Щодо ініціативи Президента "1000 годин контенту", 4 мільярди та "гранд-наративу".

Чесна дискусія щодо ініціативи Президента "1000 годин контенту" (4 мільярди гривень, закладені в бюджет 2026 року на розвиток аудіовізуального контенту) відбудеться на Конгресі Культури. Нижче наведено стислий підсумок тривалої статті – прошу Tetyana Berezhna приділити час, щоб ми всі змогли уникнути незручних моментів.

Мене глибоко засмучує, що поруч із Володимиром Зеленським немає адекватних людей, здатних доступно пояснити Президенту, що його ініціативи (1 мільйон дерев, 3000 км, 1000 грн, 1000 годин контенту тощо) викликають роздратування у свідомих українців і перетворюються на історичні меми для широкої аудиторії.

Чи актуальний україномовний контент? Так, він потрібен. Чи необхідні фінансові ресурси для його створення? Безумовно. Чи є потреба в цьому великому наративі? Ні, він не є важливим. Чи потрібно терміново виділяти 4 мільярди? Ні, це не є доцільним. Чи варто організовувати фестиваль, наповнений популізмом і міжнародними знаменитостями, які оцінюватимуть проєкти? Ні, це також зайве.

Недостатньо продумана стратегія, що не визначає, який контент потрібен, в якій кількості та для якої аудиторії (дитячий, серіальний тощо). Ідея створення окремого лендингу для одноразової програми викликає питання щодо того, хто буде забезпечувати його підтримку. Проєкти, які потрібно терміново підготувати для пітчингу за кілька місяців, виглядають поспішно. Відсутність механізмів та обґрунтований опір з боку установ (таких як Український культурний фонд, Український інститут книги та ДержКіно України) викликані тим, що додаткові кошти на персонал не передбачені (а хтось має підписувати контракти та нести відповідальність). Чи буде розроблено альтернативний бюджетний механізм для цих коштів (хто і яким чином їх виплачуватиме) залишається під питанням.

Млява спроба натягти ідею про контент на питання національної ідентичності дуже влучно відкоментувала Olena Apchel - ми несемо відповідальність за обороноздатність нашої культури, строкатість наших уявлень про якість культури (контенту) є нашою силою - як обʼєднати цю строкатість з обороноздатністю - це розмова на роки. (далі мої тези) Натомість ми хочемо гранд-наратив за 1000 годин контенту. Шалений принтер національної ідентичності.

Мої рекомендації - Міністерство культури України має провести дослідження щодо браку контенту (кому якого контенту бракує, залучити наших захисників та захисниць для розуміння потреб у контенті - що дивляться в окопах і вдома), проаналізувати вплив контенту на підтримку фронту (без надлишкового квазі-патріотичного пафосу та примітивної пропаганди) та проаналізувати шлях контенту в Україні (хто та скільки його реально робить і може зробити) і має використати оцей планований фестиваль популізму (пітчинг) як майданчик для дискусії про нову якість та кількість українського контенту та політику його підтримки - разом з шановними західними продюсерами та зірками. Покажіть контент, який спрацював і вже працює. Поясніть логіку своїх пропозицій. За результатами проговорення запустити адекватно сплановану програму (з продуманою логікою інтервенції та показниками впливу, а не лише оцими 1000 годинами "якогось" контенту) з адекватними конкурсами у вересні 2026 року - зробіть ще одну яскраву подію з зірками та лелітками. Дайте собі і нам всім час не зганьбитися.

Прикро, що ми робимо це шаленство контенту за кошти міжнародних донорів. Прикро, що цією гранд-ідеєю ми забираємо час міністерки та людей у міністерстві від інституційної реформи мережі закладів культури (мінімальні зарплати, тарифні сітки...), евакуації та інших пріоритетніших у воєнний час завдань.

Щиро вдячний Коаліції діячів культури за порушену тему та цікаву дискусію, а також Інституту стратегії культури за організацію Конгресу.