Отто Премінгер: народжений у Чернівецькій області, який зламав традиції "чорних списків" у Голлівуді.

Отто Премінгер залишив свій слід в історії світового кінематографа, зарекомендувавши себе як "голлівудський провокатор", який виступив проти табуйованих тем та "чорного списку", що позбавив роботи багатьох митців на початку 50-х років. Як режисер і продюсер, він створив понад 40 фільмів, серед яких такі шедеври, як "Синій Місяць", "Кармен", "Поргі та Бесс", "Привіт, сум!", "Свята Іоана", "Лора" та "Людина із золотою рукою".

Завдяки вмінню виявляти та наділяти змістом найдрібніші деталі, Премінгера визнали "ідеальним режисером", якого наслідували всі представники французької "Нової хвилі". Жан-Люк Годар неодноразово висловлював йому своє захоплення. Проте акторська кар'єра Премінгера виявилася більш-менш однорідною: через свій акцент він часто виконував ролі нацистів, що стало іронічним поворотом долі, зважаючи на його єврейське походження та втечу від фашизму з Європи до Нового світу.

Юрист, актор, режисер

Отто Людвіг Премінгер, як звали майбутнього голлівудського продюсера при народженні, з'явився на світ 5 грудня 1905 року в невеликому місті Вижниця у Чернівецькій області, яка на той час територіально відносилася до Австро-Угорської імперії, а нині - до України. Його батько Маркус Премінгер був відомим на Буковині юристом з багатою практикою і безліччю клієнтів, тому в хлопчика спочатку не було в житті іншого шляху, він змушений був отримати юридичну освіту. Але потяг до мистецтва досить швидко дав про себе знати.

У Відні, де Отто здобував освіту, йому вдалося стати актором у трупі відомого театрального режисера Макса Рейнгардта. Першою його роботою в кіно став фільм "Велике кохання". Можливо, він би й надалі продовжував свою кар'єру в Європі, якби не зростаюча загроза націонал-соціалістів у Німеччині. Отто Премінгер був одним із небагатьох, хто вчасно усвідомив небезпеку фашизму та вирішив емігрувати до Сполучених Штатів.

Номінація на "Оскар" за найкращу режисерську роботу

Пізніше Премінгер перевіз свою родину до США, включаючи батька, який не бажав залишати свою професію — останні роки Маркус Премінгер працював прокурором. Тим часом Отто почав свою кар'єру в Голлівуді, випустивши кілька фільмів один за одним. Незважаючи на його непростий характер, керівництво "20th Century Fox" було в захваті, а Отто швидко здобув популярність після виходу фільму-нуару "Лора", за який він отримав номінацію на "Оскар" у категорії найкращого режисера.

"Синій Місяць"

Фільм "Синій Місяць" став важливим етапом у житті та кар'єрі Премінгера, позначивши його початок як голлівудського реформатора. Для свого часу ця романтична комедія виглядала досить скромно, проте в ній вперше на американському екрані звучали терміни, такі як "незаймана", "вагітна" та "спокуса". Це викликало обурення у багатьох релігійних організацій, які визнали фільм аморальним і шкідливим для суспільства. Навіть священики згадували про заборону "Синього Місяця" під час недільних проповідей, проте це не заважало парафіянам заповнювати кінотеатри після служби. Результати виявилися вражаючими: продюсери, інвестувавши 400 тисяч доларів, отримали 3,5 мільйона в касі.

"Голлівудський провокатор"

Після здобуття успіху, Премінгер продовжив свою діяльність як новатор і реформатор у Голлівуді, відзначаючись своїм провокаційним стилем. Йому подобалося викликати негативні реакції з боку офіційних органів. У 1954 році він випустив мюзикл "Кармен", у якому всі виконавці були темношкірими. Цей фільм здобув величезну популярність серед глядачів, а актори, які в ньому знялися, отримали ряд престижних нагород. Зокрема, Дороті Дендрідж, що виконала головну роль, стала першою афроамериканською актрисою, номінованою на "Оскар".

Фільм "Людина із золотою рукою", що вийшов через рік, у якому Френк Сінатра зіграв ігромана-наркомана, викликав справжній скандал через те, що тема наркозалежності була на той час найсуворішим табу в кіно. "Людину із золотою рукою" заборонили до показу, але деякі кінотеатри порушили розпорядження "авторитетних органів". Фільм отримав хорошу критику, а Сінатра - номінації на "Оскар" та "BAFTA". Вимоги до показу "Людини з золотою рукою" були пом'якшені після того, як організації з охорони здоров'я визнали тему наркотичної та ігрової залежності серйозною соціальною проблемою, яка потребує викриття. Але, поки в кінематографічних колах точилася боротьба за цю картину, що тривала протягом п'яти років, Премінгер встиг зняти іншу, не менш провокативну, - детектив "Анатомія вбивства". У ньому - у сцені судового засідання - знову пролунали слова, які до цього жодного разу не допускалися на кіноекрані: "згвалтування", "сперма", "контрацепція". Суд, до якого подали на Премінгера контролюючі органи, став на бік режисера, а він і далі продовжував піднімати у своїх творах оголошені забороненими для суспільства теми: антисемітизм і сіонізм ("Вихід"), гомосексуалізм у владі ("Рада та згода"), інститут релігії ("Кардинал"), інцест та самотнє материнство ("Зникнення Банні Лейк").

Кінець "чорним спискам"

З кінця 50-х років кар'єра Премінгера виходить на новий рівень: він стає все менш активним як актор і режисер, натомість зосереджується на продюсуванні нових фільмів. Його ім'я стало асоціюватися з безстрашним продюсером, готовим братися за будь-які теми, включно з найбільш забороненими, і співпрацювати з сценаристами та режисерами, які потрапили до "чорних списків" через підозри у зв'язках з комуністичною ідеологією. У період маккартизму, відомого також як "полювання на відьом", багато митців зазнали переслідувань. Проте, щоб повернути їх до професії, була потрібна значна відвага, яку Премінгер здобув за роки протистояння цензурі.

Одним із підопічних продюсера став відомий голлівудський сценарист Далтон Трамбо, член легендарної "Голлівудської десятки", яка у 1947 році постала перед Комісією з розслідування антиамериканської діяльності. Через вимоги Отто Премінгера, Трамбо змушений був писати під псевдонімом, а його "Оскар" за найкращі сценарії до відомих фільмів "Римські канікули" та "Хоробрий" отримували інші особи на церемонії. Проте без Премінгера ці фільми, як і творчість Трамбо, просто не існували б. Цей приклад став каталізатором, і скоро, за ініціативою Отто Премінгера, інші продюсери почали співпрацювати з "неблагонадійними" сценаристами та режисерами, що значно збагачувало кінематографічну спадщину "Фабрики мрій" класичними творами світового кіно.