ми її саме для першого танцю молодят вибирали.

Під яку мелодію ви виконували свій весільний танець?

- Це була композиція Ordinary американського виконавця Alex Warren. Мені в ній дуже сподобалися слова: "Зробіть кожен день одне для одного незвичайними" - англійською мовою це дуже красиво звучить.

Як вас прийняли в австрійській сім'ї?

Сім'я тепло мене прийняла, і наші стосунки складаються чудово. Крістіан багато часу провів за кордоном, хоча в Австрії він працював не настільки інтенсивно. Я також завжди прагнув розширити свої горизонти і ніколи не обмежувався лише Україною у своїй професійній діяльності.

У цьому контексті ми абсолютно прозорі.