"Отака ***ня, дітки". Хто ж такий легендарний Дід Панас? Звинувачення у націоналізмі, вишиванка як символ опору Кремлю та його відома телефраза.

10 червня Петру Весклярову виповнилося б 114 років. Цей видатний актор залишив незабутній слід у серцях багатьох поколінь українців завдяки своїй ролі Діда Панаса у програмі "На добраніч, діти". Його щире вітання "Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка" й досі звучить у пам'яті мільйонів.

Незважаючи на багато років успішної кар'єри в кіно та телебаченні, він так і не здобув жодної нагороди чи звання. Вескляров уникав уваги громадськості і рідко давав інтерв'ю, через що його особистість стала оброслою міфами, які часто сприймаються як справжні факти. Наприклад, відома фраза "Отака х*йня, малята", яку йому приписують, була спростована його колегами. Телеведуча Тетяна Цимбал у розмові з OBOZ.UA пояснила, чому подібний інцидент не міг відбутися.

Справжнє ім'я відомого телеведучого — Пінхас Векслер. Він з'явився на світ у єврейській родині в місті Тальне, розташованому на Черкащині. Під час Другої світової війни він змінив своє ім'я та прізвище. Коли розпочалася війна, його призвали до військового театру на Південно-Західному фронті. Після того, як його частина потрапила в оточення, він опинився в таборі для військовополонених. Щоб врятувати своє життя, він назвався Петром Вескляровим. Його рятівниками стали знання української мови та незвична для єврея зовнішність. Йому вдалося втекти з фільтраційного табору, а згодом він влаштувався на роботу на залізниці в окупованому Києві, а потім переїхав до Луцька.

У Волинському обласному музично-драматичному театрі він грав провідні ролі: Городничого у "Ревізорі", Командора у "Камінному господарі", Миколу Задорожного в "Украденому щасті". У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, в подружжя народився син Богдан. Родина мешкала в кімнаті комуналки у центрі міста.

Кінематографічна кар'єра Весклярова розпочалася з вдалих кастингів для фільму "Олекса Довбуш". Цей успішний дебют відкрив йому можливості на кіностудії ім. Довженка, де протягом року він знявся в п'яти різних стрічках. Йому швидко запропонували постійну роботу в штаті студії. Однак його дружина відмовилася переїжджати до столиці, що призвело до розриву їхнього шлюбу. Петро вирішив самостійно вирушити до Києва, щоб реалізувати свої мрії у світі кіно.

Проте справжню популярність йому принесла не кар'єра в кіно, а телебачення. У 1962 році, після виходу на пенсію ведучого програми "Казки дідуся Панаса" Габріеля Нелідова, було оголошено кастинг на його місце. У auditions взяли участь більше 200 кандидатів, але вибір зупинили на Векслярові. Протягом наступних двадцяти років він з'являвся в ефірі в вишиванці, знайомлячи дітей з народними та авторськими казками.

Використання української мови та традиційного національного одягу неодноразово ставало приводом для переслідувань актора з боку радянських властей, які сприймали це як прояви націоналізму. У 1970-х роках спроби зняти Діда Панаса з телевізійного ефіру викликали хвилю обурення серед глядачів. Безліч листів та телефонних дзвінків з вимогою повернути улюбленого ведучого змусили керівництво телеканалу переглянути своє рішення. Листи надходили з усіх куточків України, і на конвертах іноді лише зазначали: "Київ, Хрещатик, 26. Діду Панасу", проте вони завжди доходили до адресата. Діти особливо любили цього артиста. Під час одного з його виступів, коли він випадково закашлявся, на кіностудію почали надходити десятки банок меду та малинового варення "для лікування".

Згодом Петро Вескляров одружився вдруге. З дружиною Лілею та її донькою Тетяною довгий час жив у скромній однокімнатній квартирі навпроти кіностудії ім. Довженка. Лише 1988 року, незадовго до виходу на пенсію, він отримав просторе помешкання на вулиці Саксаганського, у будинку, де мешкали відомі кінематографісти.

Народна артистка України Тамара Стратієнко, яка вела "Вечірню казку" після Діда Панаса, згадувала про нього: "На Хрещатик, 26 він завжди приходив у власній вишиванці - не реквізит з костюмерної. Вескляров був щиро відданий українській мові та культурі, у побуті говорив винятково українською. У ті часи на УТ режисерів майже не було, актори працювали самотужки. І він чудово давав собі раду - з прекрасною дикцією, вимовою. Сучасним телеведучим казок є чому в нього повчитися: 15 хвилин кадру без заставок - і ти маєш тримати увагу дитини".

Проте популярність актора на телебаченні мала й свої негативні наслідки: після виконання ролі Діда Панаса його практично не запрошували на зйомки в кіно. Як зазначив журналіст Володимир Заманський, який співпрацював з Вескляровим, одного разу, коли актор з'явився в образі хірурга, глядачі в залі почали вигукувати: "Дід Панас!", що значно ускладнило сприйняття його нової ролі. Після цього режисери втратили інтерес до співпраці з актором у нових проектах.

Автор, видавець та шанувальник актора Дмитро Капранов згадував про Весклярова: "Невміння Діда Панаса говорити російською стало на заваді його популярності за межами України. Хоча він мав усі необхідні якості: був високим і надійним. Його образ міг би стати ідеальним для радянських підпільних фільмів, оскільки в той час такі типажі були дуже затребувані. Проте, оскільки він не володів російською, в українських стрічках його завжди дублював інший актор".

"Нам із братом вдалося поспілкувалися з вдовою Весклярова, буквально за день до її від'їзду на постійне помешкання до Сполучених Штатів, - розповідав Капранов. - Вона передала нам деякі матеріали, кіноплівки, з якими Петро Юхимович їздив по клубах та зустрічався з глядачами. Свого часу в нас була ідея створити музей діда Панаса, але вона залишилася нереалізованою".

Найвідоміша легенда, пов'язана з Дідом Панасом, - історія про те, що після завершення одного з ефірів він нібито промовив: "Отака х*йня, малята". Передача транслювалася наживо, записів не збереглося. І хоча ніяких доказів існування цієї фрази немає, вона стала частиною народного фольклору. Є два табори: одні стверджують, що чули це на власні вуха, інші переконані - це вигадка. Колега Весклярова Володимир Заманський факт заперечував, тоді як дикторка Світлана Білоножко зауважувала, що таке, можливо, і було, але точно не в ефірі - а вже після. Тим часом, фраза увійшла до "Великого словника матюків" (Мічиганський університет, 2010) і зрештою стала частиною літературного лексикону - її можна знайти у творах Ірени Карпи та Юрія Покальчука.

Вокаліст групи ТНМК Олександр Сидоренко, відомий також як Фоззі, у своїй книзі згадує, як у дитинстві його однокласник хвастався, що записав той самий ефір на магнітофон. Фоззі прокоментував цю ситуацію, назвавши її "одним із найзагадковіших міфів радянського телебачення, адже свідків було багато, а записів - жодного".

Народна артистка України та телеведуча Тетяна Цимбал в емоційному інтерв'ю для OBOZ.UA прокоментувала чутки про події в ефірі: "Ви серйозно вважаєте, що таке могло статися на телебаченні? Ви ж не в своєму розумі! Чи розумієте, що це було за телебачення? Подібні речі не могли б пройти непоміченими. І прикро, що творчість людини, яка залишила слід в історії, іноді оцінюють лише за однією фразою."

Остання передача з Дідом Панасом вийшла в ефір у 1986 році. У 1988-му, у 77-річному віці, Петро Вескляров вирішив піти на пенсію, хоча ще деякий час брав участь у творчих зустрічах з шанувальниками. Артист дожив до доби незалежності України та пішов з життя в січні 1994 року. Спочатку його поховали на Байковому кладовищі, але це місце незабаром виявилося непридатним — щовесни могилу підтоплювало. Директор цвинтаря, який був великим прихильником Діда Панаса, організував перепоховання в колумбарії і за власні кошти встановив пам’ятник.

Читати повне інтерв'ю з Тетяною Цимбал ви можете на OBOZ.UA за цим посиланням.