Палац у Львівській області, відомий як місце з прокляттям і появою привидів: цікаві факти про цю загадкову споруду.

Що відомо про цей палац, чим він буде цікавий для туристів і які легенди ходять про цю будівлю, розповідає РБК-Україна.

Палац у Підгірцях був зведений польським магнатом Юзефом Александром Яблоновським. У 1732 році він успадкував село від батька, Александра Яна, і розпочав будівництво нової резиденції. Ймовірно, роботи почалися 4 лютого 1734 року, про що свідчить віднайдена копія напису зі стіни палацу.

Яблоновський обрав стиль maison de plaisance, який користувався популярністю у Франції, і мав на меті забезпечити комфорт та усамітненість у природному оточенні. Палац вражав своєю розкішною комплектацією: він містив бібліотеку з 1100 томами, галерею портретів гетьманів, муровані фільварки, стайні, фонтани, каскади, а також парк, прикрашений античними скульптурами Філомени, Діани, Лукреції, Дафни, Аполлона та Атласа. Загальна вартість будівництва становила близько 200 тисяч злотих.

Згодом Яблоновський одружився з Кароліною Радзивіл, докупив ще декілька сіл навколо і почав споруджувати новий палац - у Ляхівців. Саме туди він наказав перевезти найцінніші речі. А з 1751 року князь Яблоновський закинув Підгірці й не навідувався на віллу аж до своєї смерті у 1777 році.

Довгі роки палац не мав постійного господаря.

Палац Яблоновських та Бруницьких у Підгірцях (зображення: foto-lviv)

У 1817 році палац придбав барон Юзеф Бруницький, який здійснив серйозну реконструкцію будівлі та впорядкував навколишній парк. Під його керівництвом палац набув вигляду, характерного для стилю історизму кінця XIX століття, з двома вежами та сучасними інженерними системами.

Після кончини Юзефа, його спадщину отримав син Юліан Мар'ян Бруницький. Він навчався у Львові, захопився сучасними агротехнічними підходами та розпочав перетворення маєтку на зразкове господарство.

Через деякий час Юліан одружився і разом з родиною переїхав до нового маєтку, вирішивши реконструювати палац у Підгірцях. На той момент він вже освоїв технологію виготовлення цегли, яку самостійно виготовляв для модернізації палацу, активно керуючи всіма ремонтними роботами. Будівля отримала нове водопостачання та електричне забезпечення.

У 1895 році палац отримав свій завершений образ. У підземеллі розташовувалися комори, винний погріб, сховища для насіння, кухня з піччю та приміщення для сервірування, з якого страви й продукти доставляли на поверхи за допомогою спеціального ліфта.

Чотири господарські кімнати головним чином для прислуги та білизни, кімната економа з архівом документів і канцелярія. На першому поверсі були вестибюль, передня, салон, робочий кабінет барона, будуар, дитяча та ігрова кімнати, ванна, кімната слуги, дві житлові кімнати.

На другому поверсі розташовувалися три житлові приміщення та три кімнати для гостей, а також передня зона, фойє та проходи, кімнати для слуг і вихователя. На горищі знаходилася окрема кімната.

На цій території знаходилася спиртокурня, а також велися розведення корів, овець і коней. Парк, що оточує палац, знову був впорядкований і оновлений.

Війна перервала історію палацу, і обидва сини Бруницького опинилися на фронті. Сам господар виїхав до Відня, а його маєток захопили артилеристи російської армії. Під час бойових дій згоріла дах, а також була знищена колекція природознавства і вся бібліотека барона.

Палац став власністю сина Юліана Яківа, який продовжував спадок батька. Він пережив війну, здобув звання лейтенанта, а в 1918 році приєднався до Війська Польського. На жаль, у 1940 році його розстріляли в радянському таборі.

У 1936 році в маєтку мешкала лише сама баронеса Іва Бруницька. До того часу вже не залишилося й сліду від первісного розташування кімнат; єдиним нагадуванням про минуле став стиль бідермаєр у салоні, а також кілька східних диванів, ренесансні крісла та воскові мініатюри.

Стародавній палац був пограбований радянським режимом (джерело: Вікіпедія)

У період Другої світової війни з палацу було викрадено всі цінності, а баронесу помістили у бричку та відвезли в невідоме місце.

Будівля потрапила під контроль радянської влади, яка спочатку перетворила палац на школу-інтернат, а згодом – на сільську раду, і врешті-решт – на управління рибного господарства. У цей період колишня розкішна вілла зазнала остаточного руйнування і розграбування.

Протягом багатьох років ця садиба залишалася без нагляду, але в 2014 році її придбали три сім'ї з Львівської області, які вже більше десяти років займаються її відновленням.

З 2021 року палац відкритий для туристів. Усі кошти витрачаються на відновлення будівлі та облаштування парку.

Підгорецький палац - це грандіозний прямокутний ансамбль, що включає внутрішній двір, бастіони, рів і підйомний міст. Його фасади являють собою унікальне поєднання італійського палаццо та елементів фортифікаційної архітектури.

У "золотий етап" цього місця розташовувалися розкішні зали (Зелена, Жовта, Дзеркальна кімнати), каплиця, величезна бібліотека та колекція живопису.

Сад, що оточує комплекс, був оформлений в італійському стилі з партерними ділянками, виноградниками, фонтанами та затишними альтанками — все це створювало атмосферу престижного та комфортного життя для магната.

Палац завжди жив у легендах. Одні з найпоширеніших оповідей:

Місцеві розповідають історію про "Паню заклєнту" - прокляту жінку, яка нічними годинами блукає по палацу у білому одязі. Під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького у 1648 році, поляки втекли з Підгірців до Стрия, і князь Яблоновський, нащадок гетьмана, залишив там дружину, що була його на 32 роки молодша.

Жінка довгий час переживала втрату, але згодом знайшла втіху в обіймах козака, який називав її "квіткою життя". Коли князь дізнався про зраду дружини, козака жорстоко вбили. Жінка втекла в ліс, де зникла безвісти. Тепер вона блукає навколо палацу, в пошуках свого коханого.

Три родини придбали палац і наразі займаються його реставрацією (джерело: Вікіпедія).

Також розповідали про таємну кімнату, яка може з'являтися та зникати - майже як кімната на виклик зі світу Гаррі Поттера.

Існує також переказ про прокляття династії Бруницьких. За цим оповіданням, князь Бруницький отримав прокляття, що призвело до загибелі всіх його нащадків. Через це прокляття їхній маєток не може бути належним чином відновлений, а будь-яка спроба реставрації стикається з таємничими труднощами.

У XVII-XVIII століттях територія навколо палацу була обрамлена виноградниками, а також містила власний винний підвал, де виготовлялися вина, які здобули популярність завдяки похвалам поетів тієї епохи.

У період "золотої епохи" в цьому місці існувала бібліотека, яка налічувала сотні томів, а також колекція портретів гетьманів. Багато з цих великих колекцій були частково розпродані або вивезені внаслідок військових дій.