Помер самобутній угорський кінорежисер Бела Тарр, який залишив значний слід у світовому кінематографі.

Відомий угорський режисер Бела Тарр відійшов у вічність на 70-му році життя. Цю інформацію підтвердило угорське видання Index.

З великим жалем повідомляємо, що сьогодні вранці, після тривалої та тяжкої хвороби, пішов з життя відомий кінорежисер Бела Тарр. Його сім'я переживає важкий час і просить медіа та суспільство проявити чутливість, утримуючись від запитів на коментарі в ці сумні моменти, - йдеться в заяві Асоціації угорських кінематографістів.

Фільми Бели Тарра були представлені на майже всіх значущих кінофестивалях світу. У травні 2007 року він взяв участь в офіційному конкурсі Каннського фестивалю зі стрічкою "Людина з Лондона", адаптованою за твором Жоржа Сіменона. Однак більшість своїх робіт режисер створив за сценаріями угорського автора Ласло Краснагоркаї, який отримав Нобелівську премію з літератури у 2025 році. Однією з найзначніших його робіт є семигодинний фільм "Сатанинське танго", який оснований на однойменному романі.

У 2011 році на екрани вийшов фільм "Туринський кінь", створений за сценарієм Ласло Краснагоркаї. Ця стрічка брала участь у головному конкурсі Берлінського міжнародного кінофестивалю, де була удостоєна Гран-прі. Хоча цей фільм вважається однією з найзначніших робіт режисера, Тарр вирішив залишити режисуру та зосередитися на викладацькій діяльності, а також на підтримці нових талантів у світі мистецтва.

Бела Тарр з'явився на світ 21 липня 1955 року в угорському місті Печь, у родині декоратора. У віці 16 років він почав знімати короткометражні документальні стрічки. Його перша робота була присвячена ромській трудовій бригаді, яка писала листа з проханням про допомогу до Яноша Кадара. Реакція офіційних осіб на цей фільм виявилася досить негативною, що ускладнило Тарру можливість вступити до університету для навчання на філософському факультеті. Однак його дебютна робота привернула увагу угорської Студії Бели Балаша, що стало поштовхом для створення його першого повнометражного фільму "Сімейне гніздо" у 1977 році.

Тарр здобував освіту в Академії театру та кіно в Будапешті. Протягом 1989-1990 років він отримував стипендію у Берліні, а з 1990 року почав працювати викладачем у Берлінській кіноакадемії.

У своїх кінотворах він гармонійно сплітав елементи документалістики з художнім кіном, часто обходячись без залучення професійних акторів, особливо в своїх перших проектах.

З моменту виходу телевізійної адаптації "Макбета" (фільму, що складається з двох частин), Тарр переходить до більш абстрактної та медитативної поетики.

Під час опитування 846 кінокритиків, яке проводилося у 2012 році журналом Sight & Sound, за 7-годинне "Сатанинське танго" Тарра було подано стільки ж голосів, скільки за такі загальновизнані шедеври, як "Метрополіс", "Психо" та "Солодке життя".