Покинуту церкву в селі Ушня, що на території Золочівського району, планують передати у власність місцевої громади.

Костел не виконує функції храму з часів Другої світової війни.

Костел святого Йосифа, розташований у селі Ушня Золочівського району, незабаром стане комунальною власністю місцевої громади. До цього моменту, ця архітектурна пам'ятка, оцінена приблизно в 2 мільйони гривень, залишалася без власника. Про це повідомили 6 березня в прокуратурі Львівської області.

"Від моменту, коли ця будівля була зареєстрована, минув вже більше року, проте жодна особа не подала заяв на її право власності. Тому майно підлягало передачі у власність територіальної громади. З метою забезпечення інтересів держави та громади Золочівська окружна прокуратура подала до суду відповідну скаргу, яка була повністю задоволена", - зазначили в прокуратурі.

Від 1990-х років колишня католицька святиня пустує та поступово руйнується. Костел визнали безхазяйним та передадуть у комунальну власність територіальної громади Золочівського району. Це дозволить зберегти будівлю як частину культурної спадщини регіону.

Сучасний вигляд костелу (зображення з прокуратури та ресурсу "Костели і каплиці України")

Муровану будівлю збудували в 1901 році в стилі необароко. Костел прикрашений скульптурами святих Петра, Павла та Йосифа на фронтоні, а також сигнатуркою на даху. Загальна площа храму складає 195 квадратних метрів, а його приблизна вартість оцінюється в близько 2 мільйони гривень.

Перше згадування про Ушню відноситься до 1452 року, коли це королівське село стало заставою у львівського міщанина та райці Матвія Снятина. Протягом певного часу Ушня була частиною села Білий Камінь. У першій половині XVII століття село опинилося у власності князів Вишневецьких. На межі XIX та XX століть 1408 жителів Ушні ідентифікували себе як римо-католики, 579 – як греко-католики, а 87 – як юдеї.

Архівне фото костелу святого Йосифа в Ушні (фото із сайту "Костели і каплиці України")

На сайті "Костели і каплиці України" зазначають, що спершу католики Ушні належали до парафії Білого Каменя, а на початку XX ст. вирішили збудувати власний костел. Греко-католики мали власну деревʼяну церкву. Костел мав три деревʼяні вівтарі - головний з іконами Матері Божої з Ісусом та св. Йосифа з дитятком і бічні Пресвятого Серця Ісуса та Господніх Страждань. У 1938 році поруч вимурували дзвіницю з трьома дзвонами. Після Другої світової війни більшість поляків виїхала до Польщі, а костел радянська влада використовувала як колгоспний склад.