Радянські бюрократи трансформували український Версаль у санаторій для тих, хто страждає на туберкульоз: яким він є зараз.

Ця архітектурна споруда володіє багатою та захоплюючою історією.

Після завершення Другої світової війни радянські чиновники вирішили переобладнати Підгорецький замок, зведений у XVII столітті, на санаторій для людей, що страждають на туберкульоз. У 1956 році в приміщенні сталася значна пожежа, яка знищила більшість внутрішнього декору.

Отже, згідно з переказами, у середині знаходилися світлі стіни. "Телеграф" вирішив поділитися історією цієї величної споруди, стіни якої зберігають спогади про різні епохи.

Підгорецький замок звели у 1635-1640 роках під керівництвом італійського архітектора Андреа дель Аква за наказом коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. До нього вели вражаючі в'їзні ворота з колонами, які одразу підкреслювали велич палацу.

Внутрішні простори замку мали свої унікальні назви: Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна та Мозаїчна зали. Найбільшу популярність здобула Китайська зала, яка вважалася одним з найяскравіших прикладів стилю шинуазрі на території України.

Незважаючи на брак оригінальних робіт видатних митців, у виставкових залах можна було побачити високоякісні копії творів таких майстрів, як Рафаель, Рубенс, Тіціан і Караваджо. Декор доповнювали картини польського живописця Симеона Чеховича, а також роботи Якоба де Баана. Навіть у їдальні стелю прикрашав портрет Конєцпольського, а навколо було розміщено понад сімдесят портретів відомих політичних і духовних діячів.

У XVIII столітті замок отримав нове обличчя. 1728 року Вацлав Жевуський розпочав перебудову, після якої будівля стала триповерховою. Тут з'явилися нові зали, прикрашені цінними картинами, старовинною зброєю, а також запрацювали власна друкарня та театр.

У XIX столітті палац зазнав нової реконструкції завдяки старанням князя Євстахія Сангушка, який фінансував реставраційні роботи між 1867 і 1903 роками. Проте під час Першої світової війни замок стикнувся з серйозними труднощами: російська армія двічі здійснила грабежі, внаслідок яких було знищено частину внутрішнього оздоблення. В той же час генерал Олексій Брусилов вживав заходів для того, щоб запобігти повному знищенню споруди.

У міжвоєнний період родина Сангушків заснувала у своєму замку приватний музей. Напередодні початку Другої світової війни їм вдалося евакуювати більшу частину експонатів до Сан-Паулу. У 1940 році радянська адміністрація передала замок Львівському історичному музею. Проте під час військових дій будівля отримала істотні пошкодження. У 1945 році її пограбували війська Золочівського гарнізону, а вже в 1947 році музей було закрито. Через два роки в приміщенні організували туберкульозний санаторій.

У 1956 році масштабна пожежа знищила більшість внутрішнього оздоблення. Після цього було проведено часткові відновлювальні роботи, але атмосфера замку змінилася назавжди : від колишньої розкоші залишилися лише спогади. Доступ у внутрішні приміщення було закрито, але за переказами місцевих, там були зовсім не палацові інтер'єри, а білі лікарняні стіни.

Санаторій, розташований у Підгорецькому замку, функціонував до 1990-х років. Лише після проголошення незалежності України цей історичний об'єкт було передано Львівській національній галереї мистецтв. У 1997 році був заснований благодійний фонд з метою відновлення замку, на чолі якого став відомий мистецтвознавець Борис Возницький.

На кінець 2024 – початок 2025 року Підгорецький замок все ще потребує значного ремонту. Музей-заповідник вже проводить деякі протиаварійні та поточні роботи, зокрема, триває відновлення даху, системи водовідведення та проведення незначних укріплень. Особливу увагу приділено північно-східному бастіону, який постраждав від негативного впливу морозів, дощів і вітрів.

Проте основні реставраційні роботи відкладено: вони потребують комплексного науково-проєктного опрацювання і значних інвестицій. Через війну та бюджетні обмеження держава поки не має ресурсів для повного відновлення замку.

Згадаємо, що Червоногородський замок, розташований в урочищі Червоне на Тернопільщині, є однією з найпривабливіших історичних архітектурних пам'яток Поділля. Близько 350 років тому він потрапив під контроль військ турецького султана.