Париж, Дрезден, Одеса, Бостон: крадіжка, що запам'ятається на віки.

Напад на Лувр у Парижі став справжнім шоком для художнього світу. Проте, вражаючі крадіжки мистецьких творів мають глибокі корені в історії. Хто ж ці злочинці, що їх спонукає до таких вчинків, і куди зникає вкрадене мистецтво?

19 жовтня 2025 року з Лувру у Парижі було викрадено коштовні вироби, які мають величезне культурне та історичне значення, а також значну фінансову вартість. Серед них - діадеми, брошки та намиста, що належали імператорській родині епохи Наполеона III. На сьогоднішній день правоохоронні органи не виявили жодних слідів ані чотирьох зловмисників, ані самих коштовностей.

Пограбування Лувру шокувало, але насправді воно стало лише наступним в історії зухвалих пограбувань творів мистецтва.

У ніч на 25 листопада 2019 року двоє чоловіків у масках проникли до Дрезденського замку. За кілька хвилин вони розбили звичайною сокирою вітрини скарбниці "Зелене склепіння" та викрали 21 ювелірний виріб з колекції саксонських курфюрстів. Прикраси були оздоблені 4300 діамантами, загальна вартість виробів - понад 116 мільйонів євро.

Часткове розкриття злочину виявило, що за пограбуванням стояли члени клану Реммо — великої арабської родини з Берліна, відомої своїми резонансними злочинами. П'ятьох підозрюваних було засуджено до тюремного ув'язнення. У 2022 році частину викрадених цінностей вдалося повернути, однак значна кількість коштовностей досі залишається втраченими.

Також зверніть увагу: Викрадені дорогоцінності знову доступні для огляду в скарбниці "Зелене склепіння" у Дрездені.

Ця справа показала, як кланові структури перетворили крадіжку творів мистецтва на професійний бізнес - організований, чіткий і безпринципний, навіть попри труднощі з продажем краденого. Мистецтвознавиця Уллі Зеeґер (Ulli Seeger) пояснила DW: "Ми маємо справу з історичними коштовностями, з діамантами, які мають особливе огранювання 18 століття. Вже сама матеріальна вартість таких предметів є надзвичайно високою - зовсім інакше, ніж у випадку з картинами, де є полотно і фарби, а цінність виникає завдяки культурному значенню. Однак зараз міжнародні злочинні угруповання дедалі більше зосереджуються на предметах, що мають високу матеріальну цінність, - золоті, дорогоцінних каменях, монетах. Їх легше реалізувати, ніж твори мистецтва, присутні в кожному каталозі".

Проте, як зазначає Зееґер, ювелірні вироби спочатку потрібно кардинально перетворити, адже в іншому випадку їх легко можна буде впізнати за характерним історичним огранюванням. "Жоден ювелір у світі, який не займається злочинними справами, не зможе одразу виявити ці предмети", - додала мистецтвознавиця.

За два роки до Дрездена - схожий почерк у Берліні. Злочинці - як з'ясувалося згодом, також члени клану Реммо, - березневої ночі проникають через вікно до Музею Боде і викрадають гігантську золоту монету "Великий кленовий лист" вагою у 100 кілограмів. Вона була однією з п'яти таких монет, викарбуваних у Канаді, музею її подарував анонімний колекціонер. Матеріальна вартість - близько 3,75 мільйона євро. Злодії були зацікавлені в золоті та його перетворенні на гроші - тож монету, ймовірно, було знищено і переплавлено.

У 2010 році В'єран Томіч, який здобув популярність завдяки своїм навичкам у скелелазінні, отримав прізвисько "людина-павук" після того, як проник у Музей сучасного мистецтва в Парижі. Його улов складався з п'яти шедеврів таких відомих художників, як Пікассо, Матісс, Модільяні, Брак і Леже, загальна вартість яких оцінюється приблизно у 100 мільйонів євро.

Томіча було затримано, але він заявив, що діяв за вказівкою колекціонера. Картини досі залишаються незнайденими — існує припущення, що їх могли знищити, аби замести сліди злочину.

Картина Караваджо "Поцілунок Іуди", яка з 1924 року зберігалася в Одеському музеї західного та східного мистецтва, була вкрадена у 2008 році. Українські правоохоронці припускали, що цей цінний твір мистецтва, оцінюваний у 100 мільйонів доларів, планували вивезти за межі країни для подальшого продажу. У 2010 році полотно італійського художника було виявлено в Берліні під час спроби реалізації на чорному ринку. В результаті цієї справи були затримані троє українців та один місцевий мешканець.

Картина, яка також носить назву "Взяття Христа під варту", повернулася до України. Проте, оскільки вона була використана як речовий доказ у справі, до Одеського музею вона поки що не надійшла.

У березні 1990 року до музею Ізабелли Стюарт Гарднер у Бостоні увійшли двоє чоловіків, одягнених у поліцейську форму. Вони зв’язали охоронців і викрали 13 цінних творів мистецтва, серед яких були картини таких майстрів, як Вермеєр, Рембрандт і Дега. ФБР оцінило їхню загальну вартість більш ніж у 500 мільйонів доларів.

Досі ця справа залишається нерозгаданою. Правоохоронці висловлюють припущення, що мистецькі твори обертаються в кримінальних колах, функціонуючи як "таємні цінні папери". Навколо цієї справи виникло чимало міфів, і вона стала основою для багатьох кінематографічних творів.

Тім Карпентер (Tim Carpenter), керівник організації з охорони культурної спадщини Argus Cultural Property Consultants, тривалий час очолював у ФБР відділ, що займався злочинами у сфері мистецтва. "У випадку традиційних творів мистецтва - картин, гравюр або малюнків - найбільша складність полягає не в самій крадіжці, а у подальшому продажі. Ці шедеври відомі, каталогізовані, і їх важко монетизувати", - зазначає він та наголошує, що зовсім інакше справа виглядає з дорогоцінними металами й коштовностями: "Їх можна переплавити або розібрати на частини - і саме це стає трагічною втратою для культурної спадщини. На жаль, такі предмети дедалі частіше стають мішенню злодіїв у Європі, адже в кінцевому підсумку саме це і є метою злочинців: заробити на мистецтві", - пояснює Карпентер у розмові з DW.

Проте в контексті справи про пограбування Лувру, експерт сумнівається в можливості знищення викрадених експонатів: "Ці артефакти мають величезне значення. Я вважаю, що злочинці усвідомлюють цінність того, що вони вкрали, і, швидше за все, залишать їх у якості колекції. Їх буде досить легко впізнати".

Твори мистецтва володіють неймовірною цінністю, але якщо вони не виставлені на показ, їх важко відстежити, що робить їх ідеальним об'єктом для злочинців. Серед злочинних угруповань, що займаються крадіжками художніх творів, існує безліч різних середовищ.

З одного боку, це мережі, і особливо це характерно для Німеччини, де існують великі родини, головно арабського походження, які мають налагоджену логістичну підтримку та ефективні структури.

У сферах організованої злочинності крадіжки художніх творів набирають все більшого значення. Зокрема, в Південній та Східній Європі мистецькі об'єкти використовуються як цінний товар у схемах обміну в торгівлі наркотиками чи зброєю.

Звичайно, є і злочинці-одинаки, насамперед інсайдери, як-от співробітники служб безпеки або працівники, які знають слабкі місця в системі безпеки музеїв.

І, зрештою, хоча такі випадки й досить рідкісні, вони часто перебільшуються в голлівудських стрічках: у різних куточках світу існують приватні колекціонери, які прагнуть мати у своїй власності витвір мистецтва і вдаються до послуг злочинців для його здобуття.

За обережними підрахунками Інтерполу, щорічно викрадається мистецьких творів на суму, що досягає кількох мільярдів доларів. Лише приблизно десять відсотків з них вдається повернути власникам. Недавня крадіжка в Луврі ще раз підкреслює, що мистецтво, хоча й є прекрасним, виявляється дуже вразливим, а чорний ринок культурних цінностей переживає справжній бум. Водночас, французькі правоохоронці, намагаючись знайти злочинців з Лувру, також оголосили про успіх у іншій справі: до Франції була доставлена 24-річна китаянка, затримана в Барселоні, яка у вересні нібито вкрала шість кілограмів золота з Паризького природничого музею та частково вже переплавила його.