Посол Наталка Цмоць заявила: "Я не спостерігаю жодних обставин, які могли б негативно вплинути на стосунки між Канадою та Україною".

Зображення: Євген Шпагін, Наталка Цмоць "Я шукаю, що ще можу робити в Україні, бо хочу залишитися"

Ви погодилися очолити Посольство Канади в Україні, коли вже розпочалося повномасштабне вторгнення. Що мотивувало: кар'єрний розвиток чи особиста передісторія, адже ви українка за походженням? Що притягує або, навпаки, відштовхує іноземців працювати в Україні та з Україною?

Існує безліч причин. Почну з особистих. Коли мене попросили розглянути це питання, я миттєво відповіла: "Так, це дійсно викликає в мене інтерес". Навіть не поцікавилась думкою свого чоловіка.

У той час я саме готувалася до іншої роботи, підвищення, але дуже хотіла повернутися в Україну. Перед тим я була тут разом з чоловіком, працювала в технічній допомозі від нашого посольства. Якби була нагода, то, звичайно, хотіла повернутися. Дуже вже скучала за Україною!

Війна дуже болить усім, і я вірила, що можу представити Канаду так, як вона повинна бути представлена. Для мене це не лише професійно, а й емоційно -- створювати тісніші зв'язки з людьми, працювати більше, ніж робота попросить. Я вірила, що могла б це зробити.

Ця позиція була розрахована на рік. Мене попросили продовжити ще на один рік, і ось тепер я вже третій рік працюю тут. Мені вже повідомляли, що цей рік стане останнім, однак я активно шукаю нові можливості в Україні, оскільки прагну залишитися.

Хочу підкреслити, що мені пощастило мати за спиною двох надзвичайно добрих послів: Романа Ващука, а згодом Ларису Ґаладзу. Вони завжди готові підтримати мене, надаючи значну допомогу та активно спілкуючись. Їхнє розуміння важливості присутності представника українського походження на цій посаді є для мене дуже цінним. Проте це зовсім не означає, що люди без українських коренів не можуть бути чудовими послами — зовсім ні. Я спостерігаю, як мої колеги, які не мають українського походження, успішно виконують свої обов'язки, але я вірю, що ми можемо продовжувати розвиватися в цьому напрямку.

Фото: facebook/Embassy of Canada to Ukraine Посол Наталка Цмоць під час бізнес-форуму у Вінниці. "Геополітика дуже змінюється"

Здається, що глобальний геополітичний лад, сформований після Другої світової війни, поступово доходить до свого завершення. Чи спостерігаєте ви трансформації в міжнародних відносинах? Які нові виклики постають перед світом і яку позицію займає Україна в цьому контексті?

Україна в самому центрі цієї зміни, на жаль. Але це не вперше, коли Україна це відчуває. Дуже багато (подій. -- Ред.) Другої світової війни відбулися в Україні. Було дуже багато битв, дуже багато людей тут згинуло. Ми можемо так іти історично навіть далі. Це не нове.

На мою думку, українські землі мають величезний потенціал, і їхнє географічне положення є надзвичайно вигідним. Однак саме це привертає увагу багатьох, хто прагне отримати контроль над Україною, адже вона володіє значними природними ресурсами.

Ми спостерігаємо суттєві зміни в геополітичній картині світу. Досі багато хто вважав, що після закінчення Другої світової війни для демократичних держав існують певні усталені правила, які не підлягають порушенню. Але реальність виявилася зовсім іншою, і ми стаємо свідками цього процесу.

Як демократичні нації, ми маємо можливість завдяки нашим принципам вжити заходів, щоб цього не допустити. Саме цим займається Європа в даний момент. Європейський Союз бере на себе цю відповідальність. Вважаю, що спочатку вони сподівалися на швидке завершення конфлікту, але це не сталося. Тепер вони починають діяти, щоб надати підтримку Україні, адже Україна є частиною Європи.

"У Канаді підтримка України сильна й поза українською діаспорою"

Чи здатні партнери, зокрема Канада, зупинити свою підтримку України, якщо виявлять ознаки відходу від демократичних принципів?

Канада надає підтримку Україні, оскільки ми поділяємо схожі цінності. Ми впевнені, що український народ прагне жити в умовах демократії.

Ми спостерігаємо, як численні громадські структури, медіа та молодь прагнуть до демократичних змін, і ми бажаємо це підтримати. Особливо це стосується українців, які займаються формуванням своєї нації, демократичного уряду та активної громади. Ми поділяємо ті ж цінності і вважаємо себе однодумцями.

Фото: Ukrainian World Congress Акція на підтримку Українци в Канаді.

Безумовно, наявність значної кількості громадян українського походження в Канаді відіграє важливу роль. Це також має велике значення.

Вважаю, що це скоріше абстрактна розмова про те, як можуть відбутися зміни — мені це не видається ймовірним. Я спілкуюсь із людьми, і українці твердо стоять на захисті своєї демократії та цінностей.

Але давайте зіграємо в цю гру: якщо б усе почало змінюватися, я вважаю, що й підтримка також могла б змінитися.

Це підводить нас до теми дезінформації. Росія це добре розуміє і чує, і тому їхня дезінформація націлена на цінності, аби налякати людей: чи то корупцією, чи іншим. Зараз уже так не працює, але раніше працювало, що російськомовні не мають прав, наприклад. Люди, які не розуміють України, могли в це вірити.

Важливо проявляти надзвичайну обережність. Росія майстерно застосовує це для поширення дезінформації, оскільки усвідомлює, що підтримка може знизитися, якщо ці принципи зазнають змін.

Нещодавно в Канаді було проведено соціологічне опитування, яке виявило, що підтримка України є сильною і серед тих, хто не належить до української діаспори. Канада твердо стоїть на боці України, і ця позиція залишиться незмінною. Аналогічна ситуація і з нашими політичними партіями: незалежно від того, хто перебуває при владі, усі вони висловлюють підтримку Україні. Хоча можуть бути певні нюанси, загалом підтримка України з боку Канади є досить потужною.

Зображення: EPA/UPG Прем'єр-міністр Канади Марк Карні та президент України Володимир Зеленський зустрічаються в Києві на честь Дня Незалежності 24 серпня 2025 року. "Запровадження множинного громадянства — це розумний крок, який зробила Україна."

Як ви вважаєте, яке значення має запровадження множинного громадянства для українців? Чи може це стати каталізатором відновлення України? Яке це матиме значення для української діаспори в Канаді?

На мою думку, це вкрай розумний крок з боку України. Він створює можливості для вільного пересування українців, сприяє розвитку торгівлі, економічних зв'язків та бізнесу.

Множинне громадянство. За що проголосував парламент?

Світ зазнає змін і стає все більш глобалізованим. Все більше людей отримують два або навіть кілька громадянств. Я казала це жартома, але, можливо, це не просто жарт: для мене особисто було б цікаво володіти подвійним громадянством з Україною.

Побачимо, як буде, але я думаю, що це допоможе і Україні, і Канаді, якщо люди зможуть мати подвійне [громадянство. -- Ред.] і не муситимуть обирати або те, або те.

Зображення: Євген Шпагін, Наталка Цмоць "В нашій армії жінки і чоловіки користуються рівними шансами"

Серед численних гуманітарних ініціатив, якими ви займаєтеся, є проекти, спрямовані на допомогу українським жінкам, які втратили дітей внаслідок війни, і які мають глибокий гуманістичний зміст. Чому важливо підтримувати такі ініціативи? Яку роль у цьому процесі можуть відігравати дипломатичні місії?

Презентація "Книги емоцій" відбулася в рамках проєкту Червоного Хреста, де зібрані вірші, створені матерями та доньками тих, хто опинився в полоні, загинув у війні або зник безвісти. Ця зустріч була надзвичайно зворушливою, адже автори читали свої твори. Я вже тричі переглядала цю книжку, і мені стало важко на душі.

Я вважаю, що надзвичайно важливо створити з ними спільноту. Мені пощастило зустрітися з кількома матерями, чиїх дітей забрала війна, і вони ділилися зі мною своїми переживаннями. Виявилося, що багато людей просто не знають, як вести з ними розмову, або ж уникають спілкування через страхи та упередження. Це мене дуже вразило, адже їм необхідно, щоб хтось вислухав їх. Тому я вирішила організувати обіди для підтримки. Я вже запросила групу жінок, чиї вірші увійшли до "Книги емоцій", і вони прийдуть до мене в жовтні. Ми плануємо продовжувати цю ініціативу.

Багато з них стають дуже активними. Багато людей бояться, що вони будуть негативні, але є навпаки. Вони стають дуже сильними, як мама Джуса (Лілія Аверʼянова, мама героя України, пілота Андрія (Джуса) Пільщикова. -- Ред.).

Завдяки канадській організації Maple Hope Foundation маємо проєкт "Зціли серце матері", де жінки можуть отримати психологічно-соціальну підтримку. Є ті, хто вирішує повернутися в університет, самі стають психологами, щоб допомагати іншим. Це дає їм нові цілі в житті й можливість підтримувати пам'ять про їхніх дітей. Тоді інші мами хочуть говорити з ними, бо вони розуміють одна одну. Не хочеться йти спілкуватися з кимось, хто не пережив те, що пережили ви.

Зображення: facebook/Посольство Канади в Україні Наталка Цмоць під час семінару, організованого Українським Жіночим Фондом в Одесі. Ця подія об'єднала правозахисниць та активісток жіночих організацій з метою сприяння та зміцнення ролі жінок у процесах відновлення, ухвалення рішень та захисту прав людини.

Ці жінки надзвичайно стійкі. Багато з них приблизно в моєму віці. Це друга причина мого переживання. У мене є син, якому цього місяця виповниться 26 років, а також донька, якій 23. Тому я можу уявити, які емоції це викликало б у мене. Це справді людський аспект, нічого більше.

У вас є численні ініціативи, спрямовані на підтримку жіночого лідерства. Раніше російська сторона намагалася розповсюдити дезінформацію про те, що Канада нібито закликає українських жінок вирушати на фронт для розмінування територій. Чи могли б ви прокоментувати цю ситуацію і роз'яснити, яке насправді ставлення Канади до ролі жінок у війні?

Ми в Канаді навіть не потребуємо займати таку позицію, оскільки українки самостійно вступають до Збройних сил, обирають службу в саперах і активно борються за свою країну. Ми, як Канада, підтримуємо їх, адже в нашому війську жінки та чоловіки мають рівні можливості. Як відомо, на найвищій посаді в армії, на ранзі генерала, перебуває жінка – Дженні Каріньян, яка також має досвід служби сапером.

Вона відвідала Україну влітку минулого року. Коли їй демонстрували міну і намагалися пояснити її призначення, вона відповіла, що має досвід роботи сапером і все розуміє. Українські представники не могли повірити, що жінка дійсно була сапером.

Фото: Генштаб ЗСУ Олександр Сирський і Дженні Каріньян під час зустрічі в Києві.

Я мала можливість спілкуватися з жінками-саперами, і вважаю, що робити якусь різницю між чоловіками і жінками в цій професії – це марна трата зусиль. На мій погляд, важливо усвідомлювати, що справа не в статі, а в тому, чи має людина необхідні навички та характер для виконання цієї роботи.

Того самого дня, коли через російський удар загинули двоє співробітників гуманітарної місії з розмінування Данської ради у справах біженців (удар по ділянці біля Чернігова 4 вересня. -- Ред.), наше посольство відвідувало проєкт іншої організації гуманітарного розмінування. З презентацією виступала саперка, якій 21 рік. Вона працює в цій сфері з 19 років. Те, що вона вже робила і бачила, є справжнім, і вона професійна. Вона не говорила про те, що жінка, а про те, що потрібно в роботі, чому її вибрали, чому мала таку кар'єру і, напевно, буде продовжувати її. Це чудовий приклад. Я вірю, що ми вже можемо припинити дискусію -- жінка чи чоловік; має йти мова про те, щоб сприяти тим, хто здібний до тої чи іншої справи.

Як організувати залучення сотень тисяч українців, які проживають у Канаді, до виборів після війни? Чи вважаєте ви, що є можливість активно підтримати участь українців у Канаді в цих повоєнних виборах?

Хоча я не є фахівцем у цій галузі, варто зазначити, що Канада завжди була на боці України, коли йдеться про вибори. У 2015 році близько 500 громадян Канади прибули до України, щоб виконати функції спостерігачів на виборах. Це демонструє, що канадський уряд усвідомлює великий інтерес канадців до підтримки України, і цей захід є одним із способів, якими вони можуть активно долучатися до цього процесу.

Стосовно залучення українців у Канаді до виборів — це дійсно цікава тема. Я не можу висловити свою думку, адже не маю достатньої інформації про те, як це можна реалізувати, оскільки це досить складний процес.

Щодо питання мотивації, я вважаю, що Канада підтримуватиме Україну і шукатиме способи для реалізації цієї підтримки.

Вважаю, що голосувати зможуть лише ті українці, які офіційно перебувають у країні. Ситуація ускладнюється, коли мова йде про українців, які знаходяться в Канаді чи інших країнах без легального статусу. Це є серйозним викликом для України. Проте, не думаю, що вони візьмуть участь у виборах.

Зображення: Євген Шпагін, Наталка Цмоць та Ольга Айвазовська.

Чи існує фактор, здатний погіршити відносини і змусити Канаду зменшити свою підтримку Україні?

Я не спостерігаю за таким фактором. Канадці вже готові долучитися до відновлення України в різних напрямках. Взаємини між бізнесами стають все більш міцними. Наприклад, укладаються угоди, такі як між провінцією Альберта та Україною або ж між Альбертою і Херсонською областю.

Якщо люди починають усе більше інвестувати, вони не втратять зацікавлення, а навпаки, будуть більше орієнтовані й мобілізовані підтримувати Україну.

Чи здатна Канада встановити новий прецедент у справі конфіскації російських активів, що були заморожені?

Канада стає на чолі нової тенденції, адже в країні триває судовий процес щодо конфіскації активів, які були заморожені. В даний момент друга сторона має можливість подати апеляцію. Хоча в Канаді російських активів не так вже й багато, оскільки інвестиції з Росії тут не є настільки значними, як в інших країнах, все ж цей прецедент може вплинути на подальші рішення в інших юрисдикціях.

Ми також брали участь у багатьох дискусіях у різних спільнотах, які займаються цими питаннями, чи то в рамках G7, чи в групі "Українська формула миру".

Ми активно сприяємо вивченню юридичних аспектів, щоб забезпечити глибше розуміння цих процесів.

Багато роботи на тему репарацій, дуже активні тепер ці дискусії. Ми всі розуміємо, що заморожені гроші не повернуть, поки Росія не заплатить репарацій.

Зображення: Євген Шпагін, Наталка Цмоць "З 2022 року Канада надала Україні 22 мільярди канадських доларів у вигляді допомоги"

Скільки Канада вже витратила на допомогу Україні під час повномасштабного вторгнення? Як обираєте пріоритети?

З початку великої війни Канада вже інвестувала 22 мільярди канадських доларів у підтримку України.

Ми були першою країною, яка надала макрофінансову допомогу, щоб Україна могла продовжити платити пенсії, зарплати в бюджетній сфері і так далі. Розуміли, що Україна має скеровувати гроші на підтримку війська.

Одразу ж було запущено гуманітарне фінансування. Значна частина нашої допомоги реалізується через ООН, оскільки це вимагає злагодженої роботи. Ми переконані, що спільні зусилля є необхідними, і ООН відіграє важливу роль у наданні підтримки місцевим громадам.

Ключовою є підтримка військових і розмінування. Ми активно допомагаємо Україні в багатьох напрямках, включаючи культурну сферу. Приміром, ми надаємо підтримку Музею Голодомору в Києві. Ми усвідомлюємо, що Росія не визнає Голодомор геноцидом, тому важливо культурно підкріплювати цю ініціативу, щоб сприяти розвитку інституції та продовжувати дослідження.

Скільки українських військових підготували Канада і чого вчиться в України?

З 2015 року в навчальній місії UNIFIER Канада вже провела тренування для 46 тисяч українських військових.

Фото: Канадська тренувальна місія UNIFIER Канадські інструктори навчають саперів ЗСУ у рамках операції UNIFIER.

Ми тепер працюємо з Україною, щоб зрозуміти, яким повинен бути наш наступний етап. Бо бачимо, що Україна тепер має наймодерніше військо, і ми також від України вчимося в цей момент.

Які аспекти військової співпраці з Україною можуть привернути увагу Канади?

На мою думку, рішення полягає у використанні дронів. Це величезний сектор. Ми уклали кілька угод з Україною для співпраці у сфері виробництва безпілотників. Крім того, ми адаптували данську модель фінансування закупівель українських оборонних підприємств, задіюючи уряд Данії та інші країни. Ми отримали від України інформацію про те, що в Канаді існує ряд технологій, зокрема в галузі оптики, які можуть бути корисними для України.

Ми прагнемо більше досліджень, пов'язаних з Україною у сфері морських дронів, адже Канада має доступ до трьох океанів, і нам необхідно захищати свої кордони. Перемога України в Чорному морі дійсно вражає. Країна, яка не володіє потужним флотом, змогла утримати ситуацію під контролем.

Яким чином можна зміцнити економічні зв'язки між Україною та Канадою?

Христя Фріланд була призначена спеціальним представником прем'єр-міністра Канади для питань відновлення України. Наша мета — обговорити, як залучити більше інвестицій в Україну. Важливо врахувати, які труднощі виникають у канадських інвесторів. У нас є вигідна Угода про вільну торгівлю з Україною, яка була модернізована минулого року. Ми усвідомлюємо наявність певних перешкод, але впевнені, що пані Фріланд зможе досягти значних результатів у цьому напрямку.

Фото: пресслужба Офісу Президента України Президент України Володимир Зеленський та премʼєр-міністр Канади Джастін Трюдо підписали угоду про вільну торгівлю між країнами. 22 вересня, 2023 року в Оттаві, Канада.

Сплановано проведення кількох конференцій, на яких обговорюватимуть конкретні аспекти інвестицій в Україну. Одне з таких заходів відбудеться 3 грудня в Торонто, а в листопаді пройде конференція Rebuild Ukraine у Варшаві. Два тижні тому я мала зустріч з міністеркою енергетики України Світланою Гринчук, і вона планує відвідати Канаду. Ми активно працюємо над тим, щоб зрозуміти, в яких саме сферах можливо налагодити співпрацю, зокрема, йдеться про газову інфраструктуру, газосховища, турбіни та газопроводи.

Існує безліч галузей, де можуть виникнути нові можливості для співпраці між нашими державами, і я впевнений, що це незабаром перетвориться на конкретні проєкти.

"В Україні відбувається процес відновлення сучасної культури, яка значно відрізняється від російської."

Ваше бачення України як дипломата українського походження є дуже цікавим. Чи спостерігаєте ви зміни в українській ідентичності та процеси подолання наслідків колоніального минулого? Особливо в контексті порівняння з вашим першим терміном роботи в Україні?

Вважаю, що нині настав момент відновлення української культури та ідентичності – це своєрідний постколоніальний етап. Ми вже стали свідками цього в інших країнах, але зараз я спостерігаю подібний процес в Україні.

Існує безліч сучасних поетичних творів, які заслуговують на переклад. Фільми, що нині з'являються в Україні, дійсно вражають. Люди стоять у чергах на наших фестивалях — всі прагнуть дивитися українські стрічки та носити вироби українського дизайну. Відчувається справжнє відновлення української культури, яка стає сучасною та відрізняється від російської. Я вважаю, що Україна та її громадяни можуть пишатися цим.

Зображення: Євген Шпагін, Наталка Цмоць

В останній раз, коли я відвідала Україну, президентом країни був Янукович, і це був абсолютно інший період. Коли я подорожувала Кримом, Донецьком і Луганськом, спілкуючись із місцевими жителями, я помітила, що вони розуміли мене, коли я говорила українською мовою. Ідея про те, що в цих регіонах живуть лише російськомовні люди, є неправдивою. Це не відповідало дійсності тоді, і не відповідає й зараз. Я вважаю, що жителі цих областей не настільки відрізняються один від одного, але в деяких частинах України було прийнято соромитися своєї української ідентичності.

Мене вражає, як у таких країнах, як Канада, а також у багатьох інших, раптом з'явилася велика кількість людей, які відкрито визнають своє українське походження. Зараз вони відчувають себе впевнено і з гордістю говорять про своє українське коріння. Бажання дізнатися більше про свої корені стало для них надзвичайно важливим.

Вплив російської пропаганди й дезінформації був дуже сильним у Канаді й інших країнах, і тепер, думаю, люди пробуджуються. Університети, професори мусять переосмислити те, що завжди говорили на лекціях, аби зрозуміти, що могло бути правильним.

Все більше українських навчальних закладів відкриваються по всій Канаді. Наприклад, нещодавно стартувала програма з української мови в Ньюфаундленді. Раніше подібні курси функціонували в Торонто, Едмонтоні та Вінніпезі, і ми переживали, чи знайдеться достатня кількість студентів. Але тепер ситуація змінилася. Мій син, який не говорить українською, записався на курс української мови в університеті просто через цікавість. Це свідчить про позитивні зміни, і це приємно спостерігати.