Чудова діадема, оздоблена діамантами та перлами: три жінки, які колись носили цю викрадену реліквію з Лувру.

19 жовтня в серці Парижа відбулося шокуюче пограбування: з Лувру були вкрадені коштовності французької корони. Серед вкрадених предметів була вражаюча тіара імператриці Франції Євгенії, яка вражає своєю красою.

Ця прикраса є частиною комплекту, який раніше включав також брошку. Її дизайн вражає своєю ніжністю та романтизмом, а виготовлена вона зі срібла з позолотою. Діадема складається з семи стрижнів, на яких розташовані три великі перлини, чергуючись з вісьмома щитоподібними картушами, що увінчані грушею-перлиною та листочком з діамантами. Картуші прикрашені діамантовими листочками, обрамленими рядком з перлин, і містять три перлини в центральній частині. Уся композиція підтримується обідком, що складається з круглих перлин та діамантових листочків.

Загалом у прикрасі використано 212 перлин, з яких 17 грушоподібних, 1998 діамантів і 992 "розочки" (дрібні діаманти старовинного ограновування).

Вона стала першою володаркою цієї чудової прикраси. Комплект, що складається з діадеми та брошки в аналогічному стилі, був подарований їй чоловіком Наполеоном III незадовго після їхнього весілля. Цей витвір мистецтва був виготовлений ювеліром Александром-Габріелем Лемоньє і вважався втіленням вишуканості своєї епохи.

Каміння, з якого вона виготовлена, колись належало державному скарбу Франції, що було звичним у ті часи, коли країна то перебувала під монархічним правлінням, то знову переходила до інших форм влади. На численних портретах Євгенії можна побачити її в цій самій тіарі.

1870 року Наполеона і Євгенію вигнали в Англію, де їх прийняла королева Вікторія, а тіару повернули французькій державі.

У 1887 році, в період Третьої Французької республіки, тіару виставили на аукціон під назвою "Розпродаж діамантів Корони", який відбувся в Парижі 12-13 травня. Ювелір Юліус Якобі став її новим власником.

У 1890 році тіара змінила власника і була придбана Альбертом, 8-м принцом фон Турн-і-Таксіс, як подарунок до весілля для своєї нареченої, ерцгерцогині Маргарити Клементині Австрійській. Цю діадему вона часто носила, із задоволенням позуючи в ній для портретів. До прикраси вона додавала брошку з того ж набору та підкреслювала образ перловим намистом на шиї.

У шлюбі з чоловіком Маргарита Клементина народила сімох дітей. Вона була пристрасною вершницею і скульпторкою. Під час Першої та Другої світових воєн працювала медсестрою, а потім усе життя підтримувала благодійні організації.

Протягом багатьох років колекція прикрас залишалася в родині Турн-і-Таксіс, а новою її власницею стала графиня Глорія фон Шенбург-Глаугау у 1980 році. У 19 років вона вперше зустріла Йоганнеса, спадкового принца Турн-і-Таксіс, який на той час вже мав 53 роки. Між ними спалахнув роман, і через рік, 31 травня 1980 року, вони стали подружжям під час католицької церемонії в Регенсбурзі, Баварія. На їхньому весіллі Глорія була вбрана у сімейні реліквії свого чоловіка — діадему та брошку, що належали імператриці Євгенії.

На момент укладання шлюбу, статки Йоганнеса оцінювалися в діапазоні від 2 до 3 мільярдів доларів, і пара завжди вела розкішний спосіб життя. Вони підтримували дружні стосунки з представниками аристократії, дизайнерами та відомими фігурами зі світу багатих і знаменитих. Завдяки їх частій участі у вечірках та світських подіях, їх вважали іконами моди 1980-х років, а Глорію називали "панк-принцесою" через її захоплення незвичними вбраннями та пишними зачісками.

Проте після смерті чоловіка в 1990 році виявилося, що родина опинилася у величезних боргах. Глорія, як його дружина, успадкувала боргові зобов'язання, які сягали близько 500 мільйонів доларів. Щоб вирішити цю кризу, вона обрала шлях усамітнення від зовнішнього світу — почала вивчати фінансові питання, бухгалтерію та управління активами. Крім того, вона вирішила продати родинні цінності: мистецькі твори, коштовності, замки, автомобілі та земельні ділянки, щоб зберегти свої фінансові ресурси.

Отже, у 1992 році коштовну тиару знову представили на аукціоні, і цього разу вона опинилася у Луврі. Щодо брошки, залишається загадкою, чи вона досі знаходиться в родині, чи також була продана в той період.