"Порцеляновий Мауглі неодмінно приверне увагу як дітей, так і дорослих," – зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

В інтерв'ю для "ФАКТІВ" колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка кількох книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася своїми думками про те, як образ Мауглі відображається у вітчизняному порцеляновому мистецтві.

"Для малечі це чарівна історія та захоплююча подорож, а для дорослих – нагода замислитися над принципами всесвіту."

Історія хлопчика на ім'я Мауглі, який живе серед диких тварин, стала частиною знаменитої збірки "Книга джунглів", написаної видатним англійським письменником і поетом Редьярдом Кіплінгом. Як зазначає Людмила Карпінська-Романюк, ця книга швидко завоювала популярність після свого виходу. Хоча з моменту публікації минуло більше ста років, інтерес дітей до пригод Мауглі у джунглях залишається незмінним. Хоча ця оповідь призначена для дітей, дорослі також не оминають її увагою. Вона спочатку була створена для молодшої аудиторії як захоплююча, виховна та казкова проза. Головний персонаж — це дитина, яка досліджує навколишній світ. Сюжет має казкові елементи, оскільки тварини в ньому говорять та мають свої характери. Теми дружби, вірності та правил співіснування передані через образи, які зрозумілі навіть найменшим читачам.

Але водночас "Книга джунглів" має глибший, філософський рівень, тому її перечитують у різному віці. Для дітей це -- казка й пригода, для дорослих -- роздуми про закони світу, природу влади, приналежність і свободу. Робота Валерія Албула "Мауглі", натхненна твором Редьярда Кіплінга, була створена на Полонському заводі художньої кераміки у 1988 році.

Дуже яскрава!

Отже, Мауглі розташувався верхи на величезному доброму пітоні, який згорнувся у кільця, немов чарівна гойдалка. Цей змій не викликає страху – швидше, він нагадує лісову іграшку, розмальовану зеленими листям і сонячними смужками. Навіть золота корона, що прикрашає його голову, виглядає кумедно, немов він правитель казки, де всі живуть у мирі та дружбі.

"Порцеляновий Мауглі -- це нагадування про гармонію у стосунках природи та людини"

-- Мауглі піднімає руку, ніби вітається з пташками, а біля вуст тримає сопілку -- чи, можливо, чарівний ключик до всіх таємниць лісу, -- продовжує Людмила Карпінська-Романюк. -- Він грає -- і звірі зачаровано слухають. Світ для хлопчика великий і добрий, кожна істота в ньому може стати другом. Це казка про дитинство, яке не поспішає, про світ, у якому немає "небезпечно", а є лише "давай разом", про той момент, коли людина і природа довіряють одне одному. Мауглі неначе уособлює момент первісної єдності людини зі світом. Золота корона на голові змія -- тонкий, майже парадоксальний знак. Влада тут не агресивна й не ієрархічна: це корона природи, яка не наказує, а дозволяє бути. Жест Мауглі з трубочкою біля вуст є ключовим. Це не звук для підкорення природи, а подих -- подібний до молитви чи медитації.

Які характерні риси має малюнок на шкірі пітона?

Зелено-білі візерунки на шкірі змія нагадують листя, грайливе світло і тінь — це частини лісу, які злилися з тілом істоти. Природа в цьому місці не є простим фоном, а виступає як живий організм, в якому Мауглі існує, подібно до клітини в складному тілі.

Порцеляновий Мауглі -- це нагадування про втрачений, але не зниклий стан гармонії у стосунках природи та людини.

Статуетки, натхненні дитячими книжками, для дорослих стають своєрідними символами їхнього дитинства.

Творчість Редьярда Кіплінга продовжує надихати художників, скульпторів і режисерів. Величезну популярність здобув американський анімаційний фільм 1967 року, створений студією Уолта Діснея. Які, на вашу думку, причини такої всесвітньої популярності історії Кіплінга про Мауглі?

Кожен може в цій історії відшукати щось близьке. Цей твір торкається вічних тем, адже такі поняття, як свобода, дружба і благородство, не підвладні часу. Що стосується скульптур, натхнених світовою та українською дитячою літературою, вони завжди мають своє особливе місце в домі. Для дорослих вони стають нагадуванням про безтурботні роки дитинства...

-- Як, на вашу думку, краще вписати фігурки, натхненні літературними творами у домашній інтер'єр?

Найкраще місце для фігурки — це книжкова полиця, але не слід розташовувати її прямо перед книгою. Краще помістити поруч або трохи осторонь, наче персонаж щойно вийшов з її сторінок. Важливо уникати розміщення фігурки занадто низько або надто високо, як дрібнички. Оптимально, щоб вона перебувала на рівні очей сидячої людини або в зоні, де погляд може випадково натрапити на неї. Це дозволить шанувальникам мистецтва насолоджуватися нею та розглядати деталі.

Колекціонерка та дослідниця української порцеляни, письменниця Людмила Карпінська-Романюк поділилася враженнями про яскраву серію творів, створених подружжям Валерієм та Наталією Албул.

Ознайомтеся з матеріалом: "Цей музичний напрямок надихнув численних українських майстрів фарфору", -- зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

До речі, запрошуємо читачів "ФАКТІВ", які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам'ятається на все життя!

Зображення з колекції Людмили Карпінської-Романюк.

Фото у заголовку: Валерій Албул. "Мауглі" -- тиражний варіант. Полонський завод художньої кераміки. 1988 рік