Олена Степова: Кіно з Росії стало важливим елементом війни та пропаганди: у РФ створюють фільм про Донбас – Блоги | OBOZ.UA

"Коли почуєте фразу 'поза політикою', реагуйте на звук" (с)

Протягом військових часів, починаючи з 2014 року і до сьогодні, лише невелика частина нашого суспільства отримала істотний "вакцинаційний" ефект від радянських ідей і пройшла глибоку особисту декомунізацію. Саме тому ці люди з великим обуренням сприймають наративи, які популяризують російські ліберали: "спорт поза політикою, естрада поза політикою, кіно поза політикою, артисти поза політикою".

О, я прямо відчуваю, як здригнулися мої читачі, бо ці наративи для них є тригерними. Але, на жаль, є люди, що ще слухають російську музику, дивляться російські серіали, виправдовують російських акторів та реально вважають, що кіно та доміно поза війною. Люди ще реально вважають, що росіяни, які грають гарних, емпатичних, справедливих героїв у серіалах, є такими самими по життю. А російські спортсмени несуть лише олімпійське світло у грудях та мріють лише про спортивні перемоги.

Ні! Справжнє російське суспільство виховане так, що на перше місце виходять пропагандистські гасла, на друге – класова та національна ворожнеча, а на третє – особисте неприязне ставлення до України. Тому, якщо ви послухаєте представників російської ліберальної думки без ілюзій, ви виявите, що перед вами абсолютно байдужа та сліпа істота, яка прагне лише до тріумфу Росії та знищення України. Шовінізм та імперіалізм глибоко вкорінені в російському менталітеті.

Зазначимо, що коли росіяни говорять про щось, що "поза політикою", це означає лише одне: намагання виправдати вбивство і заклик до насильства.

Якщо для росіян спорт, культура, артисти, музика та інші сфери є "поза політикою", то чому ті, хто висловив свою думку про те, що "Росія напала на Україну і несе відповідальність за смерті українців", стали персонами нон грата та "іноагентами" в Росії? На це питання в країні не знайдеться відповіді!

Іноагент на росії, це як ворог народу при сталіні. Тобто людина, яка на думку росіян за свою позицію отримує гроші від злобного Заходу чи злої Америки.

Тобто мати свою думку на росії неможливо апріорі, взагалі, ніяк. Якщо твоя думка не співпадає з думкою путіна, кремля, критичної більшості суспільства чи партії - ти ворог народу, іноагент, маєш гнити в таборах та бути вбитим.

Це не лише погляд Кремля, а й точка зору значної частини російського суспільства.

Знайома ситуація? Так, це ж справжній радянський союз!

Саме тому будь-яка прорадянська людина в будь-якій країні так роздратована демократією, свободою слова, свободою позиції, можливістю висловити свою думку.

Сьогодні стала свідком того, як у Росії знову почали переслідувати якогось артиста. Іноагент! Знищити!

То от щоб підкреслити російське "вне политики", хочу процитувати одного з російських дописувачив: "Смутное ныне время...Раньше проще было - предатель родины и все. А теперь в сортах этих предателей разбирайся. Могли бы кстати в новости пояснить, за что конкретно инагенстность влепили. А то вдруг он невиновно оболганный".

Отже, якщо почуєте вираз "поза політикою" – реагуйте на звук.

У Радянському Союзі політика пронизувала всі аспекти життя. Люди навіть не усвідомлювали цього, адже в СРСР, за їхніми словами, не існувало пропаганди. Дивно, правда? Пропаганда, на їхню думку, була вигадкою ненависних буржуа з Заходу, щоб приховати від населення справжні труднощі життя та показати, як прекрасно все в Росії.

А на росії усі любили сталіна, леніна, срср, колгоспи, родіну-мать, ніхто не крав, не вбивав, усі емпатичні, віддані, чесні, а якщо за людиною приїджав "чорний воронок", то ж було за що.

Саме це радянській людині показували у кіно, у спорті, співали, писали книжки. Пропагандою та політикою було прописане усе життя в радянському союзі. Ні шагу без догм, які написала партія!

Безумовно, політика та пропаганда стали фундаментальними елементами всього, включаючи культуру, кінематограф та спорт. Це швидко усвідомили радянські керівники і впровадили у свої стратегії. Як зазначав Йосип Сталін: "Кіно є найважливішим з усіх мистецтв".

Ви абсолютно праві! Сьогодні я хочу поговорити про надзвичайно значущий аспект пропаганди – кінематограф.

Чому це так? Тому що нині російське кіномистецтво знову стало важливою складовою війни та пропаганди.

За часи війни - знову нагадаю, я маю на увазі період з 2014 по сьогодення - на росії створено сотні кінофільмів, які оспівують окупацію Криму, Донбасу, виправдовують війну з Україною, вбивства, розповідають про "светлый образ росссийского воина-освободителя", звісно ж про "зверства бандеровцев".

Російське кіно вже давно перетворилося на інструмент пропаганди та війни. Насправді, це явище існувало завжди!

Знову в Ростові на Парамонівських складах проходять зйомки фільму про Донбас. Як "визволяли", як "люди сподівались", як "зверствували бандерівці", як "російський солдат з однією гранатою проти 100 000 американських танків, у яких перебували польські найманці"...

Трохи відступлю від теми кіно і занурюся в історію, адже це має велике значення.

Парамонівські склади, які знаходяться у Ростові-на-Дону - це комплекс складських приміщень ХІХ століття. Тобто пам'ятник архітектури. Руїни будівель розташовані на березі Дону між проспектом Соколова та Університетською алеєю. Останки внесені до списку пам'ятників федерального значення, але як усе на росії, це не охороняється законом, та знаходиться у стані розкрадання.

Ці склади є надзвичайно цікавими та відомими завдяки своїй унікальній системі охолодження. Протягом усього року, незалежно від погодних умов, тут підтримувалася стабільна температура, що забезпечувала належні умови для зберігання зерна. Під час війни ці об'єкти використовувала радянська армія, але, на жаль, вони зазнали значних руйнувань. З часом вся будівля перетворилася на залишки минулого і опинилася в стані занепаду, ставши безгосподарною.

Найдавніша будівля була зведена в середині XIX століття, тоді як остання з'явилася наприкінці 1890-х років. Проектування та будівництво виконували інженери Якунін і Е. Шульман, які створили склади, гармонійно інтегруючи їх у природний ландшафт, а також розробили інноваційні системи для контролю температури та зберігання зерна. Для підтримки стабільної температури використовували воду з джерел, що витікають зі схилів. Мешканці Ростова дуже цінують ці споруди, вважаючи їх важливим елементом історії аграрної слави свого регіону.

Ось так. З одного боку, росіяни так багато кричать про любов до родіни, про свою історичну зверхність, про повагу до імперства, а насправді, знищують усе історичне, бо насправді їм байдуже на своє коріння, історичні будинки, взагалі на усе. Це народ, який виник зі скупчення, змішення рас, націй, тому не має поваги до історії

Протягом радянської епохи та епохи путінізму Ростов втратив 95% своїх архітектурних шедеврів, старовинних резиденцій, історичних будівель, які вражають своєю архітектурною цінністю, а також важливих історичних та археологічних знахідок.

Отже, мешканці Ростова повідомляють, що під час зйомок "історичного фільму про звільнення Донбасу" архітектурну пам'ятку "Парамонові склади" зафарбували в чорний колір. Це красномовно демонструє ставлення вандалів до власної історичної спадщини.

Знімальна група одразу заперечила факт вандалізму, мовляв, то не фарба, а сажа, от помиємо й буде, як новеньке. Але ростовчани кажуть, що будь-яке фарбування стін, які й так на ладан дихають, знищило, спаплюжило цю важливу та цінну для ростовчан архітектурну споруду. Тому Ростовщина негативно віднеслася до зйомок "історичного" фільму. Але радять знімальщикам "правду" знімати на Донбасі й сміються з того, що чомусь "правду" про Донбас знімають не на самому Донбасі.

На Донбасі знімати не зовсім доречно, адже "освобождение" стерло всі сліди цивілізованого життя.

Істину про зруйнований Донбас ніколи не продемонструють глядачам.

Як ви бачите, "історичне" кіно, яке можна сміливо назвати пропагандистським роликом, важливіше для росіян, ніж історичні пам'ятники, тому фільм знімають, у стіни стріляють, щось підривають без урахування архітектурного значення об'єкту та думки місцевого населення. Ще трохи й місцеве населення за таку критику зйомок віднесуть до ворогів народу, інагентів та укропів.

Росіянам знову презентують "істину" щодо окупації Донбасу. Люди знову стануть свідками емоційних моментів, де "російські визволителі" рятують "нещасних русомовних мешканців Донбасу, яких жорстокі укро-фашисти катували в застінках гестапо".

Знову люди будуть співчувати, пишатися своїми "героями", повірять у "розіп'ятого хлопчика" та у все, що покаже їм кіно, яке "поза політикою".

Емоції, що виникають у глядачів під час перегляду фільму, є надзвичайно сильними. Відчуття співчуття і ненависті, а також любові і поваги, які виникають у процесі перегляду, залишаються в душі людини на тривалий час.

Люди втрачають голову від кіногероїв, обирають собі кумирів серед акторів та персонажів фільмів. Вони жадають "завести сина від Штирлица", копіюють зачіски, як у улюблених героїнь стрічок, і щиро вірять, що кіногерої в реальному житті такі ж, як на екрані.

Це не про ті часи, це вже про сьогодення, яке повністю повторює радянські часи.

Люди досі залежні від образу кіногероя. Напевне це від того, що радянська та пострадянська людина не може без кумиру.

Таким чином, актори кіно в очах звичайних людей отримували статус майже надлюдських істот. Їм прощали зловживання алкоголем, розкішне життя, сповнене розкошів, які були недоступні для радянської людини. Їм пробачали низькі моральні якості, адже на екрані вони зображали високоморальних персонажів, і цього було достатньо для радянського глядача. Приналежність до світу кіноеліт підносила особу до рівня богів, наділяючи її правом на все в очах суспільства.

Ця залежність залишається актуальною й сьогодні. Скільки кумирів створили сучасні селебрітіз, блогери та популярні особистості! Їм пробачають все: підлі вчинки, крадіжки донатів, політичні маневри, обман і маніпуляції, тільки заради власних політичних та фінансових вигод. Як тільки когось зараховують до публічних фігур, їх одразу наділяють образами моральних авторитетів і чекають від них лише благородних вчинків, закриваючи очі на ганебні дії. Щось подібне спостерігалося і в часи СРСР: актори, яких обожнювало суспільство за їхні ролі в кіно, мали право на все. Адже суспільство чітко розмежовувало їх, еліту, і простий народ. Ось так виглядала їхня "рівність" і "братерство".

Кіно відігравало важливу роль у формуванні суспільних уявлень. Це призвело до появи певної касти, що вважається недоторканою, і маси народу. Відчуття щастя, яке асоціювалося з життям у СРСР, також стало частиною цього сприйняття. Пропаганда підкреслювала, що колись радянська людина житиме так, як це показують у фільмах. Крім того, створювався образ радянського громадянина як високоморальної особистості, героя, переможця та сумлінного працівника.

Я часто пишу про це, та про те, що історія, кіно, культура, музика, наразі це теж фронт. Росіяни використовують історію, як пропаганду та зміну історичних фактів на свою користь увесь час.

Навіть рекламні матеріали росіяни перетворили на інструмент пропаганди.

Саме через універсальне використання кіноіндустрії для пропаганди сталін надавав великого значення радянському кінематографу, вважаючи його потужним засобом агітації та пропаганди. Він особисто переглядав фільми і активно втручався в їхнє виробництво, даючи вказівки та критикуючи, створюючи ту реальність, яка була йому потрібна. Він як ніхто інший розумів, що кіно може формувати громадську думку та ідеологію, тому активно використав її у своїх цілях. Для утворення ореолу ейфорії щасливої радянської людини, сталін віддавав перевагу фільмам, які, на його думку, піднімали дух народу та оспівували радянські здобутки, особливо музичним комедіям, був дуже суворий до тих фільмів, які, на його думку, містили ідеологічні помилки або могли негативно вплинути на громадську думку.

У період існування СРСР було знято безліч псевдоісторичних і пропагандистських фільмів, присвячених Другій світовій війні. Це пояснюється прагненням радянської влади замаскувати обставини співпраці з Гітлером та фашистськими режимами.

Чому Росія нині інвестує значні ресурси в кінопроекти, що висвітлюють "звільнення Донбасу"? Це спроба трансформувати сприйняття дійсності, обґрунтувати свої злочини, вбивства та окупаційні дії.

Яскравим прикладом застосування кіно та культури як засобів пропаганди і впливу в епоху СРСР є створення образу "Молодої гвардії".

Усі ці "фільми", що є відвертою російською пропагандою, будуть мандрувати світом і демонструватися на ліберальних заходах, фестивалях, адже їх позиціонують як "мистецтво", яке нібито "поза політикою".

Ми повинні реагувати на це з усією серйозністю. Жоден "культурний" діяч чи актор з Росії, який має стосунок до пропаганди, не повинен бути прийнятий цивілізованим суспільством. Безумовно, їхні імена мають бути внесені до "Миротворця". Цивілізований світ зобов'язаний вживати санкції проти них. Ми також маємо пам'ятати, що все, що пов'язане з Росією, не може бути поза політикою, адже російська "політика" — це війна, насильство, шовінізм, фашизм і расизм.