Позитивне мислення втратило популярність: чому іноді не варто прагнути перетворити негативні думки на позитивні.
Протягом тривалого часу панувала думка, що позитивний настрій -- це головний ключ до особистого щастя та кар'єрних звершень. Поняття "позитивного мислення" набуло широкої популярності в середині XX століття, зокрема завдяки працям Нормана Вінсента Піла. Його книги, що пропагували силу позитивної віри, мали значний вплив на масову культуру.
Проте, як показують останні наукові дослідження в галузі психології, безперервний оптимізм не лише не приносить очікуваних результатів, але й може мати негативний вплив на наше сприйняття дійсності та здатність долати труднощі. Надмірний оптимізм може призводити до того, що люди схильні ігнорувати реальні проблеми, не помічати потенційних ризиків та недооцінювати необхідність активних дій для досягнення своїх цілей. Замість того, щоб мотивувати, постійне перебування в ілюзії позитивного майбутнього може фактично знижувати бажання докладати зусиль.
Габріеле Еттінген, професорка психології в Нью-Йоркському університеті, стверджує, що позитивне мислення і яскраві уявлення без реальних дій можуть зменшити енергію та мотивацію, замість того щоб їх підвищити.
Психолог Барбара Еренрайх у своїй книзі "Bright-Sided: How Positive Thinking Is Undermining America" висловлює критику на адресу позитивного мислення, зазначаючи, що воно часто зневажає реальні труднощі та виклики. Це, на її думку, може призводити до негативних наслідків у багатьох аспектах життя, від бізнесу до особистісного зростання.
Таким чином, раніше пануюча парадигма поступово йде на спад. Фахівці вважають цю еволюцію позитивною, оскільки з'являється новий підхід – реалістичний оптимізм, який замінює некритичний оптимізм, пропонуючи більш збалансовані та ефективні рішення.
Замість того, щоб безперервно намагатися втішити себе віртуально позитивними перспективами, сучасні психологи все частіше пропонують концепцію, відому як "реалістичний оптимізм". Основна ідея цього підходу полягає в тому, щоб не закривати очі на існуючі виклики і адекватно оцінювати можливі ризики, проте при цьому зберігати надію на позитивний підсумок та діяти, враховуючи реальні обставини.
Відома психологиня та авторка популярної книги "Емоційна гнучкість" Сьюзен Девід акцентує на значущості прийняття всіх емоційних станів. Вона зазначає: "Відверто визнаючи свої негативні емоції та існуючі виклики, ми відкриваємо шлях до їх ефективного подолання, що дозволяє нам продовжувати свій шлях, не залишаючись у пастці ілюзій".
Переваги реалістичного оптимізму підтверджуються численними дослідженнями в галузі психології. Він асоціюється з вищою стійкістю до стресу, кращими навичками прийняття рішень, покращеним ментальним здоров'ям, вищою мотивацією та ефективнішим вирішенням проблем.
Отже, реалістичний оптимізм набуває все більшої популярності, адже він представляє зріліший та ефективніший підхід до подолання життєвих викликів, поєднуючи віру в краще з конкретними діями.
Сучасні уявлення про психологічне благополуччя вимагають нової оцінки значення негативних емоцій. Замість сприйняття їх виключно як перешкоди, новий підхід вважає їх важливими знаками, які допомагають нам орієнтуватися у життєвих ситуаціях і сигналізують про можливі труднощі або загрози.
Доктор психології Марк Менсон у своїй книзі "The Subtle Art of Not Giving a F*ck" справедливо підкреслює: "Емоції, такі як тривога та страх, не слід сприймати як ворогів; вони є своєрідними внутрішніми навігаторами. Головне — зрозуміти, що саме вони намагаються нам донести, і тоді ми зможемо діяти з більшою усвідомленістю та ефективністю."
Згідно з теорією Пола Екмана негативні емоції, такі як страх чи гнів, виконують важливі адаптивні функції, сигналізуючи про небезпеку чи несправедливість. Реалістичний оптимізм не передбачає їхнього ігнорування, а вчить усвідомлювати їхню цінність та використовувати для стимулювання конструктивних дій.
Для того, щоб інтегрувати принципи реалістичного оптимізму у своє життя, психологи радять:
Отже, реалістичний оптимізм відкриває нові горизонти для зрілого та ефективного управління своїми емоціями і взаємодії з оточенням, що, в свою чергу, стимулює особистісний розвиток і допомагає досягати запланованих цілей.