Психолог Юлія Порункова зазначає: "Зі збільшенням кількості залучених дітей, наслідки стають все більш серйозними".

У прифронтовому місті, де лише ненадовго вщухають сигнали тривоги, важко залишатися у спокої, не відчувати стрес та не замислюватися про моральний стан як власний так і своєї родини. Особливо наслідки війни відбиваються на найуразливіших - дітях. Юлія Порункова, практичний психолог Центру психологічної підтримки, адаптації та інтеграції "ХАБ 057", веде підліткові групи та психологічний клуб для підлітків. Фахівчиня відповіла на запитання редакції 057 - як захистити та вберегти дитину від вербування та небезпечних соціальних зв'язків.

Розкажіть, будь ласка, про вашу діяльність у ХАБ 057. Що саме являє собою цей простір, і які можливості він пропонує для тих, хто ще не ознайомлений з ним?

ХАБ 057 – це затишне місце, де діти та дорослі з Харкова та його околиць можуть отримати психологічну підтримку та займатися творчістю. Наша діяльність реалізується в рамках проєкту "Психосоціальна підтримка та психічне здоров'я як основа відновлення та зміцнення громади", за фінансової підтримки польського Фонду HumanDoc та Громадської організації "Харківський фонд психологічних досліджень".

Цей простір охоплює діяльність з усіма віковими групами, від малюків трьох років до людей, яким вже 80. З дітьми ми займаємося підготовкою до навчання, розвитком емоційного інтелекту, а також лялькотерапією. Для підлітків пропонуємо психологічний клуб, де обговорюємо стосунки, почуття, здоровий спосіб життя, а також організуємо ігротеки, психологічні кінопокази, театральні студії та плейбек-театр.

У нас організовані арт-терапевтичні групи, заняття східним живописом і навчання грі на флейті. Ці заходи спрямовані на зміцнення життєвих функцій та підтримку психічного здоров'я для всіх верств населення. Ми також приділяємо увагу військовим та їхнім родинам, пропонуючи індивідуальні консультації з психологами. На нашій базі працюють лікарняні клоуни, які відвідують хоспіси та дитячі лікарні. Крім того, у нас реалізується виїзна мобільна програма, що охоплює дітей та підлітків у Харківській області.

Зокрема, у нашому психологічному клубі ми досліджуємо важливі аспекти, які сприяють розвитку стосунків із самим собою, навколишнім світом та іншими людьми. Серед тем, які ми обговорюємо, є питання про те, хто такий підліток, які зміни відбуваються в його житті, як справлятися з емоціями, як подолати страхи, а також профілактика ризиків, пов'язаних із вулицею та негативними соціальними групами.

Батьки не завжди усвідомлюють ризики.

Зараз, у часи війни, коли Харків опинився в безпосередній близькості до фронту і майже щодня піддається атакам дронів, зростає занепокоєння щодо психічного стану підлітків. Спостерігається збільшення випадків, коли молоді люди нападають на дорослих, завдаючи їм травм або навіть вбиваючи їх. Частіше ми читаємо про затримання СБУ підлітків, які являються агентами ФСБ. Які причини такої поведінки у дітей?

Щоб розпочати обговорення деструктивних соціальних груп і процесу залучення дітей до їхньої діяльності, важливо насамперед з’ясувати причини цього явища. Перш за все, слід зазначити, що сучасний доступ до інтернету є вільним і неконтрольованим. Підлітки витрачають до 90% свого часу в онлайні, де знаходять нових друзів і намагаються відірватися від повсякденності.

Друга причина, знову ж таки, це безконтрольний вільний час дітей. Дуже часто батьки не знають, що роблять їх діти, з ким вони спілкуються, як вони спілкуються і який контент в їх гаджетах.

По-третє, якщо мова йде про вербування, то дітям пропонують можливість швидкого заробітку. Це одна з причин, чому вони втрачають пильність — бажання отримати легкі гроші та швидкий прибуток. Наприклад, їм можуть запропонувати створити вибуховий пристрій, використовуючи предмети, які легко знайти в кожному домі. "Ти зробиш фото, як закладаєш його під певний об'єкт чи автомобіль, а ми одразу переведемо гроші на твою карту". І діти, під впливом спокуси швидкого заробітку, погоджуються виконати ці небезпечні завдання.

Ось ще один аспект, на який варто звернути увагу: сьогодні ми живемо у військовий час. І не лише молодь стала більш жорстокою, але й дорослі. Ця жорстокість проявляється не лише у ставленні до ворога, а й до своїх співвітчизників. Чому це відбувається? "Ми тут під обстрілами, а ви виїхали. І там, і тут – українці. Ви отримуєте допомогу як внутрішньо переміщені особи, а ми залишилися без нічого. Ви ховаєтеся, ви ухиляєтеся від служби, а мій дядько воює. Сусідка втратила дитину, а хтось із вас відпочиває на морі".

Усі ці запитання знову і знову провокують ненависть між людьми. Вони спричиняють агресію і жорстокість. Діти стають свідками цього, адже багато політичних і військових тем обговорюються саме в родинному колі, під час спільних трапез.

У підлітків і дітей сприйняття світу відрізняється від дорослого, що пов'язано з їхніми психологічними рисами та життєвим досвідом. Тому на зауваження і обговорення вони реагують більш емоційно. Це, в свою чергу, впливає на їхні відгуки, які можуть бути більш різкими. Якщо дорослі здебільшого обмежуються розмовами або суперечками, підлітки, враховуючи свої психологічні особливості, можуть почати діяти. Для деяких це може бути свого роду гра, для інших — маніпуляція. Виявити маніпуляцію, особливо в онлайн-середовищі, буває досить складно. Кожен такий виклик чи завдання може нести в собі потенційну загрозу.

І якщо ці підлітки якісь залучені, наприклад, з одного району, з одного міста, з однієї команди якоїсь, то вони між собою вже мають певну комунікацію, вони між собою мають певну довіру. І тому це ефект натовпу. Вони починають як, знаєте, ефект урагану. Якщо це 5 децибел, то це просто вітер, а якщо 25, то це вже ураган. Чим більше людей вербують, чим більше людей залучають до протиправної діяльності, тим жорсткіше і тим страшніше стають наслідки. Отже, це гра з прихованим підтекстом.

Якщо вербування відбувається через інтернет, до процесу залучають також психологів, які мають досвід роботи з підлітками та розуміються на дитячій психології. Вони усвідомлюють, що таке, наприклад, для дітей – це квест, і можуть використовувати фрази на кшталт: "Це секретний чат, який знаємо лише ми, нікому про це не говори". Такі особи починають тиснути та порушувати особисті межі, аби використати дитину для своїх небезпечних цілей. Вони також надсилають повідомлення з пропозиціями: "Давайте допоможемо тобі швидко заробити. Це проста робота, всього кілька годин на день. Ніхто нічого не дізнається, це легко і не складно".

І якщо дитина вже почала вірити вербувальнику, то зловмисники можуть розпочати далі вже шантаж. Тобто "ти одне завдання вже виконав, тепер треба наступне для того, щоб твої батьки не дізналися. Якщо ти не виконаєш, ми там звернемося до органів, ми зробимо так, щоб тобі було гірше".

Вони займаються тим, що викликає у дитини страх. І в результаті, переживаючи ці емоції, вона занурюється у цю ризиковану діяльність ще більше.

Ще одна з причин полягає в тому, що батьки не завжди усвідомлюють можливі небезпеки. Якщо між ними та дитиною відсутня відкритість і довіра, дитина може шукати ці стосунки в інтернеті. У таких випадках можуть виникати маніпуляції, коли, наприклад, хтось намагається переконати: "Я твій друг, ти повинна мені довіряти". Таким чином, маніпулятори грають на емоціях дитини.

Безумовно, коли дитина відчуває себе самотньою, вона сприймає таку дружбу за щиру і стає ще більше залученою у цю злочинну діяльність.

Стати другом для своєї дитини

Як батькам своєчасно виявити загрозу і які кроки вжити, якщо вона вже стала реальністю?

По-перше, важливо слідкувати за емоційним станом дитини. Якщо вона піддається психологічному насильству, маніпуляціям чи цькуванню, в тому числі в онлайн-просторі, це може призвести до раптових змін у її настрої.

Якщо дитина завжди відзначалася веселим і енергійним характером, є ймовірність, що вона може раптом стати замкненою і сумною. Тому важливо слідкувати за її настроєм та емоційним станом.

Друге, звертати увагу на те, що в дитини можуть з'явитися якісь нові друзі і дитина може замикатися, ховати телефон, не розповідати або весь час займатися якимось такими справами про те, чим раніше не займалися.

Отже, мова йде про нетипову поведінку дитини. На жаль, нині батьки часто переживають стрес, і їхні думки в першу чергу зосереджені на фізичній безпеці своїх дітей. Вони можуть не приділяти достатньо уваги ментальному здоров'ю, емоційній стабільності та психологічному комфорту, через що можуть не помічати різні прояви, які вказують на потреби дитини.

Важливо налагодити дружні стосунки зі своєю дитиною, щоб вона відчувала себе в безпеці, ділячись своїми страхами. Якщо батьки занадто суворі, діти можуть боятися відкрито говорити про свої переживання через страх можливих наслідків, наприклад, фізичного покарання.

Сьогодні телефон і гаджети стали невід'ємною частиною життя дитини, її всесвітом, джерелом розваг та способом відпочинку. Коли батьки вирішують забрати телефон, дитина, яка вже занурена в цей віртуальний світ, починає шукати способи зв'язатися з тією людиною, яка стала для неї важливою, ніби новим другом. Вона буде прагнути відновити контакт, отримати нові завдання та повернутися до знайомих вражень, незважаючи на всі труднощі.

Залучення до терористичних і деструктивних угруповань нагадує ситуацію з "синим котом", але з тією різницею, що наслідки тут ще серйозніші. У цьому випадку погані наслідки стосуються не лише учасників, які ризикують потрапити під кримінальну відповідальність, а й їхніх сімей, зокрема дітей та батьків. Окрім того, агресія, яка виникає в результаті таких дій, може бути спрямована на безневинних людей, що стають жертвами терористичних актів.

Для запобігання потенційним труднощам важливо активно стежити за життям своєї дитини, встановлювати з нею довірливі стосунки, спілкуватися та створювати атмосферу, в якій дитина відчуватиме безпеку і зможе вільно ділитися своїми переживаннями та емоційними труднощами.

А що робити, якщо біда вже сталася, і тут вже батькам потрібна якась психологічна допомога, як сприйняти цю ситуацію і як їм поводитись з цими дітьми, які можуть сісти в тюрму, припустимо. Як їм тут не втратити свій розум і допомогти морально дитині? Що вони мають робити?

По-перше, важливо організувати свої думки та вчинки, тобто усвідомити, що кожна проблема має свої корені. Якщо причину не вдалося усунути вчасно і ситуація виникла, слід докладати зусиль, щоб уникнути її повторення в майбутньому.

По-друге, показати дитині, що незалежно від того, якби вона себе не поводила і що б вона не зробила, ми все одно залишаємося твоїми батьками, ми будемо підтримувати і допомагати. Тобто дати дитині те, що вона шукала в меседжері. Оцю залученість до дитячого життя, оцю дружбу, якої їй не вистачало, і показати, що ми все одно залишаємося з тобою. Звісно, батьки бувають різні. Звісно, реакція батьків також буває різна.

Однак, якщо розглядати причини, слід зазначити, що раніше проводили дослідження, які показали, що підлітки, які в дитинстві пережили домашнє насильство або булінг, частіше виявляють агресивну поведінку. Зокрема, 50% дорослих, які вчиняли насильство чи булінг, або займалися кібербулінгом, мали досвід насильства в дитинстві. Тому важливо зменшити тиск, обговорити ситуацію і знизити негативний вплив на дитину.

Знати свій внутрішній ресурс

Харків ледь не щодня під обстрілами. І у дорослих, і у дітей зростає тривожність та напруга, вони у постійному стресі. Як можна допомогти, чим зарадити?

Реакції дуже різні. І гострі реакції на стрес, психосоматика, коли наші діти реагують на стрес.

Перше - треба подбати про фізичну безпеку, знайти безпечне укриття.

По-друге, важливо усвідомлювати свої внутрішні ресурси. Це те, що може стати нам у нагоді в моменти стресу. Для деяких це виявляється у творчості: хтось складає вірші, інші заглиблюються в книги, а деякі малюють картини. Є й ті, хто перетворює підвал на художню студію, де під час тривоги вони беруть до рук пензель і творять. Інші ж знаходять підтримку у соціальних зв'язках; у моменти невизначеності важливо знати, що їхні друзі і близькі в безпеці. Тому вони намагаються зателефонувати чи зв'язатися з людьми, щоб заспокоїтися і впевнитися, що все гаразд. Таким чином, кожен знаходить свій спосіб подолати стрес.

Для деяких людей це пов'язано з фізичним тілом. Наприклад, може знадобитися обійняти себе, або ж людина сама практикує самомасаж. Серед технік є дихальні вправи, які допомагають зосередитися на власному тілі, а також різноманітні вправи для заземлення, яких існує безліч.

Хтось після обстрілів або важкої ночі хоче виїхати на природу, побути біля річки або у лісі. Способів дуже багато, вони усі дієві, але у нас різне сприйняття, тому у кожного свій ресурс є - у когось він більш активний, у когось менший, але кожен підбирає для себе той засіб, який буде їм більше відповідати. Якщо є питання, якщо люди хочуть навчитися відновлювати себе, навчитися дбати про персональне здоров'я, нехай приходять до нас в клас.