Перспективи закінчення конфлікту в Україні можуть призвести до розподілу в західному альянсі — FT.

Сполучені Штати та Європа мають суттєво різні уявлення щодо російської загрози та охорони демократичних цінностей.

Острах перед Росією об'єднав західну коаліцію. Але тепер цей же страх може призвести до її розколу.

НАТО було створене в 1949 році США, Канадою та європейськими союзниками для стримування Москви. Але якщо адміністрація Трампа зараз спробує змусити Україну визнати часткову поразку у війні з Росією, Америка буде широко сприйматися в Європі як така, що винагороджує російську агресію.

Якщо союзники по НАТО більше не зможуть дійти згоди щодо загрози, з якою вони стикаються, і як з нею боротися, весь їхній альянс опиниться під загрозою, вважає Гідеон Рахман, головний оглядач відділу міжнародних відносин Financial Times.

Атлантичний альянс пройшов через численні серйозні суперечності протягом десятиліть, починаючи з Суецької кризи 1956 року і закінчуючи війнами у В'єтнамі та Іраку. Проте, незважаючи на ці складнощі, завжди панувало усвідомлення, що в кінцевому підсумку США та їх європейські партнери мають спільні інтереси і стоять на одній стороні барикад.

Оглядач додає, що партнерство США та Європи базувалося на спільних інтересах і цінностях. Протягом холодної війни спільним інтересом було стримування радянської загрози. Спільною цінністю була оборона демократії. Навіть після закінчення цієї війни, боротьба з тероризмом та захист нових демократій Європи дали НАТО спільну мету.

"Але це спільне розуміння зараз руйнується. Катастрофічне завершення війни в Україні може зруйнувати його повністю", -- вважає Рахман.

Протягом минулого тижня США та Європейські країни активізували свої зусилля щодо розробки різних мирних ініціатив для України. Європейські лідери категорично не приймають важливі складові плану Трампа, зокрема, офіційне визнання анексії Криму Росією.

Дональд Трамп, здавалося, мав дружню бесіду з Володимиром Зеленським в Римі на вихідних -- і також висловив рідкісну критику на адресу Владіміра Путіна. Однак Америка не відмовилася від жодного з елементів свого мирного плану, які є такими неприємними для європейців та українців.

Ця суперечка корениться у фундаментально різних поглядах на міжнародну безпеку, а також на джерела потенційної загрози нової війни. Європейські країни вважають, що заохочення російської агресії в Україні істотно збільшить ризик того, що Путін може розпочати атаки на інші європейські держави, починаючи з Балтійського регіону.

Команда Трампа має зовсім інше бачення ситуації. Вони висловлюють занепокоєння, що Сполучені Штати можуть опинитися в центрі безпосереднього конфлікту з Росією. Сам Трамп неодноразово застерігав про можливість виникнення третьої світової війни. Адміністрація Байдена також виявила занепокоєння щодо ескалації напруженості з Росією. Проте, на відміну від Трампа, вона поділяє глибокі сумніви Європи стосовно Путіна та наполегливість у тому, що агресія з боку Росії не повинна залишатися без наслідків, - зазначає експерт.

Різні погляди на питання безпеки сьогодні охоплюють набагато більше, ніж лише те, як завершити конфлікт в Україні. Американські союзники повинні усвідомити, що Трамп становить безпосередню загрозу для територій двох держав-членів НАТО.

Трамп неодноразово обіцяв включити Гренландію -- яка є автономною частиною Данії -- до складу США. У нещодавньому інтерв'ю для журналу Time він також повторив своє бажання перетворити Канаду на 51-й штат Америки. Трамп не висував військових загроз Канаді, але він явно хоче знищити її існування як незалежної країни.

Об'єднавши ці авторитарні тенденції, його погрози партнерам по НАТО та явну прихильність до Путіна, важко заперечувати, що НАТО залишається альянсом, який спирається на спільні цінності.

Адміністрація Трампа разом із своїми європейськими партнерами наразі просуває дві кардинально різні концепції західних цінностей. Погляд Венса та Трампа характеризується етнонаціоналізмом, культурним консерватизмом та неліберальними принципами. Натомість європейська перспектива є інтернаціоналістською, спираючись на правові норми та ліберальні інституції.

Різниця між сторонами стає ще більш запеклою, оскільки обидві вважають, що йдеться про екзистенційну боротьбу за політичне виживання, сподіваючись на підтримку союзників через Атлантичний океан. Адміністрація Трампа має намір співпрацювати з націоналістичними популістами, такими як Віктор Орбан з Угорщини, Роберт Фіцо зі Словаччини та Найджел Фарадж з Великої Британії. Провідні уряди Європи сподівалися на перемогу Камали Гарріс на президентських виборах у США і тепер з нетерпінням чекають на результати проміжних виборів в Америці, -- зазначає Рахман.

Трансатлантичний альянс колись був двопартійним зобов'язанням, яке могло легко пережити зміну уряду. Зараз він може працювати лише тоді, коли ліберали -- або неліберали -- перебувають при владі по обидва боки Атлантики одночасно.

Проте навіть у цьому випадку існують підстави для скептицизму. Окрім спільних цінностей та інтересів, західний альянс грунтується на довірі. Всі учасники повинні бути впевнені, що ця довіра залишиться незмінною, незалежно від результатів майбутніх виборів. Однак тепер європейці та канадці усвідомлюють, що США можуть обрати Трампа вдруге. Тому вони вже не можуть вважати американську стабільність само собою зрозумілою, - резюмував Рахман.

Про те, як формується новий світовий порядок і чим це небезпечно для України, читайте у статті "Трамп vs Путін: хто насправді влаштував геополітичну кризу?" Сергія Корсунського.