Елітна гра за доступною ціною. Рецензія на Crisol: Театр Ідолів.

Микита Казимиров — журналіст, письменник та біомедичний інженер. Ось уже впродовж восьми років він займається дослідженнями у сфері поп-культури, додаючи до своїх матеріалів трохи легковажності.

Чого ви очікуєте від гри, яка коштує 337 гривень? Якщо говорити відверто, то в сучасних реаліях наші очікування за таку суму зазвичай обмежуються піксельними "рогаликами" або концептуальними інді-експериментами на пару вечорів. Очевидно, що є багато інді-проєктів за таку ціну, які здатні подарувати сотні годин задоволення та навіть претендувати на звання гри року. Різноманітні клони Vampire Survivors чи та ж видатна в усьому Hollow Knight Silksong є цьому яскравим доказом. Та чи можна отримати за такі, будьмо щирими, смішні гроші повноцінний ААА-досвід з грамотною режисурою, повноцінним сюжетом та приємною тривимірною графікою? Іспанські розробники з Vermila Studios зі своєю грою Crisol: Theater of Idols дають впевнену, навіть дещо зухвалу відповідь: так, можна, майже без жодних компромісів.

Vermila Studios - це компанія, що розташована в Мадриді і складається приблизно з двадцяти ентузіастів у сфері розробки ігор. Вони здійснили справжній подвиг, створивши свій дебютний проєкт Crisol: Theater of Idols, що стало неабияким викликом у сучасній індустрії. Студія неодноразово опинялася на межі закриття, але їй пощастило вийти з цієї ситуації. Першою допомогою став грант від Epic Games, однак справжньою підтримкою став видавець гри, про якого варто розповісти окремо.

Гру розробляє Blumhouse Games, ігровий підрозділ відомої кінокомпанії Blumhouse Productions, яка стала знаковою для всіх шанувальників жанру хорор ("Астрал" / Insidious, "Паранормальне явище" / Paranormal Activity, "Пастка" / Get Out). Явище Джейсона Блума та його підприємства дійсно заслуговує на детальний аналіз у бізнес-освіті. Протягом багатьох років він успішно експлуатував кінотеатри завдяки своїй ефективній бізнес-моделі: надаючи режисерам невеликі бюджети, але при цьому даруючи їм повну творчу свободу, вимагаючи лише одного — щоб продукт був страшним і оригінальним.

Тепер Blumhouse впроваджує свою унікальну філософію в світ відеоігор. Зменшені фінансові ризики для компанії відкривають широкі можливості для творчих ідей малих студій. Спостерігаючи за Crisol: Theater of Idols, можна з упевненістю стверджувати, що ця стратегія демонструє таку ж ефективність у галузі ігор, як і в кінематографії. А можливо, навіть краще, адже гравці часто готові пробачити інді-розробникам певні технічні недоліки через свою любов до цієї категорії.

Зав'язка Crisol: Theater of Idols одразу занурює нас у густу, майже відчутну на дотик атмосферу похмурої містики. Ми граємо за Габріеля Ескудеро, капітана Ордену Сонця та емісара Еспанії. Точніше альтернативної, спотвореної версії Іспанії початку XX століття. Він прибуває на острів Торментоса, мешканці якого відвернулися від звичних богів і створили власний, єретичний культ поклоніння Морю. Мета Габріеля - навести лад, розібратися з лідерами культу та врятувати заблукалі душі. Але замість звичних грішників він зустрічає ожилі статуї, кровожерливих маріонеток та тотальне божевілля, що просочило кожну цеглину цього проклятого місця.

Вже з перших хвилин гри Crisol: Theater of Idols виникають приємні спогади про найкращі наративні шутери епохи PlayStation 3 та Xbox 360, такі як перший BioShock і культова The Darkness. Це відчуття не з'являється випадково — воно присутнє у всіх аспектах гри: від загального підходу до геймдизайну до структури рівнів, а також у деталях, які можуть здаватися незначними, але все ж важливі, таких як елементи меню.

Наприклад, тут присутній класичний розділ Extra, де можна знайти цікаві деталі лору гри, концепт-арти та музичні композиції. Однак, для того щоб їх виявити, потрібно ретельно досліджувати рівні, шукаючи вінілові платівки чи сувої. Це справжня магія епохи "нульових", коли ігри не просто винагороджували за дослідження звичайними досягненнями в профілі, а надавали реальний, відчутний бонусний контент у головному меню.

Структурно Crisol: Theater of Idols більше нагадує Resident Evil Village, ніж BioShock. Після лінійного та кінематографічного вступу ви потрапляєте в безпечний хаб — місце, схоже на ярмаркову площу, звідки ви вирушаєте на завдання. Попереду вас чекають три великі та дуже різноманітні локації, де вам доведеться розгадувати просторові головоломки, боротися з моторошними ворогами та ретельно досліджувати навколишнє середовище, щоб знайти шлях далі. Ця структура ідеально підходить для survival horror, задаючи правильний ритм: напружений вихід у невідомість, за яким слідує повернення в безпечне місце для відновлення сил та покращення обладнання.

Досліджувати рівні та вишукувати різноманітні приховані місця у Crisol: Theater of Idols справді захоплююче. Розробники з Vermila Studios, здається, чудово усвідомлюють психологію затятих геймерів, які прагнуть заглянути в кожну щілину, зламати всі скрині та перевірити навіть найтемніші закутки під сходами.

Отже, розробники постійно шукають способи мотивувати гравців, винагороджуючи їх навіть невеликими призами: монетами, ресурсами та іншими корисними речами. Водночас, і це є надзвичайно важливим для відчуття значущості знахідок, нову зброю можна просто не помітити, якщо не бути уважним. Гра не надасть вам дробовик під час сценарної сцени; вам потрібно здобути його завдяки своїй допитливості.

Що стосується арсеналу в Crisol: Theater of Idols, він може виглядати досить обмеженим: всього п'ять видів вогнепальної зброї, а також ніж, який використовується для ближніх атак і парирування атак противника. Цікаво, що механіка ножа нагадує ту, що є в новому рімейку Resident Evil 4: він може врятувати вам життя, але має властивість швидко зношуватися, тому потребує частого ремонту або заміни.

Однак кожна зброя має своє унікальне відчуття. Протягом гри я рівномірно випробовував всі види зброї в різних ситуаціях. Крім того, розробники постійно змінюють ворогів і умови на аренах, де проходять битви, тому наявність невеликого арсеналу зовсім не викликає дискомфорту. Навпаки, кожен вид зброї відчувається важливим та неповторним, і вам не потрібно тягнути з собою купу зайвих стволів, з яких ви насправді користуєтеся лише кількома.

Але справжня геніальність криється у ключовій ідеї бойової системи: ваше здоров'я - це і є ваші боєприпаси на кожен вид зброї. Звучить божевільно, але це цікаве рішення. Воно, з одного боку, дещо спрощує роботу розробникам і життя гравцю, бо вам не треба страждати нескінченним менеджментом різних патронів у тісному інвентарі. З іншого боку, кожен постріл "в молоко" - це буквально втрачена дарма життєва енергія.

Ця механіка спонукає до ретельного обдумування кожного натискання на курок. Крім того, процес перезарядки є ручним і контрольованим: вам потрібно самостійно утримувати кнопку, щоб викачати з власних вен достатню кількість крові для виготовлення куль. Це викликає особливу напругу під час бою і вносить надзвичайно новий та захоплюючий елемент у звичний ігровий процес жанру survival horror.

Crisol: Theater of Idols дійсно вміє налаштовувати на тривогу та підтримувати напругу, особливо в першій половині, коли ви ще не відчуваєте себе вбивцею. Як і в більшості ігор серії Resident Evil, фінал органічно перетворюється в епічний екшен, де ви знищуєте натовпи ворогів, використовуючи найпотужнішу зброю. Це не викликає роздратування, а навпаки, сприймається як данина жанру, де трансформація героя з наляканої жертви в непереможного бійця є невід'ємною частиною катарсису.

Додаткового стресу додає присутність у грі місцевого аналога Леді Дімітреску чи Немезіса - безсмертного монстра Долорес, яка періодично переслідуватиме вас на рівнях, змушуючи панічно шукати шляхи до відступу та ховатися по кутках. Дизайн в неї видатний, але страшно уявити, що будуть люди, які захочуть створити щось на базі Долорес згідно Rule 34.

Неперевершений артдизайн пронизує всю Crisol: Theater of Idols: від архітектурних форм острівного міста Торментоса до вигляду зброї та унікальних анімацій перезарядки. Естетика поєднує елементи іспанського католицизму, фламенко, темну готику, дотик "лавкравтовщини" та особливості іспанської Інквізиції. Це виглядає свіжо і надзвичайно стильно.

Основна лінія сюжету в даному випадку є цілком звичайною. Вона містить кілька цікавих поворотів, які посилаються на класичні елементи жанру, а також інтриги, пов'язані з культом. Проте, в загальному контексті, нічого по-справжньому значущого не відбувається. Сюжет виконує роль основи, на якій тримається ігровий процес.

Що набагато цікавіше, так це спогади мешканців Торментоса, які головний герой Габріель може "зчитувати" завдяки своїй здатності поглинати кров. Ці короткі аудіовізуальні замальовки насичують мертве, застигле місто справжнім життям, додають цікаві особисті сюжетні лінії та нюанси відносно простим, але дієвим способом. Такий собі місцевий аналог аудіощоденників та "привидів" з тієї ж BioShock вийшов вкрай вдалим інструментом наративу. Крім того, на кожному рівні розробники розкидали цікаві просторові та логічні пазли, які приємно розбавляють стрілянину і дають мозку перепочити від адреналіну.

Видів ворогів у Crisol: Theater of Idols не так вже й багато: переважно це різноманітні ожилі дерев'яні манекени, летючі херувими-лучники та кілька специфічних монстрів. Однак розробники дуже грамотно їх дозують та комбінують між собою, щоб вам не було нудно.

Хоча, відверто кажучи, темп проходження часом все ж дещо страждає. Іноді здається, ніби розробники додали забагато зайвих, порожніх коридорів та однотипних битв там, де історію можна було б ущільнити. Але це типова хвороба майже всіх інді-проєктів, які хочуть здаватися більшими, ніж є насправді.

Моя найважливіша і справді серйозна критика стосується музичного оформлення та загального звукового дизайну гри. У Crisol: Theater of Idols відчутно бракує різноманітності як у мелодіях, так і в звуках, що супроводжують різні дії та оточення. Через це іноді складається враження, що щось у грі зламалося, або ж кабель від акустичної системи вийшов із гнізда — звукова складова виглядає занадто тихою та "плоскою". Там, де BioShock заворожує гравця гучним індустріальним шумом чи моторошними скрипами, Crisol іноді залишає лише гнітючу тишу.

Незважаючи на це, сам світ гри, що черпає натхнення з міфології, фольклору та загальної культури Іспанії, створює унікальну атмосферу. Чітко видно, що розробники мають великі амбіції: через цю гру вони прагнуть започаткувати свій власний масштабний всесвіт. Проте, на відміну від багатьох сучасних ААА-ігор, таких як Deus Ex: Mankind Divided, Crisol: Theater of Idols пропонує гравцям повний та завершений досвід. Історія не залишає відкритих питань, ставлячи чітку крапку в кінці, хоча й залишає можливість для продовжень, але не вимагає їх для повного розуміння сюжету.

Візуальна частина максимально симпатична та витримана в єдиному стилі. Так, тут ви не знайдете приголомшливих ефектів погоди з трасуванням променів чи надреалістичних текстур шкіри. Графіку можна сміливо порівняти з BioShock Infinite - це той самий золотий баланс між художньою стилізацією та технічними досягненнями.

Crisol: Theater of Idols функціонує на основі Unreal Engine 5, однак на перший погляд цього навіть не помітно. Це ще один великий комплімент розробникам, які змогли обійти "візуальне прокляття" UE5, коли більшість ігор на цьому движку виглядають як одноманітна, погано оптимізована пластмасова маса з готових асетів. Vermila Studios створили гру власноруч, і це відчувається на кожному кроці.

Звичайно, технічні труднощі мають місце. Як я вже зазначав, інколи звук просто зникає, і єдиним виходом залишається перезавантаження. Скрипти для підбору предметів іноді працюють не так, як слід, а переходи між локаціями можуть супроводжуватися випадковими затримками. Проте ці проблеми не є критичними — вони не заважають проходженню гри і не спонукають видалити Crisol: Theater of Idols у пориві гніву. До того ж, система збережень тут досить щедра.

Не можу не звернути увагу на просту, але дуже приємну систему розвитку персонажа. Відшукуючи приховані черепи воронів, ви отримуєте можливість відкривати унікальні перки у місцевого торговця, загадкової Плакальниці. Ці здібності істотно змінюють ваш ігровий досвід: наприклад, з'являється можливість прострілювати ворогів наскрізь при точному прицілюванні, або ж існує випадковий шанс, що патрон-ліки при пострілі не витратиться зовсім, що може стати справжнім рятівним колом на вищих рівнях складності. Там же можна вдосконалювати і саму зброю, що навіює приємні спогади про торговця з Resident Evil 4 та Resident Evil Village.

Я завершив гру Crisol: Theater of Idols за 12 годин, і це навіть незважаючи на те, що не зібрав кілька додаткових бонусів. Наголошую на ціні в 337 гривень у Steam – це просто відмінне співвідношення ціни та тривалості. Багато подібних ігор з сюжетною складовою, особливо з епохи PlayStation 3 та Xbox 360, які вважаються класикою, на момент виходу коштували від $50 до $60 і могли бути пройдені всього за п’ять годин.

Так, можна відзначити, що в Crisol: Theater of Idols іноді бракує різноманітності супротивників (хоча з наявними персонажами гра демонструє максимум можливостей), помітно не вистачає загальної вишуканості, а також, можливо, глибшого усвідомлення сучасних тенденцій у світі ігор. Однак, незважаючи на ці технічні недоліки, зрозуміло одне — гра створена з неймовірною, безмежною любов'ю. Такі почуття та повага до власного витвору в сучасній індустрії трапляються не так вже й часто, і їх не можна підробити жодними фінансами або рекламними кампаніями. Тож велика вдячність розробникам за їхній дебют.

Варто підкреслити, що, незважаючи на численні помітні запозичення від майстрів жанру, гра Crisol: Theater of Idols змогла створити свою власну, надзвичайно стійку та оригінальну ідентичність. Це яскравий приклад висловлювання "хороші художники копіюють, а великі - надихаються". Вони використали певні механіки, але наповнили їх своєю унікальною енергією.

Я зазвичай не рекомендую купувати ігри у своїх оглядах, проте в даному випадку все ж закликаю вас звернути увагу на Crisol: Theater of Idols. Підтримайте цю студію, інвестуючи в їхній продукт. Навіть на PlayStation 5, де ціни зазвичай досить високі, вона коштує всього 589 гривень — це справжня вигода для вас у світі цифрових магазинів.

Бо якщо розробники з їхніми поточними, вкрай скромними ресурсами, перебуваючи за крок до банкрутства, змогли зробити подібне чудо, то просто уявіть їхній потенціал. Якщо дати Vermila Studios гроші на виробництво повноцінної ААА-гри, в них може вийти шедевр. А поки що маємо просто чудову гру.

P.S. Рекомендую спробувати грати на найвищому рівні складності, щоб повною мірою насолодитися всіма аспектами геймплею. На мою думку, саме так варто проходити ігри в жанрі survival horror.